РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Народногосподарське використання поверхневих вод з екологічних позицій було, у більшості, не обгрунтоване, що обумовило надмірну освоєння і трансформованість поверхні водозбору та річкових русел.
В кінцевому результаті все гострішою ставала проблема збереження малих річок, необхідності розробки науково обгрунтованої концепції природокористування та комплексних критеріїв оцінки їх стану і, відповідно, відновлення порушених річкових екосистем.
Поставлене завдання важко вирішувати, оскільки на сьогодні розмах освоєння дикої природи зайшов так далеко, що в Україні, практично, немає незачіпаних басейнів річок та озер.
Тому в даній роботі було поставлене завдання регіонального аналізу оцінки стану екосистем річкових басейнів: зони меліоративного будівництва (бас. р. Льва); зони змішаного господарського використання (бас. рр. Горинь, Стир та Десна); лісостепової зони (бас. рр. Удай та Ворскла); степової зони (бас. рр. Кундук, Когильник); Західно-Бузько-Прип'ятський озерного комплексу. При цьому було поставлене завдання вивчити екологічну якість води, антропогенну трансформацію поверхні водозбору та оцінити вплив просторово-часових змін (рис.2.1).
Гідрохімічні, гідрологічні і екологічні спостереження велись здобувачем особисто. Запропоновані методики комплексної екологічної оцінки стану басейнів річок та озер розроблені автором.
2.1. Екосистеми басейнів річок зони розширеного меліоративного будівництва (бас. р. Льва).
Зона розширеного меліоративного будівництва займає басейни малих річок
52
Західного, Центрального та Чернігівського Полісся.
Малі річки басейнів правобережних притоків р. Прип'ять - рр. Горині, Стиря, Случі, Турії, Вижівки, Ствиги, Уборті екологічно необгрунтовано було включено в меліоративні системи, як магістральні канали та водоприймачі дренажних вод.
При цьому передбачувалось, що на поверхні водозбору (осушених болотах) відбудеться перебудова суходільних біоценозів. На природоохоронні цілі (компенсаційні заходи - рибовідтворення, рекреацію, будівництво інфільтраційних водосховищ) кошти практично не виділялись. Крім того не було враховано:
а) що осушені басейни знаходяться в зоні післяльодовикової пустелі (Тутковський П.А., 1911), і суходільні біоценози функціонують тільки за рахунок накопичуваної після останнього оледеніння органічної речовини;
б) зона впливу пониження рівня грунтових вод на прилеглі території буде вдвічі більшою площі "відвойованих" земель;
в) річкова мережа являє собою єдиний організм з поверхнею водозбору, а порушуючи останню, ми порушуємо річкову мережу та встановлені тисячоліттями гідрологічні, енергетичні та трофічні зв'язки;
г) віддалені результати осушення поліських боліт не компенсують капітальних витрат на їх проведення (як по отриманій біомасі урожаю так і по деградації (опустинювання ) довкілля.
Річка Льва (Моства) являє собою лівобережну притоку р. Ствига (п.п. р. Прип'ять). Довжина річки - 92,0 км. Поверхня водозбору 480,0 км2. До реалізації проекту регулювання р. Льва у руслі знаходилось три озера -Тухове, Середнє, Нижнє. Це була на 60-ті роки єдина непорушена господарською діяльністю притока р. Прип'ять, що не мала промислових забруднень і служила місцем відтворення аборигенної іхтіофауни басейну р. Прип'ять.
53
Прилеглі болотні масиви - Кремінне, Синій Мох (біля с. Карасин та Озери), відсутність доріг створювали в басейні озера Тухове природний біосферний заповідник, тим більше, що землі рахувались за державним фондом.
Очікуване регулювання місцями невираженого русла на заболоченій заплаві передбачувало будівництво 3-4 регулюючих руслових шлюзів, обхід оз. Тухового, одамбування оз. Середнього (технічна водойма). Отримані результати після реалізації проекту були невтішні та вимагали додаткового вивчення.
Річка спостерігалась у п'яти створах, також вивчався екологічний стан озер, якість води, рівень водного дзеркала, стан прилягаючої території, біопродуктивність.
2.2. Вивчення стану екосистем басейнів річок зони змішаного господарського використання (бас. рр. Стир, Горинь, Десна).
Басейни рр. Стир і Горинь (Західне Полісся), та Десни (Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся) являються найбільш репрезентивними в плані їх екологічного і народногосподарського значення. Їх функції можна визначити як наступні:
а) технічне та питне водопостачання (Хмельницька та Рівненська АЕС, м. Київ, м. Рівне);
б) відведення та доочищення стічних вод житлово - промислових комплексів (мм. Луцьк, Кузнецовськ, Рівне, Чернігів та інші);
в) відновлення аборигенної річкової іхтіофауни у верхній течії р. Прип'ять та середній течії р. Дніпро;
г) рекреаційне використання.
Особлива увага в басейнах приділяється цукроварній промисловості як
найбільшому потенційному забруднику, що спричиняє гострі кризові ситуації у річковій мережі (1968, 1969, 1972, 1974, 1978,1996 рр.).
Річка Стир має довжину по лівому основному рукаву (у нижній течії) - 437 км, поверхня водозбору - 13 000 км2. Основні досліджувані притоки рр.
54
Пляшівка (п.б. 355-й км), Золота Липа (л.б., 338-й км), Іква (п.б., 283-й км), Кормин (п.б., 122-й км).
Басейн довжиною 300 км та середньою шириною 42 км, розташований у двох геоморфологічних областях: верхня та середня частина знаходиться на Волино-Подільській височині та її відрогах (Волинське Полісся), нижня -займає частину Поліської рівнини (Прип'ятське Полісся). Верхня та середня частина - хвиляста з глибоко врізаними долинами та густою мережею ярів та балок, нижня - заболочена і характерна низовинним плоским рельєфом.
Річкова мережа розвинута добре, чому сприяє достатня кількість атмосферних опадів та характер грунтів, коефіцієнт її густини складає 0,28 км/км2. Поверхня водозбору значно розорана, урбанізована. Ліси займають 22% поверхні басейну (широколистяні дубові та змішані).
У басейні розміщені мм. Луцьк, Рожище, Кузнецовск, три цукрових