зміст
понять «особистісне зростання» і «самоздійснення» є близьким і означає розвиток
вродженої позитивної сутності людини. Вивчення проблеми особистісного
самоздійснення з точки зору суб’єктного підходу (Б.Г. Ананьєв,
С.Л. Рубінштейн), передбачає дослідження взаємодії внутрішніх і зовнішніх
чинників у особистісному становленні людини. На думку К.О. Абульханової,
О.Б. Старовойтенко, Т.М. Титаренко у процесі самоздійснення людина перестає
бути безпосередньо залежною від зовнішніх життєвих обставин, її поведінка і
саморозвиток набувають власної складної внутрішньої детермінації. Розвинена
суб’єктність розглядається як необхідна умова і показник самоздійснення
особистості. Вектор суб’єктності визначає самоздійснення людини у напрямку
особистісного зростання чи внутрішнього конфлікту (В.О. Татенко).
Як показав огляд літератури, проблема особистісного розвитку людини вивчається
у тісному взаємозв’язку з проблемою її професійного становлення (О.М. Борисова,
Д.Н. Завалішина, О.М. Іванова, В.А. Машин, Л.М. Мітіна, Б.О. Федоришин,
О.Р. Фонарьов). Відомо, що потреба у самовизначенні щодо професії є актуальною
протягом життя людини і взаємопов’язана з більш широкою потребою життєвого
самовизначення й самореалізації особистості. Вибір професії розглядається як
життєвий вибір особистості, здатний змінити напрямок подальшого розвитку
людини (Є.О. Клімов). Динаміка професійного самовизначення пов’язується із
розвитком професійної свідомості особистості в результаті участі людини у
навчально-професійній і професійній діяльності (Є.І. Ісаєв, С.Г. Косарецький,
О.К. Осницький, Н.С. Пряжніков, В.І. Слободчиков). У ситуації завершення освіти
вирішення проблеми професійного самовизначення означає можливість знаходження
нових смислів в обраній професії або вибір нової професії і професійну
переорієнтацію випускників (Е.Ф. Зеєр, Т.В. Кудрявцев, Е.Е. Симанюк).
Наше дослідження спирається на запропоновану О.Л. Музикою модель
суб’єктно-ціннісної регуляції розвитку особистості, в якій особистісне
самоздійснення є основною ланкою. У результаті особистісно-ціннісного
зважування життєвих завдань та здібностей і можливостей їх розвитку, як
ресурсів для виконання цих завдань, робляться життєві вибори, розгортається
конкретна діяльність, що змінює як саму людину, так і світ навколо неї.
У дисертації особистісне самоздійснення розглядається як суб’єктно
детермінований рівневий процес реалізації випускниками ВНЗ програми
особистісного саморозвитку шляхом зміни професії. У розробленій нами
теоретичній моделі ціннісної регуляції професійної переорієнтації випускників
ВНЗ особистісне самоздійснення займає центральне місце: усвідомлення ресурсів
особистісного розвитку у процесі професійної переорієнтації > створення
суб’єктивної моделі саморозвитку > самоздійснення як процес і результат
реалізації моделі саморозвитку > оцінка і корекція особистісного розвитку у
процесі зміни професії > ціннісний розвиток особистості. Було виокремлено три
рівні ціннісної регуляції розвитку особистості у процесі професійної
переорієнтації випускників вищих навчальних закладів: імпульсивно-ситуативний,
ситуаційно-ціннісний та суб’єктно-ціннісний.
Змістово-процесуальні особливості ціннісної регуляції зміни професії визначають
відповідні стратегії самоздійснення у процесі професійної переорієнтації, які,
спираючись на праці В.О. Моляко, ми трактуємо як індивідуально своєрідні
поєднання мисленнєвих дій і операцій, що сформувалися у результаті ціннісного
осмислення професійного досвіду та досвіду соціальної взаємодії задля
розв’язання життєвих завдань, пов’язаних із новою професійною діяльністю.
