Розділ 2. Організаційна структура та функції товариства
«Друзі дітей»
2.1. Особливості формування осередків
Матеріали архівного фонду товариства «Друзі дітей» дозволяють встановити рік
виникнення перших осередків цієї масової громадської організації. Зокрема, в
тезах звітної доповіді Всеукраїнського правління другому з’їздові об’єднання
зазначалося, що «…думка про організацію осередків Друзів дітей виникла за часів
голоду 1921 р.» [147, арк. 20], причиною створення яких виявилася масова
безпритульність дітей. Осередки, як зазначалося у цитованому документі, почали
з’являтися у 1923 р. На території РСФРР вони почали діяти з грудня 1923 р., а
14 лютого 1924 р. відбулися установчі збори загальноміського товариства «Друзі
дітей» м. Москви [148, с. 111]. Починаючи з другої половини 1923 р. освітянська
громадськість та державні органи намагалися віднайти оптимальну форму взаємодії
для подолання безпритульності дітей. З метою залучення громадських сил і
засобів виникла ідея створення осередків охорони дитинства при місцевих органах
освіти. 29 січня 1924 р. Центральна комісія допомоги дітям при ВУЦВКу розробила
проект положення про організацію осередків сприяння охороні дитинства (ОСОД),
але в листі відповідального секретаря ЦКДД до Наркомохоронздоров’я УСРР йшлося
про «…остаточне узгодження проекту положення про осередки «Друзі дітей» на
підприємствах та установах» [149, арк. 20]. Проект положення про ОСОД фактично
був теоретичною передумовою створення груп сприяння освітнім закладам у
боротьбі з безпритульністю дітей, а розроблений ЦКДД виявився нормативною базою
для організації саме товариства «Друзі дітей» шляхом заснування його осередків
на підприємствах та установах. В архівному фонді товариства зберігся
типографічний варіант «Положення про осередки «Друзі дітей» на підприємствах і
в установах», відтак можна говорити про те, що ідея створення громадських
об’єднань сприяння державі щодо подолання дитячої безпритульності і
бездоглядності виникла протягом літа 1923 р., а на початку січня 1924 р. була
матеріалізована у вигляді проекту «Положення». «З метою оформлення
безпосередньої участі трудящих в справі охорони дитинства і материнства, в
боротьбі з дитячою безпритульністю і смертністю та сприяння органам Допдіт і
відділам народної освіти, – зазначалося в проекті, – створюються осередки
«Друзі дітей» на підприємствах і в установах» [149, арк. 24]. 7 лютого 1924 р.
голова Головного управління соціального виховання НКО УСРР Л. Менжинська
погодилася з проектом «Положення» в редакції ЦКДД [149, арк. 29].
Інспекторський висновок Наркомосу фактично був своєрідною відомчою експертизою
організаційної структури, мети і завдання осередків «Друзі Дітей».
Весною 1924 р. була розроблена інструкція щодо оформлення осередків «Друзі
дітей», відтак з’явився нормативний акт їх організаційного становлення. Вона
базувалася на принципах «Положення», яке схвалила ЦКДД. Так, Харківська
губернська комісія допомоги дітям у травні 1924 р., «…згідно затвердженому ЦКДД
при ВУЦВКу положенню», тобто покликаючись на офіційній документ, заснувала Раду
осередків «Друзі дітей» з метою узгодження та керівництва їх роботою [149, арк.
87–88]. До не входили представники губпомдопдіту, губвно, губздраввідділ, як
фундатори, а її чильником був голова губкомдопдіту. Рада осередків мала
Виконавче бюро, яке займалося повсякденною роботою, скликаючи раз на місяць
спільне засідання представників державних установ та громадських об’єднань.
В літературі 20-х рр., особливо на сторінках журналу «Друг дітей» – друкованого
органу товариства, зазначалося, що його осередки виникали стихійно [150]. Їх
виникнення було соціально зумовлене, тобто створення осередків не випадковість,
а закономірність, тому висловлювання стосовно стихійності свідчить про
історичний факт відсутності якоїсь штучно вигаданої організаційної форми.
Відбувався еволюційний процес становлення громадського об’єднання, яке прагнуло
самодіяльності, але для цього бракувало коштів та визнання державою його
юридичного статусу. Висловлювалися думки про необхідність збереження принципу
їх «самодіяльності і самостійності», що забезпечував осередку його
«життєздатність» [150, с. 7]. Заснування осередків на підприємствах та в
установах після появи «Положення» та «Інструкції», тобто протягом першої
половини 1924 р., відбувалося згідно напрацьованих принципів та організаційних
форм, відтак елемент стихійності був нівельований. В одній з публікацій у
перших числах часопису «Друг дітей» повідомлялося, що в м. Мелітополі,
починаючи з 6 липня 1924 р., «стихійно» виникло 40 осередків, членами яких було
близько 2 тис. осіб [150]. Ініціаторами їх створення були трудові колективи,
профспілкові та комсомольські організації, отже вони виникали цілком
організовано і масово.
У 1924 р. відбувалося формування організаційної схеми функціонування
громадського об’єднання – осередків «Друзі дітей» на підприємствах та в
установах, а також координуючих структур – рад та виконавчих бюро. Осередок
вважався повноцінним, якщо його членами було не менше 15 осіб. Дотримуючись
територіального принципу, представники осередків з власної або з ініціативи
ЦКДД, скликали міські та районні конференції. Зокрема, 15 листопада 1924 р.
відбулася конференція делегатів осередків «Друзі дітей» Свердловського району
м. Одеси, учасниками якої були понад 200 їхніх представників [152, арк. 24].
Вони визнали доцільним «…вивчити досвід роботи осередків всіх губерній України»
[152, арк. 30]. В Одеській губернії тоді налічувалося 287 осередків та 17795
членів, які обрали районне бюро для постійної роботи та Виконавч
- Київ+380960830922