РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ
2.1. Методологічні проблеми та методика організації діагностуючого експерименту
У наукових концепціях багатьох психологів гендерні проблеми розуміються як психологічні відмінності між представниками чоловічої та жіночої статі, мета досліджень при цьому зводиться до виявлення й демонстрації цих відмінностей між ними. Термін "гендер" і "гендерний" почасти використовуються для позначення таких традиційних понять вітчизняної психології, як "психологія статевих відмінностей" та "психологія статі" [135].
І.С. Кльоцина одна з перших вітчизняних психологів піднімає питання про розмежування наукових понять "гендерна психологія" і "психологія статі" [149]. На відміну від психології статі, гендерна психологія вивчає закономірності формування й розвитку характеристик особистості як представника певної статі, зумовлені диференціацією, стратифікацією та ієрархією. Особлива увага приділяється аналізу психологічних механізмів і способів, що дозволяють чоловікам і жінкам розуміти й використовувати вплив гендерних факторів на процеси їх самореалізації.
У психології статі жіночі й чоловічі ролі визначаються рівноправними, хоча й різними за змістом. Початковою базою виступає прийняття біологічного детермінізму ролей, спирання на уявлення про природженість чоловічого й жіночого єства в людині. Під час аналізу детермінант статевих відмінностей розглядаються як біологічні, так і соціокультурні фактори, однак роль соціокультурного впливу зводиться до оформлення тих рис та характеристик людини, котрі визначені природою.
У гендерній психології при аналізі проблем статевої ідентифікації акцент зроблено на ієрархічність ролей, статусів, позицій жінок і чоловіків. Активно обговорюються питання нерівності, дискримінації, сексизму. У детермінації соціальної поведінки особистості пріоритет надано соціокультурним факторам.
Успішне вирішення проблем гендерної соціалізації та розвитку гендерної ідентичності визначається рівнем розробки науковообгрунтованих критеріїв психодіагностики особливостей онтогенезу статевого самовизначення, досконалістю методів і методик, застосовуваних у процесі вивчення взаємодії природних і соціогенних факторів у формуванні
"Я-концепції". У центрі уваги дослідників знаходяться також проблеми взаємозв'язку гендерного і психосексуального розвитку особистості, впливу гендерних стереотипів на особливості формування статеворольового самовизначення, вивчення соціально-психологічних факторів, зумовлюючих диференціацію статевого становлення та засвоєння певного типу ролей. У процесі соціалізації особливого значення набуває зміст цінностей, культивованих суспільством, орієнтація на традиційний чи егалітарний характер гендерних відносин, на андро- чи феміноцентричні нормативи поведінки.
Зарубіжні психологи, аналізуючи існуючі проблеми методологічного порядку в психологічних дослідженнях гендеру, виділяють наступні моменти:
1. У зв'язку з існуючими гетеросексистськими забобонами вченого-дослідника, для більшості сучасних методів психологічних досліджень недоступний принцип об'єктивності. Дане положення аргументується тим, що експериментатори рівною мірою підпадають під вплив соціальних уявлень, цінностей та очікувань, як і всі члени суспільства. Забобони експериментатора спонукатимуть дослідника поглянути на проблему тільки з одного боку і не враховуватимуть інших можливостей пояснень. "Доки психологи не почнуть з повагою відноситися до фактів і не будуть враховувати контекст кожної людини, ...доки соціальні очікування стосовно чоловіків і жінок залишаються однаковими, доки ми не будемо однаково поважно ставитись до чоловіків і жінок, наші відповіді на ці питання просто відображатимуть наші забобони" (Weіssteіn, 1971,р. 222) [135, с. 64].
2. Під час дослідження особливостей гендеру увага в основному приділяється відмінностям, а не схожостям. Існує стереотипне уявлення про те, що жінки і чоловіки - "протилежності", що чоловік - це норма, а жінка - відхилення від норми. Прихильники таких поглядів вважають виявлені відмінності універсальними, базовими, постійними і спрямовують свої дослідження на підтвердження відмінностей між чоловіками й жінками. Однак, результати кроскультурних досліджень останніх років засвідчили, що значно більше відмінностей виявлено всередині статевих вибірок, ніж між статевими групами [123]. І жінки, й чоловіки всередині своєї статевої групи багато чим відрізняються один від одного через етнічні особливості, вік, клас, рівень стосунків з оточуючими людьми, сексуальну орієнтацію, професійні та інші культурні і соціальні умови. За словами Р. Хейєр-Мастін та Д. Мейрсік, існуюча "...тенденція розглядати чоловіків і жінок як власників протилежних та взаємовиключних рис уявляється карикатурою людського досвіду. Коли гендер зображується як наявність дихотомних характеристик, то не враховується можливість того, що кожна стать містить характеристики протилежного" (цит. за 135, с. 69).
3. Мінімізація відмінностей між чоловіками і жінками (концепція андрогінії) також не є універсальним засобом конструювання гендерних відносин, бо вона "приховує різницю влади і соціальної цінності....якщо ми будемо наполягати на відсутності відмінностей між жінками й чоловіками, то не врахуємо особливих потреб жінок і різницю влади й можливостей жінок і чоловіків" (Р. Хейєр-Мастін та Д. Мейрсік, 1988) [цит. за 135, с. 72]. Андрогінія не бере до уваги унікальні потреби жінок і дисбаланс влади між чоловіками й жінками, що існує в нашій культурі. Дане положення автори підкріплюють прикладами, взятими з життя. Так, прийняття закону про надання чоловікам і жінкам однакової відпустки по догляду за немовлям випускає з виду біологічні зміни, котрі переживає жінка після народження дитини, коли потрібен час і сили для відновлення власного здоров'я та виконання материнської місії - годування дитини груддю. Ці потреби є тільки в жінок.
Таким чином, і "пошук відмінностей", і "мінімізація