Основними параметрами для виділення окремих стратегій особистісного
самоздійснення у процесі професійної переорієнтації вважаємо складові
ціннісного досвіду випускників у професійній сфері: професійний досвід і
спрямованість соціальної взаємодії. Поєднання різних варіантів професійного
досвіду і спрямованості соціальної взаємодії дозволяє виділити шість стратегій
особистісного самоздійснення випускників у процесі професійної переорієнтації:
самоізоляція, економія особистісних ресурсів, пошук себе, ціннісний обмін,
змагання, асертивність.
У відповідності з запропонованою моделлю ціннісної регуляції професійної
переорієнтації можливості суб’єкта відображати та інтегрувати у ціннісному
досвіді окремі аспекти особистісного розвитку, адекватно оцінювати і коригувати
їх залежать від рівня ціннісної регуляції. Таким чином, результати теоретичного
аналізу підтверджують висунуте припущення про те, що професійна переорієнтація
випускників ВНЗ залежить від розвитку регуляційних механізмів і стає вагомим
чинником особистісного самоздійснення в цілісній структурі суб’єктно-ціннісної
регуляції розвитку особистості.
Розділ
Дослідження особливостей ціннісної регуляції розвитку особистості у процесі
професійної переорієнтації
2.1. Методи й організація дослідження ціннісної регуляції розвитку особистості
у процесі професійної переорієнтації
2.1.1. Психосемантичне дослідження ціннісної регуляції розвитку особистості у
процесі професійної переорієнтації
Вивчення ціннісної регуляції розвитку особистості у процесі професійної
переорієнтації проводилося в руслі суб’єктно-ціннісного аналізу (О.Л. Музика),
що зумовило використання відповідних методичних процедур. З точки зору
суб’єктно-ціннісного підходу особистісний розвиток визначається динамікою
здібностей і особливостями їх інтеграції у ціннісну свідомість людини, тому
наше дослідження було спрямоване на вивчення рефлексії професійних здібностей
та індивідуальних особливостей ціннісної свідомості випускників ВНЗ, які
змінили професію.
Вивчення особливостей ціннісної регуляції розвитку особистості випускників
вищих навчальних закладів здійснювалося на основі використання методики
моделювання ціннісної свідомості (ММЦС), розробленої О.Л. Музикою [].
Методика моделювання ціннісної свідомості базується на психосемантичних
процедурах і дозволяє вивчати особливості індивідуальної свідомості. Перевагою
психосемантики є поєднання характеристик ідеографічного та номотетичного
підходів. Це, з одного боку, дозволяє отримувати унікальні дані про особливості
індивідуальної свідомості особистості, а з іншого, – узагальнювати їх та
здійснювати факторне моделювання, реконструюючи таким чином індивідуальну
систему значень, через призму якої відбувається сприймання людиною світу, інших
людей, а також самої себе [].
Десятирічна робота над ММЦС дала ряд результатів, які дозволили її автору
сформулювати вихідні положення суб’єктно-ціннісного аналізу. Було розроблено
основні положення про ціннісні конструкти, моральнісні, діяльнісні та суб’єктні
цінності як складові ціннісної свідомості людини.
«Ціннісний конструкт – це центр оцінки (ретроспективної, прогностичної,
ситуативної, епізодичної тощо), універсальність, трансситуативність якого
забезпечується зв’язками із десятками інших ціннісних конструктів, що виникли у
різних пластах життєвого досвіду особистості» [, с. ].
Ціннісний конструкт розуміється дослідником як елементарне ціннісне уявлення
людини про способи соціальної поведінки і діяльності, яке має такі
характеристики:
констатує їх корисність;
виникає у суб’єкта в результаті накопичення життєвого досвіду;
відтворюється семантичними засобами суб’єкта;
має однополюсну будову;
може набувати різної значущості залежно від оцінки суб’єктом його ролі в
регулюванні поведінки людини в окремих життєвих ситуаціях;
може включатися як складова частини до інших ціннісних утворень, зокрема,
суб’єктних цінностей [].
