Розділ 2. ПРОЯВИ КРИЗИ НА МІКРОРІВНІ
2.1. Економіко-історичні передумови сучасного
кризового стану підприємств
Порушення єдності простих моментів процесу праці та кругообігу промислового
капіталу створюють те негативне тло роботи підприємств, що ускладнює їх
функціонування. Це, в свою чергу, приводить до кризових ситуацій або
банкрутств.
У сучасній літературі ще не установилося загальноприйнятого представлення про
кризовий стан підприємства. Дехто вважає, що поняття кризи стосується лише
процесів макроекономічного розвитку. Інші автори визначають кризовий стан
підприємства як закономірність, властиву діяльності підприємства в умовах
формування ринкової системи, яка зв'язана з життєвим циклом підприємства та
обумовлена зовнішніми і внутрішніми факторами [6, с. 90; 7, с. 43; 8, с. 18;
216, с. 33]. Головним тут вважається те, що на кожній стадії життєвого циклу
поява кризової ситуації може бути обумовлена як одноманітними причинами і
привести до схожих наслідків, так і різноманітними причинами. При цьому
відзначається, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу
підприємства. Вони відбиваються в коливаннях обсягів виробництва продукції,
виникненні глибокого спаду виробництва і складностей зі збутом продукції,
надмірному зростанні заборгованості по податкових та інших платежах,
розбалансованості товарних і грошових потоків, неузгодженості грошових потоків
(припливу і відтоку коштів). З цим визначенням можна погодитись, але з
висновком про управління в кризових ситуаціях тільки у випадку
неплатоспроможності підприємства - ні.
Викликає сумнів точка зору групи авторів, що "... кризисное состояние
предприятия является нормальным явлением в условиях нормального
функционирования рыночной экономики" [27, с.9]. Дійсно, кризовий стан деякої
частки підприємств є нормальним, скоріше, природним явищем і означає здатність
економіки захищати себе від непродуктивних витрачань, але його не можна
признати нормальним для кожного окремого підприємства.
Пропонується таке визначення кризового стану підприємства. Кризовий стан
підприємства - сукупність ситуацій, які збільшують можливість появи
неплатоспроможності підприємства, її розміри, провокують виникнення загроз із
зовнішнього і внутрішнього середовища і можуть привести до руйнування
організаційного, економічного і виробничого механізму функціонування.
Незважаючи на різні причини й ознаки кризових ситуацій, їх можна певним чином
групувати і класифікувати. Основними ознаками групування кризових ситуацій
можуть служити: природа виникнення, аспект діяльності підприємства; тривалість
збереження ситуації; можливість прогнозування строку і чинників; ступінь
керованості, тобто особливості її регулювання; характер впливу кризової
ситуації на напрямки діяльності підприємства; масштаб кризової ситуації, що
обумовлює комплекс антикризових заходів; характер виникнення, що свідчить про
закономірності розвитку кризової ситуації; характер проходження, тобто
необхідність посилення чи ослаблення антикризового управління. Відповідно до
цих ознак пропонується групування кризових ситуацій (табл. 2.1).
Головними прикметами, що характеризують кризову ситуацію, можуть бути такі:
частота розповсюдження; особливість (найбільш значима риса); причини (внутрішні
чи зовнішні), котрі в більшому ступені приводять до виникнення кризи; можливі
наслідки для діяльності підприємства; шляхи виходу з кризових ситуацій.
Серед видів кризових ситуацій відзначено: криза управління як погіршення якості
управління, бюрократизація і надмірне збільшення масштабів
Таблиця 2.1
Групування кризових ситуацій за ознаками
Ознака групування
Кризові ситуації
Аспект діяльності підприємства
економічні
управлінські
технічні
Тривалість збереження ситуації
довгострокові
середньострокові
короткострокові
Ступінь керованості
керовані
некеровані
Можливість прогнозування строків і чинників
прогнозовані
непрогнозовані
Характер впливу на діяльність підприємства
загальні
часткові
специфічні
Масштаб
глобальні
локальні
Характер виникнення
постійні
систематичні
періодичні
Характер проходження
гострі
поточні
загасаючі
управління; соціальна криза, тобто проблеми у своєчасній оплаті праці, загроза
безробіття, погіршення морально-психологічного клімату; криза виробництва як
неможливість застосування прогресивної техніки і технології, спад у реалізації
продукції і послуг, погіршення положення підприємства на ринку; інноваційна
криза – старіння підприємства, скорочення інноваційної і стратегічної
діяльності; криза довіри як утрата керівниками (менеджерами) лідерства в
колективі, некомпетентність у прийнятті рішень; фінансова криза, коли
підприємство переходить з режиму своєчасного виконання зобов’язань в роботу зі
збоями і зривами, його діяльність характеризується нездатністю продовження
фінансового забезпечення виробничого процесу, оплати рахунків і погашення
заборгованостей, тобто неплатоспроможністю підприємства.
Види кризових ситуацій за основними прикметами наведені в табл. 2.2.
Можливі й інші класифікації всього різноманіття кризових ситуацій. Але, за
кінцевим підсумком, кожна кризова ситуація будь-якого виду відбивається у
площині вартості та грошей, звужуючи можливості підприємства виконувати свої
обов’язки перед кредиторами. Тобто будь-яка кризова ситуація є кроком у
напрямку неплатоспроможності та банкрутства, а банкрутство та його імовірність,
у свою чергу, є узагальненим вимірником негативності кожної кризової ситуації.
В Україні форми і методи оздоровлення підприємств у кризовому стані зводяться
до здійснення процедур банкрутства. Еконо
- Київ+380960830922