РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В основу роботи покладені результати оперативного лікування з застосуванням
АЕ+ВТ у 383 хворих із ГКГДВ на базі міського центру по наданню допомоги хворим
із ШКК м. Києва протягом 1993 – 2007 років. Наукове дослідження проведено в два
етапи. На першому етапі проведено ретроспективний аналіз та порівняння
результатів застосування АЕ+ВТ з 1993 по 1999 рр. 235 хворим з приводу ГКГДВ
(основна група АІ) та 95 пацієнтам при планових оперативних втручаннях (група
порівняння АІІ). Під операцією в плановому порядку розуміємо оперативне
втручання при ускладненнях (пенетрація, стеноз виходу із шлунку, неефективність
консервативного лікування) ГДВ за умов відсутності ШКК та перфорації
На основі порівняння клінічних, ендоскопічних та інтраопераційних даних в
групах АІ та АІІ вдалося узагальнити показання, встановити особливості
виконання АЕ+ВТ в умовах ШКК. Аналіз застосування АЕ у хворих першого періоду
використаний для встановлення місця АЕ+ВТ серед методів хірургічного лікування
ГКГДВ, а вивчення безпосередніх результатів операції ? для вдосконалення
технічних прийомів цього оперативного втручання. За результатами
ретроспективного аналізу навчальної вибірки створений алгоритм виконання АЕ+ВТ
в умовах ШКК.
„Контрольна” група (АІІІ) складалася з 53 пацієнтів, яким виконана АЕ+ВТ в
період з 2000 по 2007 рр. при ГКГДВ, із впровадженням розроблених рекомендацій
та алгоритму виконання АЕ+ВТ при ГКГДВ. Для оцінки ефективності цих впроваджень
результати операцій в контрольній (АІІІ) групі порівняно із основною (АІ)
групою хворих.
Хворим, що надходили в клініку, виконувався такий комплекс досліджень:
1. У всіх госпіталізованих пацієнтів ретельно вивчався анамнез з визначенням
“шлункового” та “виразкового”, з оцінкою тривалості кожного, частоти
загострень, кількості попередніх кровотеч та курсів амбулаторного та
стаціонарного лікувань, скарг обумовлених супутніми захворюваннями.
2. Хворим, що надходили за невідкладною допомогою при виразковій кровотечі
виконувалась екстренна езофагофіброгастродуоденоскопія (ЕФГДС), з виявленням
джерела кровотечі, виконанням ендоскопічного гемостазу і, по-можливості,
визначенням характеристик виразкового субстрату. Хворим без виразкової
кровотечі ФГДС виконувалась в плановому порядку. При активній кровотечі з
виразок застосовувались засоби ендоскопічного гемостазу у вигляді нанесення на
виразковий кратер плівкоутворюючих субстанцій, зрошення виразки капрофером, або
діатермо- (апарат ЭХВЧ-300, Україна) чи аргоноплазмова коагуляція (апарат
ЭКОНТ-0701, Україна). Ці втручання оцінювались, як тимчасовий гемостаз. Всього
було проведено 673 ендоскопічних дослідження (фіброгастродуоденоскопами OLYMPUS
GIF1T або GIFK; відеосистемою Fujinon EVE-W-88A, ендоскоп Fujinon WG-88FP,
Японія ), що склало в середньому 1,8 дослідження на кожного пацієнта. Також,
при потребі, виконували ендоскопічну корекцію анастомозитів у вигляді дилятації
співустя та проведення інтестинальних зондів для ентерального харчування у
післяопераційному періоді.
Ендоскопічну оцінку стану гемостазу в джерелі виразкової кровотечі ми
проводили з використанням класифікації Forrest [241] в модифікації
Нікішаєва В.І. (2003) [128]:
Forrest 1 - Активна кровотеча з виразки: 1А - пульсуючою цівкою; 1В - кровотеча
дифузна, 1Х – з під плотно фіксованого згортка.
Forrest 2 - Нестійкий гемостаз: 2А – тромбована судина (червона, чорна, біла);
2В – фіксований згорток (>2 см) (червоний, чорний, білий); 2С - на дні виразки
дрібні тромбовані судини.
Forrest 3 - Стабільний гемостаз: виразка під фібрином.
3. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини виконана 57 хворим.
Рентген - контрастне дослідженя шлунку застосовано 245 пацієнтам до та після
операції з метою діагностики стадії супутнього стенозу виходу з шлунку,
наявності порушень дуоденальної прохідності, а також виявлення локалізації
виразкового дефекту, в післяопераційному періоді – з метою вивчення моторно ?
евакуаторної функції шлунку, 34 ? у віддаленому періоді.
4. Всім пацієнтам проводились загальноклінічні аналізи крові та сечі,
біохімічні дослідження рівня білірубіну та трансаміназ крові, загального білку
та його фракцій, сечовини та залишкового азоту, електролітного складу,
коагулограми, діастази сечі. За загальновідомими методиками [114] проведено
19373 лабораторних досліджень 25 показників в динаміці. В середньому, на одного
пацієнта припадало 51,4 лабораторних досліджень.
5. Для виявлення характеру та рівня порушень викликаних супутніми
захворюваннями проводилось ЕКГ (837), ехокардіографія (15) в разі потреби
спірографія (108), дихальні проби (147), 291 рентгендосліджень органів грудної
клітки. Кожен хворий був оглянутий кардіологом чи черговим терапевтом, а також,
при необхідності, відповідними спеціалістами: урологом, гінекологом,
оторіноларінгологом, неврологом та ін.
6. Ступінь важкості втрати крові за гемодінамічнимита гематологічними
показниками з урахуванням клінічних проявів визначали згідно класифікації, що
розроблена професором В.Д.Братусем (1991), [22,26] (Таблиця 2.1).
7. Всім хворим враховувались інтраопераційні дані про локалізацію та
деструктивні зміни в виразці, особливості перігастриту та перідуоденіту,
ступінь ХДН.
8. Для швидкої ідентифікації Helicobacter pylory в біоптаті, що отриманий при
виконанні ФГДС, використовували тест на основі визначення уреазної активності –
URE-Hpтест (виробництва „PLIVA-Lachema Diagnostika s.r.o.”, Чехія).
9. Патоморфологічному дослідженню підлягали резектований антральний відділ
шлунку та періульцерозна зона. Всього було дослідж
- Київ+380960830922