Реалізація комунікативних стратегій у художньому тексті (на матеріалі української модерної драми кінця ХІХ - початку ХХ століття)

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………. ……………………….………….
Вступ……………………………………………………………………………………
Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення комунікативних стратегій……………
1.1. Визначення і співвідношення основних прагматичних одиниць комунікації
…………………………………………………………………………………
1.2. Особливості розгортання стратегічної лінії спілкування…………….……
Розділ 2. Комунікативні стратегії персонажів і семантико-прагматична прогресія
драматургійного тексту ………………………………………………….……….
2.1. Принцип побудови діалогічної взаємодії персонажів у драмі крізь призму
комунікативних стратегій………………………………………………………….
2.2. Взаємодія комунікативних стратегій та комунікативного «шуму» в розгортанні
конфлікту драматургійного тексту ………………………………………
2.3. Функції комунікативних стратегій у драматургійному тексті……….……
2.3.1. Текстотвірна функція…………………………………………………
2.3.2. Конфлікторегулювальна функція………………………….………
2.3.3. Образотвірна функція……………………………………….……….
Розділ 3. Особливості взаємодії автора і читача у драматургійному тексті з
погляду комунікативних стратегій …………………………………………….………
3.1. Кореляція авторських та персонажних прагматичних одиниць комунікації у
драматургійному тексті………………………………………………….…….
3.2. Специфіка втілення авторських комунікативних стратегій у драмі .….
Розділ 4. Мовні засоби реалізації комунікативних стратегій у драматургійному
тексті …………….………….………………………………………………….……
4.1. Фонетичні мовні одиниці у втіленні комунікативних
стратегій
4.2. Морфологічні засоби мови у розгортанні комунікативних
стратегій………………………………………………………………………….……
4.3. Одиниці словотвірного рівня мови в реалізації стратегій
спілкування.………………………………………………………………………………
4.4. Розгортання комунікативних стратегій засобами лексико-семантичного мовного
рівня …………………………………………………………………
4.5. Фразеологічні мовні засоби втілення комунікативних
стратегій………………………………………………………………………………
4.6. Реалізація стратегій спілкування на синтаксичному рівні мови ………
Висновки………………………………………………………………………….……
Література…………………………………………………………………………….
Джерельна база……………………………………………………………………….
Додатки………………………………………………………………………………
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КС
комунікативна стратегія
КТ
комунікативна тактика
КХ
комунікативний хід
КШ
комунікативний шум
КСп
комунікативна стратегія персонажа
КТп
комунікативна тактика персонажа
КХп
комунікативний хід персонажа
КСт
комунікативна стратегія тексту
КТт
комунікативна тактика тексту
КХт
комунікативний хід тексту
ДЄ
діалогічна єдність
ТДБ
тематико-діалогічний блок
прагмема
ВСТУП
Сучасна лінгвістика тексту концентрує увагу на питаннях прагматики,
імпліцитності / експліцитності вираження інформації, зміщує акценти з вивчення
тексту як інтегрованої структури на його аналіз як комунікативної системи, яку
визначає інтерсуб’єктна взаємодія у площині „автор – читач”, охоплюючи дотичні
до неї проблеми психо-, соціо-, етнолінгвістики. У такому напрямі працюють
Н.Арутюнова, А. Загнітко, А.Залевська, О.Кубрякова, О.Селіванова, М.Федосюк та
інші.
Незважаючи на широкий спектр мовознавчих досліджень, пов’язаних із аналізом
тексту (праці Н. Арутюнової, Ф. Бацевича, А. Вежбицької, О. Воробйової,
М. Голянич, Т. ван Дейка, С. Єрмоленко, В. Кухаренко, В. Лукіна, А. Мойсієнка,
А. Науменка, О. Падучевої, Т. Радзієвської, Н. Сологуб, Л. Ставицької та
інших), зокрема драматургійного (розвідки В. Лагутіна, Дж. Ландвера,
Н. Іванишин, Л. Уколової, В. Халізєва), проблема „Комунікація і художній текст”
є не розв’язаною. Так, відкритим є питання про текстотвірний потенціал
комунікативних стратегій у драматургійному тексті. При аналізі дії і впливу
комунікативних стратегій на способи творення й реципіювання художнього діалогу
драми детального розгляду потребує комунікативна організація драматургійного
тексту крізь призму стратегій спілкування, визначення основних чинників
розгортання комунікативної стратегії у драматургійному тексті, дослідження
функціонального навантаження комунікативних стратегій у драмі, з’ясування
особливостей реалізації комунікативних стратегій мовними засобами різних
рівнів.
