Ви є тут

Розгляд і вирішення клопотань на досудовому слідстві

Автор: 
Строган Анна Юріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005088
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕТАПИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ЗАСТОСУВАННЮ НОРМ ІНСТИТУТУ
КЛОПОТАНЬ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ
Як було зазначено вище, застосування норм інституту клопотань слід розглядати
як елемент кримінально-процесуальної діяльності суб'єктів кримінального
судочинства. У межах цього процесуального інституту відповідні суб'єкти
виконують певні активні дії, пов'язані із заявленням, розглядом і вирішенням
клопотань. Здійснивши аналіз цієї діяльності, можна стверджувати, що вона в
своєму перебігу проходить три взаємопов'язаних етапи – заявлення, розгляд і
вирішення клопотань, кожен з яких має власні алгоритми діяльності (див. Додаток
Д). Розглянемо ці етапи більш детально, сформулюємо окремі проблемні питання
правозастосування і запропонуємо способи їх вирішення.
2.1. Заявлення клопотань
Цей етап представляє собою діяльність учасників кримінального процесу по
зверненню з проханням до державного органу чи посадової особи, що ведуть
кримінальний процес. Чинний КПК України використовує різну термінологію для
означення відповідних дій учасників процесу. В одних випадках йдеться про
"заявлення клопотань" (статті 11, 17, 19, 43, 431, 48-51, 129, 142, 197, 217,
219-221, 240, 267-268, 296, 317, 353, 441, 442 КПК), в інших – про "подання
клопотань" (статті 522, 90, 341, 391, 4009 КПК) та про "порушення клопотань"
(статті 77, 218, 266, 414 КПК). Крім того, чинний закон використовує термін
"клопотати" (ст. 691 КПК).
Беручи до уваги етимологічне значення кожного з цих понять, можна дійти
висновку про їх змістову ідентичність. Кожне з них передбачає офіційне
звернення учасника процесу до посадової особи, що здійснює провадження в
справі, з проханням про вчинення процесуальної дії чи прийняття процесуального
рішення.
Тому, на нашу думку, у новому КПК України необхідно уніфікувати ці поняття,
використавши в тексті закону термін "заявлення" клопотань.
На цьому етапі діяльність учасників кримінального процесу проходить ще декілька
підетапів: виявлення обставин, які в подальшому можуть стати предметом
клопотання; прийняття рішення про заявлення клопотання; безпосереднє заявлення
клопотання. Розглянемо їх детальніше.
Виявлення обставин, які в подальшому можуть стати предметом клопотання.
Виявлення таких обставин здійснюється учасниками кримінального судочинства
наступними шляхами:
— через ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (як з окремими
процесуальними документами, так і з усіма матеріалами після закінчення
досудового слідства);
— під час безпосередньої участі в провадженні слідчої чи іншої процесуальної
дії;
— під час особистого збирання відомостей про факти, що можуть бути використані
як докази в справі (огляд місця події, предметів і документів поза рамками
слідчих дій; одержання документів чи їх копій або ознайомлення з ними на
підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян; одержання
письмових висновків фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; під час
бесіди з обізнаними громадянами).
Під час перерахованих й інших аналогічних дій учасники кримінального
судочинства можуть виявляти обставини, встановлення й фіксація яких або
прийняття рішення щодо яких може бути здійснене тільки через заявлення
клопотання. Для прикладу, під час ознайомлення з протоколом про закінчення
досудового слідства обвинувачений з метою підготовки до ефективного захисту в
судовому засіданні, у разі заперечення вини чи незгоди з кваліфікацією й
змістом пред'явленого обвинувачення може заявити клопотання про запрошення для
ознайомлення з матеріалами справи конкретного захисника. Під час безпосередньої
участі в провадженні слідчої дії у випадку виявлення порушень вимог закону щодо
порядку її провадження, особою може бути заявлене клопотання про визнання
протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом по справі. Під час бесіди з
можливими очевидцями захисником можуть бути виявлені нові свідки події, які
підтверджують позицію його підзахисного, що стане підставою для заявлення
клопотання про їхній допит у справі.
Так, у кримінальній справі по обвинуваченню М. у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, під час досудового слідства захисником
обвинуваченого було проведене опитування працівників цілодобового магазину, а
також мешканців сусіднього будинку, під час якого були виявлені очевидці події,
що не були встановлені слідчим. Захисник отримав пояснення цих осіб, які разом
з клопотанням про їх допит були передані слідчому. Слідчий задовольнив заявлене
клопотання. Надалі показання цих свідків у сукупності з іншими доказами в
справі стали підставою для закриття кримінальної справи відносно М. У постанові
про закриття справи за відсутністю в діях М. складу злочину слідчий зазначив,
що обвинувачений М. в момент заподіяння тілесного ушкодження перебував у стані
необхідної оборони.
Таким чином, захисником під час здійснення своєї професійної діяльності була
проведена робота по виявленню обставин, які виправдовують його підзахисного й
які надалі стали предметом клопотання.
Слід зазначити, що виявлення підстав для заявлення клопотань має важливе
значення в роботі захисника. Ефективність захисту у деяких випадках не
досягається через те, що не виявляються всі обставини, які могли стати приводом
до заявлення клопотання [185, с. 21]. На цьому етапі має значення не тільки
професійна підготовка захисника, його належне ставлення до виконання своїх
обов'язків, а й тактика виявлення підстав для заявлення клопотань.
Як зазначає Т.В. Варфоломеєва, спосіб отримання початкової інформації, що
спонукає захисника до порушення клопотання, перебуває у ті