ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. Теоретичні засади дослідження символічного аспекту політики
Розділ Особливості символічних форм легітимації тоталітаризму, авторитаризму та демократії.
Розділ 3. Вплив символічних форм легітимації на трансформацію політичних режимів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Успішність функціонування політичної системи суспільства визначається легітимністю політичного режиму. Невизнання з боку громадянського суспільства наявного в державі політичного ладу зумовлює ситуацію перманентної політичної кризи, громадянської пасивності та зневіри у владних інститутах, дестабілізацію політичної системи, а також унеможливлює будь-яку загальносуспільну мобілізацію з метою досягнення певних політичних цілей.
За своїм змістом поняття легітимності охоплює ряд чинників, що зумовлюють визнання суспільством політичної влади та системи організації державного управління законними та справедливими, що носять як раціональний, так і ірраціональний характер. Це визначає необхідність комплексного дослідження чинників легітимності політичного режиму, що передбачає вивчення латентних аспектів легітимаційного впливу на суспільну свідомість.
Легітимація політичного режиму є особливо актуальною для України, що зумовлюється довготривалою посттоталітарною трансформацією, котра супроводжується зміною основних суспільно-політичних інститутів та самої моделі обґрунтування влади.
У вітчизняній політичній науці дослідження легітимації здійснюється, здебільшого, як розкриття процесу впровадження та юридичного закріплення відповідних політичних інститутів, а сама легітимність - як правова характеристика влади. Однак стабільність режиму залежить, насамперед, від взаємодії держави і громадянського суспільства, а не від формального закріплення принципів демократії та гарантій прав і свобод людини.
Це зумовлює необхідність дослідження символічних форм легітимації політичних режимів як вираження неінституціональних та ірраціональних чинників їх стабільності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми БФ- "Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання".
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття особливостей символічних форм легітимації політичних режимів.
Досягнення обраної мети обумовило наступні завдання:
- уточнити сутність політичного символу на основі вивчення основних наукових концепцій та підходів;
- з'ясувати роль символів у політичному процесі на основі дослідження символічних форм політичної комунікації;
- дослідити особливості символічних форм легітимації тоталітаризму, авторитаризму та демократії;
- сформулювати загальні етапи та чинники обґрунтування політичної трансформації через залучення символічних форм легітимації політичних режимів;
- визначити особливості використання символічних форм легітимації політичних режимів за умов посттоталітарної трансформації сучасної України.
Об'єктом дисертаційного дослідження є легітимація політичної влади як набуття останньою визнання законності та правочинності з боку громадянського суспільства.
Предметом дисертаційного дослідження є сутність та особливості символічних форм легітимації політичних режимів.
Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного підходу до застосування методів дослідження. Були використані наступні методи:
1. Описовий - для розгляду теоретичних підходів до проблеми символу, символічних форм легітимації політичних режимів, теоретичних засад легітимності та трансформації політичних режимів;
2. Системний - для дослідження політичного режиму як системи із політичних та неполітичних, інституціональних та символічних елементів;
3. Порівняльний - для співставлення різних типів легітимації політичних режимів, для горизонтально-компаративістського та вертикально-історичного співставлення різних символічних форм легітимації політичних режимів;
4. Структурно-функціональний - для вивчення легітимації політичного режиму як цілісного та комплексного явища, що складається з ряду елементів, кожен з яких має відповідне функціональне призначення;
5. Історичний метод, що полягав у виявленні історичних особливостей символічних форм легітимації політичних режимів. Зокрема, виявлялись конкретно-історичні форми політичних режимів, визначалися ідейні передумови їх легітимності та визначалися безпосередні символічні форми легітимації;
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці наукової проблеми, так і у способі її розв'язання. Вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний політологічний аналіз та побудовано теоретичну концепцію символічних форм легітимації політичних режимів.
Наукова новизна розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:
- Уточнено зміст поняття політичного символу, в якості якого розуміється значимий об'єкт матеріального світу, що внаслідок соціальної конвенції набуває політичного смислу, може виражати нескінченну кількість значень, функціонує у межах цілісного культурного простору, виражає ірраціональну складову політичної свідомості та виконує функцію політичної комунікації через донесення до громадськості політичних смислів.
- Поглиблено вивчення політичної комунікації. Запропоновано типологію символічних форм політичної комунікації згідно до критеріїв складності взаємозв'язку форми та змісту (політична метафора, наочно-образний символ, ритуал, нарратив, міф).
- Виявлено нові аспекти у розумінні легітимації політичних режимів. Визначено, що кожен тип режиму апелює до певних суспільних цінностей (народоправство - для демократії, порядок та традиція - для авторитаризму, над-ідея - для тоталітаризму). Виразниками даних політичних цінностей виступають символічні форми легітимації політичних режимів (зокрема, символічна постать вождя за тоталітаризму, ритуали державної величі та історичні символи за авторитаризму, політичні демонстрації - за демократії), що мають донести у наочно-образному вигляді офіційну ідеологію до найширших суспільних верств та закріпити у суспільній свідомості бажаний образ режиму.
- Вперше у вітчизняній політичній науці запропоновано концепцію впливу символічних форм легітимації політичних режимів на політичну трансформацію. Зокрема, в якості чинників успішної легітимації політичної трансформації виступають такі: наявність символічної постаті - харизматичного лідера ("Народного провідник" або "Совість нації"); зв'язок з традицією та традиційними символами; єдиний комунікаційний простір; загальносуспільна ідентифікація із національними символами; спільний національно-історичний міф.
- Запропоновано авторське бачення етапів посттоталітарної трансформації України, на основі критерію залучення символічних форм легітимації режимів: етап "символічного заперечення" минулого, коли здійснюється десакралізація базових символічних форм легітимації тоталітарного режиму (героїчних постатей, вождів, ритуалів); етап часткової руйнації тоталітарного символічного простору, що позначається руйнуванням символів комунізму; етап первісного впровадження української національно-політичної символіки; етап консервування символічного простору та пошуку консолідуючих альтернатив, коли здійснюється пошук загальносуспільних політичних символів (подій, особистостей, знаків тощо); етап формування альтернативних територіальних комплексів символічних форм легітимації політичних режимів ("східного" та "західного"); етап консолідації на основі національно-державницького міфу та протистояння символічно-міфологічних альтернатив.
- На новому науковому рівні здійснено дослідження чинників легітимації посттоталітарної трансформації в України, серед яких виокремлено: несформованість системи державних символів; відсутність неперервної традиції та спадковості у базових політичних символах та загальносуспільного національно-історичного міфу; трансформації за умов відсутності чіткої національно-символічної ідентифікації.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані результати можуть використовуватися для розробки лекційних курсів із загальної теорії політики та практичної політології, слугувати підґрунтям для подальших досліджень цієї проблематики.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювалися на міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - " (Київ, - квітня р.), міжнародній науковій конференції "Шевченківська весна - " (Київ, - березня р.), міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - " (Київ, - квітня р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох статтях у фахових наукових виданнях та трьох тезах - у матеріалах наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації складає стор. Список
- Київ+380960830922