Наукове визначення та класифікація комунікативних стратегій здійснені у ряді
праць. Проблему стратегічної організації спілкування дослідники розглядають у
різних аспектах. Комунікативну стратегію розуміють як:
– сукупність мовленнєвих дій, спрямованих на вирішення загального
комунікативного завдання мовця (А. Сковородников, Н. Формановська та ін.);
– характеристику когнітивного плану спілкування, яка контролює оптимальне
вирішення системи завдань гнучким і локально керованим способом в умовах
недостачі інформації про подальші дії учасників комунікації (Ф.Бацевич, Т. ван
Дейк, О. Іссерс);
– структурування ситуації з урахуванням темпорального фактора (теперішнього і
майбутнього) (Г.Почепцов);
– вибір мовцем комунікативних намірів і розподілу квантів інформації за
комунікативними складниками (Т.Янко).
Погляди дослідників розходяться й у питанні типології комунікативних стратегій.
Номенклатура стратегій спілкування визначається принципами, закладеними в
основі їх класифікації. Вчені виділяють такі підстави для систематизації й
опису комунікативних стратегій:
– тип дискурсу (когнітивні, контекстуальні, мовленнєві, семантичні,
синтаксичні, схематичні, текстові стратегії та ін.) (Т. ван Дейк);
– багатоплановість глобальної інтенції, поліфункціональність комунікації
(основні (когнітивні або семантичні) та допоміжні (діалогові, прагматичні й
риторичні) (О.Іссерс);
– установка на взаємодію (кооперативні та конфронтаційні) (О.Фадеева);
– ступінь експлікації комунікативного задуму (актуалізаторські й маніпулятивні)
(О.Дмитрук, О.Попова, Л.Шуманова);
– активізація структур людської психіки (свідомі (інтенційні) й підсвідомі
(неінтенційні)) (І.Борисова, В.Карасик);
– сфера інтеракції (політичні, дипломатичні, економічні, воєнні)
(Г.Почеп­цов­).
Структура комунікативних стратегій також інтерпретується неоднозначно:
– одноступенева – передбачає комунікативну тактику як конкретний мов­лен­нєвий
хід (крок, поворот, етап), мінімальну одиницю членування мовлен­нєвого потоку,
що забезпечує розгортання комунікативної стратегії (А.Сково­родников,
І.Труфанова);
– багатоступенева – суміщає в межах комунікативної стратегії ієрархічні
оди­ни­ці – тактики, ходи, прийоми, що різною мірою сприяють реалізації
глобальної інтенції (Т. ван Дейк, О.Іссерс, Н.Формановська, І.Борисова).
Дискусійним у сучасному мовознавстві є питання і про співвідношення
праг­матичних одиниць спілкування. Одні вчені визначають кореляцію
комунікативної стра­тегії і тактики як співвідношення частини і цілого (Т. ван
Дейк, О.Іссерс, А.Ско­вородников, І.Труфанова, Н.Формановська); інші –
інтерпретують зв’язок по­нять комунікативної стратегії і комунікативної тактики
як вид і рід, квалі­фі­ку­ють­ кожну тактику, що втілює комунікативну
стратегію, як самостійний одно­акт­ний жанр, застосовуючи для її позначення
термін «субжанр» (Т.Матвєєва, К. Сєдов).
Як бачимо, у численних розвідках науковців подано різні визначення та
класифікації КС, розглянуто їх типологію і структуру, встановлено
співвідношення прагматичних одиниць спілкування. Однак у вітчизняній
лінгвістиці поки що немає самостійного монографічного дослідження, яке б
розкривало текстолінгвістичні потенції комунікативних стратегій як органічних
компонентів художнього цілого, виявляючи засоби їх формування у тексті на
різних мовних рівнях.
Актуальність