РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ВИВЧЕНОГО КОНТИНГЕНТУ ХВОРИХ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ДІАГНОСТИКИ І
ЛІКУВАННЯ
В основу даного дослідження покладені відомості з історій хвороби, амбулаторних
карт диспансерного спостереження про 410 хворих, які одержували лікування в
Донецькому обласному протипухлинному центрі з 1989 по 2001 роки. У 260
пацієнток діагностовані первинно-неоперабельні форми раку молочної залози
(Т4a-dN0-2M0), такі як дифузно-інфільтративна, вторинно-інфільтративна,
запальна, набрякла, пухлини з розпадом і проростанням в анатомічні структури
передньої грудної стінки. В дослідження також включені 98 жінок з IV стадією
захворювання, що мали на момент первинного огляду віддалені метастази
(Т1-4N0-2M1) і 52 пацієнтки, які одержали паліативну внутрішньоартеріальну
поліхіміотерапію з приводу розвинених у різний термін після закінчення
спеціального лікування локо-регіонарних рецидивів і віддалених метастазів.
При визначенні стадії захворювання ми керувалися п'ятим виданням класифікації
TNM (1997), розробленим спеціальним комітетом Міжнародного протиракового
товариства. Остаточне стадіювання діагнозу проводили за результатами
морфологічного дослідження операційного матеріалу – постхірургічна класифікація
рТNМ (1997). Розподіл хворих у виділені групи дослідження і сам аналіз
отриманих результатів проведений з урахуванням зазначених класифікацій.
Добір хворих у дослідження здійснювався з дотриманням принципів рандомізованої
вибіркової сукупності. Усі відібрані пацієнтки були детально ознайомлені з
задачами дослідження, програмою лікувально-діагностичних заходів і дали свою
письмову інформовану згоду на лікування.
Критеріями включення пацієнток до протоколу дослідження були:
Вік – до 72 років.
Відсутність вагітності і лактації.
Морфологічна верифікація раку молочної залози.
Загальний стан пацієнтки за шкалою Карновського не нижче 70%.
Пацієнток не включали до протоколу даного дослідження при наявності в них:
супутньої злоякісної пухлини іншого генезу;
тяжких, декомпенсованих форм захворювань серцево-судинної й ендокринної систем,
печінки, нирок;
хронічної прихильності до алкоголю, наркотичних препаратів.
Із спостереження також виключали тих пацієнток, у яких катетеризація
артеріальних стовбурів була визнана технічно не здійсненною.
Курси поліхіміотерапії вивченому контингенту пацієнток проводили шляхом
тривалого внутрішньоартеріального введення препаратів за відомими й
оригінальними, розробленими нами методиками. Доступи до артеріальних судин
також здійснювали переважно за розробленими нами оперативними методиками.
В перші роки впровадження розробленої технології показаннями для
внутрішньоартеріального шляху введення хіміопрепаратів була наявність у
пацієнток прогностично несприятливих факторів пухлинного процесу:
розміри первинної пухлини – більше 5 см;
низький ступінь її диференціювання;
наявність більше 3 метастатично уражених регіонарних лімфовузлів;
наявність симптомів лімфостазу в молочній залозі;
істинне проростання пухлини в шкіру чи анатомічні структури передньої грудної
стінки.
Уже починаючи з 1996 року, коли в Донецькому обласному протипухлинному центрі
був накопичений достатній досвід, а переваги внутрішньоартеріального шляху
введення хіміопрепаратів стали очевидними і безперечними, розроблена технологія
не застосовувалася нами лише при наявності явних протипоказань або ж в
одиничних випадках технічної (анатомічної) неможливості виконання катетеризації
артеріальних судин, котрі кровопостачають молочну залозу.
У залежності від режиму застосування селективної внутрішньоартеріальної
поліхіміотерапії усі хворі, включені до протоколу даного дослідження, були
розподілені на дві групи:
Хворі, що одержали неоад’ювантну селективну внутрішньоартеріальну
поліхіміотерапію.
Цю групу склали 260 (63,4%) пацієнток з первинно-неоперабельним раком молочної
залози (Т4a-d), яким лікування почато з неоад’ювантної селективної
внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії з використанням для катетеризації гілок
підключичної і плечової артерій. У 80 (30,8%) з них катетеризація підключичної
артерії виконана через гілки плечової артерії, у 62 (23,8%) – через
грудоакроміальну артерію і в 118 (45,4%) – у басейні внутрішньої грудної
артерії після її катетеризації через верхню надчеревну артерію.
2. Хворі, які одержали паліативну селективну внутрішньоартеріальну
поліхіміотерапію.
У цій групі в 98 (23,9%) хворих показанням до проведення селективної
внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії стала наявність віддалених метастазів у
момент первинної верифікації основного діагнозу (М1), а в 52 (12,7%) пацієнток
даний вид лікування використаний у зв'язку з розвиненими в різний термін після
закінчення комплексного лікування локо-регіонарними рецидивами і віддаленими
метастазами пухлини.B
2.1. Загальна характеристика хворих, що одержували неоад’ювантну селективну
внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію
Селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія в неоад’ювантному режимі була
проведена у 260 (63,4%) пацієнток у віці від 27 до 72 років з
первинно-неоперабельним (Т4Ba-dB) раком молочної залози. Середній вік хворих
даної групи склав 50,99±2,3 років. Основна питома вага 76,9% (інтервальна
оцінка 71,6%?D?81,8%) у цій групі припадала на жінок працездатного віку – від
30 до 55 років (табл. 2.1). Найменшими були групи хворих у віці до 29 років і
більше 70 років.
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнток, які одержували селективну внутрішньоартеріальну
поліхіміотерапію в неоад’ювантному режимі, за віком
Вік
Кількість спостережень
Питома вага, (%)
20 – 29 років
1,2
30 – 39 років
- Київ+380960830922