РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Об’єктом дослідження був фізіолого-біохімічний статус організму за дії нового
оздоровлювального напою ТКзА виробництва ТзОВ “Акваріус” (Трускавець). Як
еталон використано нативну воду “Нафтуся”, взяту безпосередньо із свердловини
21-Н трускавецького родовища. За даними звіту про науково-дослідну роботу
УкрНДІ [49], формула Курлова хімічного складу нативної води:
М0,74.
Для виготовлення лікувально-профілактичного напою застосовано рідкий, очищений
від баластних продуктів, концентрований екстракт алое – фітодобавка для
харчових продуктів, який виготовляється приватним підприємством “Віспар” з
листків алое. Нативна мінеральна вода була збагачена екстрактом алое в
кількості 3 мл/л [49].
Як еталон використано нативну воду “Нафтуся”, взяту безпосередньо із
свердловини 21-Н трускавецького родовища.
Здійснено п’ять серій експериментів. Всі серії експериментів проведено згідно
положень Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що
використовуються для дослідних та інших наукових цілей.
В першій з них використано 28 щурів-самок лінії Wistar масою 0,20-0,24 кг,
розділених на 3 рівноцінні групи. Тварини першої (контрольної) групи
навантажувалися інтрагастрально через зонд водопровідною водою в дозі 1,5% від
маси тіла 2 рази на день з інтервалом 5 годин впродовж 5 днів; другої
(еталонної) групи – водою “Нафтуся”; третьої (дослідної) – комерційною водою
“Трускавецька кришталева з алое” виробництва ТзОВ “Акваріус” (Трускавець).
Фізіологічну активність об’єктів дослідження оцінювали за впливом їх курсового
прийому, насамперед на параметри загальної адаптаційної реакції – функцію кори
наднирників, масу селезінки та тимуса відповідно до сучасної адаптогенної
концепції механізму лікувально-профілактичної дії біоактивної води “Нафтуся”
[92].
При цьому на другий день, після завершення курсу, збирали сечу впродовж 10 год,
в котрій визначали вміст 17-КС спектрофотометричним методом за кольоровою
реакцією з метадинітробензолом [11].
На третій день брали проби периферійної крові для підрахунку вмісту лейкоцитів
і оцінки лейкограми.
З метою оцінки метаболічних ефектів на четвертий день щурів декапітували,
збирали кров, в сироватці котрої визначали вміст альбумінів, глобулінів,
сечовини, креатиніну, загальних ліпідів, холестерину в складі ліпопротеїнів
різної щільності, молекул середньої маси, активність альфа-амілази, АлАТ, АсАТ
уніфікованими методами [11, 36, 38, 54, 55, 68, 77].
Про стан ліпопероксидації судили за вмістом в плазмі крові її продуктів:
дієнових кон’югатів (ДК) ліпідів, який визначали шляхом спектрофотометрії
гептанової фази їх екстракту [31], і малонового альдегіду (МА), який визначали
в тесті з тіобарбітуровою кислотою [6], та активністю ферментів
антиоксидантного захисту: супероксиддисмутази (СОД) еритроцитів, оцінюваною за
ступенем гальмування відновлення нітросинього тетразолію в присутності
N-метилфеназонію метасульфата і НАД*Н [74, 109], і каталази сироватки,
оцінюваною за швидкістю розкладання пероксиду гідрогену [79].
Для оцінки лімфопроліферативного ефекту вирізали селезінку і тимус, зважували
їх, готували мазки-відбитки для підрахунку сплено- та тимоцитограми [97];
зважували також наднирники.
В другій серії експериментів було задіяно 24 щурі-самки лінії Wistar, з них 9
отримували щоденно впродовж 3 тижнів через зонд біоактивну воду “Нафтуся” (св.
21-Н) в дозі 15 мл/кг при вільному доступі до неї ж, налитої в поїлки. 9 тварин
вживали досліджуваний напій. Решта 6 щурів служили контролем, отримуючи за
аналогічною схемою водопровідну воду.
Після завершення курсу збирали добову сечу, брали пробу крові із хвоста,
підраховували лейкоцитограму, визначали в обох біорідинах концентрацію
креатиніну і сечової кислоти, в сечі – натрію і калію. Потім під уретановим
наркозом робили лапаротомію, канюлювали жовчовивідну протоку для збору жовчі і
перфузували дуодено-єюнальний відрізок тонкої кишки дистильованою водою для
визначення її абсорбції, як це описано С.В. Івасівкою та ін. [97]. Концентрацію
в жовчі холестерину та холатів визначали уніфікованими методами [68]. Після
завершення 30-хвилинного гострого досліду щурів декапітували, забирали печінку,
перфузовану петлю тонкого кишківника і наднирники, зважували їх, а також
готували мазки-відбитки наднирника для морфометричного аналізу зон його кори.
В третій серії експериментів задіяно 32 старих щурі лінії Wistar обох статей
масою 370-415 г, розділених на три групи. Тривалість курсу напоювання – 2
тижні. Після завершення курсу тварин знову поміщали у плексигласові клітки,
збирали добову сечу, визначали в ній концентрацію іонів натрію і калію методом
полум’яної фотометрії, кальцію – методом рефлометрії з використанням арсеназо
ІІІ, магнію – з використанням колгаміте, уратів – уриказним методом і
креатиніну – за реакцією Яффе (метод Поппера). Із надрізаного кінчика хвоста
брали пробу крові для визначення концентрації креатиніну і сечової кислоти
[36]. На основі отриманих даних розраховували швидкість гломерулярної
фільтрації, канальцевої реабсорбції води, діурезу та літогенність сечі.
В четвертій серії експериментів використано 28 щурів обох статей. Організація
цього експерименту була аналогічною другому. На другий день після завершення
3-тижневого курсу брали проби крові для визначення активності
супероксиддисмутази, збирали сечу впродовж 10 год. для визначення екскреції
17-КС, після чого під нембуталовим наркозом (30 мг/кг внутрішньоочеревинно)
накладали лігатуру на воротаря шлунку. Через 4 год. щурів декапітували, після
перев’язки стравоходу видаляли
- Київ+380960830922