РОЗДІЛ 2
РОЛЬОВА ФУНКЦІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ В АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ
СТРАТЕГІЯХ
Проблема інформаційного протиборства у сфері боротьби з транснаціональним
тероризмом логічно обумовлює потребу встановлення реальної рольової функції ЗМІ
в антитерористичних кампаніях, що зазвичай ведуться під традиційними гаслами
захисту демократії із закликом до консолідування зусиль світової спільноти для
рішучого колективного протистояння цьому «суспільному злу». Однак практика
показує загалом слабку ефективність ставки лише на силові варіанти
протиборства, які частіше виявляється паліативними, тобто, не розв’язують
проблему.
Виходячи з положень теорії синергетики, яка пояснює здатність складно
організованих систем взаємодіяти у складному взаємообумовленому форматі на
рівні низки своїх підсистем (аттракторів), політико-інформаційну детермінанту
інформаційного протиборства слід розглянути як одну з підсистем. Підкреслимо
також, що саме це поняття (протиборство) доцільно аналізувати комплексно: як
виклик (інформаційний тероризм) та відповідь на нього (інформаційний
антитероризм).
2.1. Інформаційна антитерористична стратегія Сполучених Штатів Америки в умовах
глобалізації
Інформаційне протиборство у сфері боротьби з міжнародним тероризмом
ускладнюється не лише масштабністю та асиметричністю проявів цього руйнівного
суспільного явища, а й, зокрема, очевидною деконсолідацією світового
співтовариства, разючою соціальною контрастністю, запеклою політичною
конкуренцією, кризовими явищами в сировинно-ресурсній та екологічній сферах, не
уніфікованістю юридично-правової бази з питань протистояння тероризму тощо
[141-151].
Відомий американський правозахисник А.Дермовіц вважає контроль над засобами
масової інформації ефективним знаряддям боротьба з тероризмом. Він посилається
на факти застосування такої тактики диктаторами Гітлером, Сталіним, Мао
Дзедуном та іншими, підкреслюючи, що «суспільство закритого типу перебуває щодо
цього у вигіднішому стані, ніж суспільство відкритого типу, оскільки йому легше
знизити ефективність публічного розголосу теракту, а це важлива мета
терористів» [152]. Водночас, тут криється небезпека порушення прав людини, тому
подібні заходи потрібно законодавчо узагальнювати як такі, що обумовлені
ситуативно, адже «для демократії немає суттєвіших прав, ніж право на вільний
потік інформації і безперешкодне здійснення свободи слова, свободи преси,
свободи зборів та інакомислення» [152].
Не випадково на це звертається увагу в Резолюції 1326 Парламентської Асамблеї
Ради Безпеки ООН, де, зокрема, зазначається, що «засоби масової інформації як і
в Європі, та к і США повинні утримуватися від показу в ефірі або публікації
тенденційних чи провокаційних матеріалів, які можуть викликати
антиамериканські, антиєвропейські, антиарабські, антимусульманські,
антиізраїльські, антисемітські або антихристиянські настрої» [153]. Асамблея
застерігає від зростаючої загрози перетворення ЗМІ у воєнну зброю, що може
істотно впливати не лише на процес формування певної громадської думки, а й на
ухвалення політичних та військових рішень.
Моніторинг діяльності ЗМІ безпосередньо пов’язаний з медіа-моніторингом
кризових ситуацій та конфліктів. Розгляд проблеми в такому ракурсі дає
можливість дослідити реальну рольову функцію інформаційного антитероризму, який
має складні виміри в умовах глобалізації. Як принагідно наголошує російська
дослідниця проблем цивілізаційного та регіонального розвитку С.В.Кобзєва,
«розвиток сучасного інформаційного простору детермінований впливом
глобалізації, провідні інформаційні агентства, друковані видання, телебачення,
радіо, Інтернет формують глобальну мережу, за допомогою якої здійснюється
вільне переміщення потоків інформації на міжконтинентальні відстані. Світові
засоби масової інформації створюють глобальний інформаційний комунікативний
простір, в рамках якого розгортаються соціально-політичні дискусії:
публічно-політичні, соціально-економічні і академічні» [154]. Феномен
глобалізації засобів масової інформації полягає у сприянні реалізації не лише
різних політичних, соціальних, економічних, торгівельних та інших міжнародних
проектів, а й, водночас, сприянню поширенню міжнародного тероризму, екстремізму
та світових криз.
В цьому сенсі обумовлюється доцільність з’ясування кризового потенціалу ЗМІ
через призму, по-перше, процесів глобалізації, по-друге, особливостей
діяльності самих засобів масової інформації у сфері протиборства з явищем
міжнародного тероризму. Проблема впливу глобалізації на ЗМІ досліджується давно
і досить ґрунтовно. Варто згадати програму ЮНЕСКО «Новий світовий інформаційний
і комунікаційний порядок», навколо якої у 1980-1990-х рр. розгорнулася широка
дискусія, внаслідок чого було реалізовано низку проектів («Дослідження світу
новин», «Дослідження міжнародних новин», «Дослідження міжнародних іміджів»,
«Новинні фактори у глобальному медіа-висвітленні» тощо). Наразі було виявлено
основні тенденції розвитку сучасних ЗМІ, зокрема, нерівність у глобальному
медіа-покритті. Здійснений у рамках проекту «Новинні фактори у глобальному
медіа-висвітленні» аналіз провідних газет 127 країн світу за один тиждень
вересня 2004 року (проаналізовано 21 тисячу 897 публікацій) показав, що серед
найбільш згадуваних чільні місця посідають такі країни, як США, Ірак, Китай,
Росія та країни Європейського Союзу. Друге місце Іраку в цьому рейтингу
свідчить, що світові засоби масової інформації активніше реагують на кризи і
конфлікти, ніж на показники соціально-політичного та економічного хар
- Київ+380960830922