Під діяльнісними цінностями О.Л. Музика розуміє перевірені життєвим досвідом,
фіксовані уявлення людини про вміння як способи досягнення визнання, на основі
яких вона планує саморозвиток. Моральнісні цінності автор розглядає як
валідизовані референтними особами уявлення про прийнятні способи досягнення
визнання, на основі яких людина здійснює оцінку власної поведінки й діяльності.
Для позначення внутрішніх детермінант розвитку особистості вводиться поняття
«суб’єктні цінності», яке в процесі факторного аналізу матриці «значущі особи х
ціннісні конструкти» операціоналізується як високо значуще поєднання
моральнісних та діяльнісних цінностей.
На основі аналізу результатів, отриманих в ході емпіричних досліджень,
О.Л. Музика виділяє сутнісні ознаки суб’єктних цінностей: «) вони є
внутрішніми регуляторами поведінки і визначають вчинки людини; ) вони є
результатом життєвого досвіду і формуються впродовж життєвого шляху людини; )
стійкість суб’єктних цінностей визначається їх змістовим наповненням; )
адаптивність, релевантність різним життєвим ситуаціям забезпечується
структурною перебудовою суб’єктних цінностей; ) не декларативність, дієвість
суб’єктних цінностей забезпечується взаємною підтримкою моральнісних і
діяльнісних цінностей» [].
Суб'єктні цінності вирізняються з-поміж інших ціннісних утворень за такими
критеріями як спосіб утворення, структура, характер регуляції, характер
співвідношення зовнішнього (соціального) та внутрішнього (особистісного),
стійкість і мінливість. Суб’єктні цінності є результатом життєвого досвіду –
узгодження потреби в визнанні та суспільних вимог у процесі діяльності. Це
внутрішні, стійкі, але водночас гнучкі ціннісні утворення, які визначають
поведінку людини у значущих для неї ситуаціях, напрямок та характер її розвитку
[].
Дослідження за методикою моделювання ціннісної свідомості включає п’ять етапів.
Актуалізація у свідомості людини її основних життєвих цінностей. Для цього
необхідно досліджуваному пригадати важливі події і вчинки, які визначали його
життєвий шлях. Залежно від завдань дослідження, можуть бути використані
різноманітні варіанти біографічної бесіди.
Актуалізація у свідомості людини значущих осіб та, на основі їх порівняння,
виділення характеристик, які мають властивості життєвих цінностей. Технологічно
це відбувається шляхом заповнення досліджуваним репертуарного списку та
репертуарної решітки (табл. 2., табл. 2.). Для виокремлення життєвих
цінностей використовується метод повного контексту.
Створення репертуарного списку
Досліджуваному дається інструкція: «Є люди, яких Ви можете взяти за взірець, а
є й такі, чиї цінності Вам не до вподоби. Оцінюючи власне життя, Ви порівнюєте
себе зі значущими людьми, в тому числі з тими, чиї цінності Ви не поділяєте.
Запишіть до списку прізвища тих людей, які мали чи мають вплив на Вас. Ви
можете їх зашифрувати, але так, щоб Ви самі знали про кого йдеться».
Таблиця 2.
Бланк для створення репертуарного списку
Ваше ім’я та імена або шифри значущих для Вас людей
1.
Я
2.
3.
Заповнення репертуарної решітки
Досліджуваному дається інструкція: «Спробуйте об’єднати цих людей у дві групи
так, щоб в одній групі опинились люди, схожі між собою за якоюсь значущою
рисою. Подумайте про ті якості, які характерні для різних груп людей, і
назвіть, чим відрізняються люди однієї групи від людей іншої групи?»
Таблиця 2.
Бланк для створення репертуарної решітки
Чим схожі між собою люди з однієї групи?
Чим вони відрізняються від людей з другої групи?
1.
2.
3.
Оцінка досліджуваним ступеня вираженості у кожної значущої людини тих ціннісних
конструктів, які були виділені на попередньому етапі. В результаті ми отримуємо
матрицю «значущі особи х ціннісні конструкти» (табл. 2.).
Заповнення оціночної решітки
Досліджуваному дається інструкція:
«Запишіть у матрицю:
список
- Київ+380960830922