РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ дослідження
2.1. Об'єкт і предмет дослідження
Об'єкт дослідження стало визначення місця субкардіального обсягу резекції і
вивчення стану оперованих пацієнтів в обсязі субкардіальної резекції при
захворюванні на рак шлунка.
Предмет дослідження полягав у вивченні клінічних даних, лабораторних та
інструментальних досліджень 159 пацієнтів із наявністю раку шлунка, оперованих
на базі клініки Донецького обласного протипухлинного центру в період з 1992 по
2002 рр., даних анкетованих опитувань пацієнтів дослідної групи.
2.2. Клінічне обстеження пацієнтів
Клінічний огляд хворого з підозрою на пухлину шлунка містив у собі оцінку
загального стану, стану шкірних покривів (при наявності білкового,
водно-електролітного дисбалансу, анемії змінюються колір і тургор шкірних
покривів, спостерігається різного ступеня вираження виснаження), огляд зон
можливого метастазування – надключичних зон, прямокишково-маткового заглиблення
(пальцеве ректальне дослідження) і яєчників (бімануальне вагінальне
дослідження), пальпацію і перкусію живота (виявлення пухлинного вузла при
огляді пупка повинно привести до думки про метастаз раку шлунка; пухлинне
утворення, яке визначається пальпаторно в епігастральній зоні, є важливою
місцевою ознакою пухлини шлунка). Наявність пальпованої пухлини не є ознакою
іноперабельності у хворих на рак шлунка. За даними А.В. Мельникова (1960), у
80 % – 87 % пацієнтів при наявності пухлини, яка прощупується, вдається
виконати радикальну операцію. Однак, як правило, мова при цьому йде про
пухлини, які локалізуються в нижній третині шлунка і зміщуються під час
пальпації. Якщо ж пухлинне утворення локалізується в лівому підребер'ї і
нерухоме, то операбельність при захворюванні на рак шлунка сумнівна.
2.3. Лабораторні дослідження
Відповідно до стандартних рекомендацій, усі хворі проходили процес рутинного
обстеження до операції в плановому порядку. До обсягу обстеження пацієнтів
включені загальноклінічні аналізи крові і сечі, біохімічний аналіз крові,
включаючи коагулограму, специфічні аналізи сечі (за Зимницьким і Нечипоренком).
Перед оперативним лікуванням, як правило, повторно виконували загальний аналіз
крові, інші аналізи – за показаннями. На операційному столі, як правило, немає
необхідності контролювати основні клініко-біохімічні константи, крім окремих
випадків, як то: цукровий діабет, або розвиток крововтрати більш
загальноприйнятого стандартного операційного обсягу. У післяопераційному
періоді контролювалися в динаміці усі клінічні і біохімічні показники. При чому
при неускладненому перебігу післяопераційного періоду контроль показників
здійснювався один раз на дві доби. При необхідності – кожної доби, і при
наявності ускладнень – до двох і трьох разів на добу. Після нормалізації
загального стану пацієнта і відсутності ускладнень післяопераційного періоду
аналізи рутинно не досліджувалися. Контрольний загальний аналіз крові і сечі
виконували перед випискою пацієнта напередодні.
2.4. Інструментальне обстеження пацієнтів
На даний час очевидна необхідність комплексного підходу до діагностики
новоутворень шлунка. Застосування різноманітних методів дослідження —
рентгенологічного, ендоскопічного, радіоізотопного, ультразвукової та
комп'ютерної томографії — має на меті не тільки постановку первинного діагнозу
пухлини шлунка і з'ясування її гістологічної структури, але й уточнення
поширеності пухлинного процесу. Тільки при цих умовах створюється можливість
для вибору адекватного лікування і прогнозування перебігу хвороби.
Рентгенологічне дослідження є одним з провідних у діагностиці захворювань
шлунка. У більшості випадків воно передувало застосуванню інших спеціальних
діагностичних методів, тому правильність рентгенологічного висновку багато в
чому визначала подальшу тактику.
Оцінка рентгенограм шлунка складалася з описання загальних ознак, котрі
характеризують сам шлунок (його положення, форма, обсяг, контури, рельєф
слизової оболонки, еластичність стінок, моторно-евакуаторна діяльність), і
місцевих, які дозволяють міркувати безпосередньо про осередок ураження
(положення, форма, розміри, рельєф поверхні, структура та. ін.).
При езофагогастроскопії визначали макроскопічну форму росту пухлини, її
внутрішньоорганну поширеність, виконували біопсію для наступного морфологічного
дослідження. Ендоскопічний метод дослідження шлунка має мало протипоказань і на
сьогоднішній час одержав найширше розповсюдження. Для діагностики раку шлунка
припустиме тільки використання одного ендоскопічного методу, але для одержання
найкращих результатів необхідно проводити комплексну діагностику. У цьому
випадку важлива певна послідовність дослідження: рентгенологічне, ендоскопічне
зі спрямованою біопсією і морфологічне. Тільки при цих умовах можливий
правильний висновок про характер змін у шлунку.
2.5. Оцінка функціональних результатів оперативного лікування
Для багатокомпонентної оцінки функціональних результатів хірургічних втручань
враховувалися дані клінічного обстеження, лабораторні показники, дані
додаткових методів обстеження – ендоскопічного і рентгенологічного методів.
Найбільш пильна увага приділялася проведенню анкетування за системою QLQ-C-30,
як найбільш визнаною і повноцінно відображаючою функціональний стан травного
тракту, розробленою Європейською організацією з вивчення раку (див. додатки).
2.6. Методи статистичного аналізу
Для представлення результатів дослідження використовували показник частоти
прояву ознаки та її помилки. (М%±m%). Також розраховувався 95% вірогідний
інтервал (ВІ)
- Київ+380960830922