РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ
СХИЛЬНИМИ ДО АГРЕСИВНОСТІ
2.1. Структурний та функціональний аналіз проблеми психологічної готовності до
професійної діяльності
Професійне становлення вчителя є складним та тривалим процесом. Різні аспекти
професійної підготовки вчителя вивчали: М.В. Левченко (психологічна готовність
абітурієнтів до навчання у педагогічному вузі); Ф.М. Гоноболін, Г.О. Нагорна,
В.А. Сластьонін, А.І. Щербаков (процес формування професійних якостей вчителя);
Г.А. Балл, В.І. Бочелюк, Д.Х. Ізатулліна, В.Н. Козієв, Г.С. Костюк, Н.П.
Максимчук, С.А. Ніколаєнко (формування психологічної готовності до педагогічної
діяльності); В.В. Желанова, Г.В. Іванова, К.Я. Климова (розвиток професійної
культури майбутнього вчителя); В.І. Загвязинський (розвиток творчого
педагогічного мислення); К.М. Дурай-Новакова, Є.І. Ісаєв, М.С. Кобзєв, Н.В.
Кузьміна, В.А. Семиченко, В.А. Сластьонін, О.Л. Хомич, Т.С. Яценко (підготовка
майбутніх вчителів до педагогічної діяльності); А.М. Іванов (формування
готовності вчителя до професійного росту в умовах інформатизації освіти) та
ін.
Однією з умов забезпечення ефективності процесу професійної підготовки виступає
формування у студентів готовності до педагогічної діяльності.
Готовність – це первинна, фундаментальна умова успішного виконання будь-якої
діяльності [Ошибка! Источник ссылки не найден.].
Важливою умовою формування готовності до роботи є наявність відповідних
якостей, і в першу чергу схильностей та здібностей особистості до майбутньої
професійної діяльності. Готовність до діяльності розвивається на основі
засвоєння загальних та професійних знань, формування умінь та звичок,
удосконалення сформованих професійно важливих якостей особистості.
С.Д. Максименко, О.М. Пелех зазначають, що готовність до того чи іншого виду
діяльності – це цілеспрямований прояв особистості, який включає її переконання,
погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання,
звички, уміння, установки. Вона досягається у процесі моральної, психологічної,
професійної та фізичної підготовки, є результатом всебічного особистісного
розвитку студента з урахуванням вимог, обумовлених особливостями діяльності,
професії [Ошибка! Источник ссылки не найден.].
М.С. Кобзєв визначає готовність до роботи як складне соціально-психологічне
явище, яке можна розглядати як форму зв’язку професійної спрямованості з іншими
важливими рисами особистості – світоглядом, життєвими установками та духовними
цінностями, а також з морально-вольовою та емоційною сферами; вона передбачає
також активну самоосвіту та самовиховання [Ошибка! Источник ссылки не
найден.].
Практично всі дослідники вказують на наявність в структурі готовності
адекватної мотивації, спеціальних та психолого-педагогічних знань, комплексу
професійно-значущих якостей особистості, який включає здібності, характер,
темперамент та характеристику психічних процесів.
Поняття «готовність» словник І. Ожегова тлумачить як стан особистості, її
інтерес, бажання, прагнення виконати ту чи іншу діяльність [Ошибка! Источник
ссылки не найден.].
Як відомо, готовність особистості до діяльності виступає:
фактором, що знижує психічну напруженість та підвищує емоційну стійкість,
саморегуляцію особистості;
регулятором та механізмом діяльності майбутніх вчителів, сприяючим корекції
безпосереднього результату педагогічної діяльності та її перспективної мети;
найважливішою передумовою, сприяючою успішній діяльності та надійному виконанню
вчителем своїх професійних обов’язків.
Існують різні наукові підходи до визначення проблеми готовності. Можна виділити
два основні підходи у вивченні проблеми готовності.
По-перше, готовність розглядається як складне утворення, яке містить у собі
когнітивний, мотиваційний та емоційно-вольовий компоненти, як сукупність знань,
умінь, звичок, професійно значущих якостей особистості, які повинен мати
випускник вузу для успішної адаптації до діяльності. Так, А.В. Запорожець, А.В.
Петровський визначають професійну готовність як властивість особистості, як
сукупність спеціальних знань, умінь та навичок, що обумовлюють здатність
виконувати певну діяльність на достатньо високому рівні.
Аналіз наукових досліджень показав, що цей підхід особливо широко
використовується у працях, присвячених вивченню готовності до педагогічної
діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.
Структуровану модель готовності до педагогічної діяльності пропонує Н.В.
Кузьміна. На її думку, успішному вирішенню різноманітних педагогічних завдань
сприяють:
комплекс знань, який містить у собі суспільно-політичні та культурні знання,
знання предмету, засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей
учнів, знання достоїнств та недоліків власної діяльності;
стимули та мотиви діяльності;
спрямованість особистості педагога;
педагогічні здібності:
перцептивно-рефлексивні: відчуття об’єкту, пов’язане з емпатією, почуття такту,
причетності;
проективні: гностичні, конструктивні, комунікативні та організаторські
здібності [Ошибка! Источник ссылки не найден., с. 56];
професійно значимі якості особистості [Ошибка! Источник ссылки не найден., с.
11].
К.М. Дурай-Новакова професійну готовність визначає як складне особистісне
утворення, багатопланову та багаторівневу систему якостей, якостей та станів,
які у своїй сукупності дозволяють певному суб’єктові більш-менш успішно
здійснювати діяльність. У структурі професійної готовності вона розрізняє:
мотиваційний компонент (професійно значимі потреби, інтереси та мотиви
професійної діяльності);
орієнтаційно-пізнавально-оцінний компоне
- Київ+380960830922