РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальні принципи розподілу хворих на групи
Ретроспективний та проспективний аналіз застосування сучасних методів
діагностики пухлин яєчників включав клінічну характеристику, проведену 216
хворим, визначення пухлинних маркерів у 130 жінок груп ризику та у 213 хворих з
діагностованими гінекологічним захворюваннями, 196 випадків застосування УЗД з
метою діагностики пухлин яєчників, 56 випадків застосування лапароскопії, 108
випадків субопераційної морфологічної діагностики.
Вивчення ефективності комплексного лікування із застосуванням антиоксидантів
(АО) одночасно з ентеросорбцією (ЕН) полісорбом нами проведене у 388 хворих на
пухлини яєчників.
Серед них хворих на доброякісні пухлини було 164 (82 оперовані лапаротомним
доступом, 82 - лапароскопічним), на рак яєчників 1 стадії - 61, на рак яєчників
2 стадії - 65 та 3-4 стадії - 46. Симптоматичне лікування отримали 26 хворих.
Контрольну групу склали 25 здорових жінок.
Ще 10 хворим на рак яєчників 1 А стадії проведений аналіз ефективності
комбінованого лікування.
Крім того, кожна група хворих була розділена на контрольну, де проводилось
традиційне лікування та основну – де застосовувалось комплексне лікування за
розбробленою нами методикою.
Інформація, необхідна для проведення цього дослідження була отримана із таких
джерел: амбулаторних карт, історій хвороби, записів в операційних журналах і
спеціальних анкет, отриманих від кожної хворої.
Стадіювання раку яєчників проводили згідно класифікації за FIGO та TNM [171,
310].
За даними морфологічних досліджень, всі хворі з 1 стадіями захворювання
відносились до 1В та 1С (61 жінка) та 2В і 2С стадій (65 жінок).
2.2. Характеристика застосованих методів та методик дослідження
Всі хворі підлягали загальноприйнятим клінічним методам досліджень. Вивчали
скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, обўєктивний статус та проводили
спеціальне гінекологічне обстеження.
У всіх хворих діагноз був верифікований морфологічно.
Епідеміологічні дослідження проводили за наступними даними: вік хворих,
репродуктивна функція, гістологічний тип пухлин, кількість хірургічних
втручань, супутня генітальна та екстрагенітальна патологія.
Групи хворих порівнювались за вихідними даними традиційних лабораторних
обстежень. Так, порівнювали вихідні дані (до лікування) загальних аналізів
крові. З біохімічних аналізів визначали вміст білірубіну, сечовини, креатиніну,
глюкози, калію та білку в сироватці крові, взятої з кубітальної вени
загальноприйнятими методами. Сечовину визначали за інструкцією по визначенню
сечовини в біологічних рідинах від 11.04.1972р. №290 (№-4, 408, 2 ммоль/л).
Загальний білірубін визначали за методикою Ендрашика (норма - 3,14-17,1
ммоль/л), креатинін - за методикою Яффе-Поппера (норма - 0,044-0,106 ммоль/л).
Визначення загального білку проводилось за інструкцією по визначенню загального
білку у сироватці крові, за біуретовою реакцією від 11.04.1972р. №290 МОЗ СРСР
(норма - 60-80 г/л). Калій визначали методом фотометрії полум’я (норма -
3,6-5,2 ммоль/л). Дані обстежень хворих порівнювали з показниками ідентичних
обстежень в групі здорових жінок.
Відповідно до мети та завдань дослідження нами вивчався рівень ендогенної
інтоксикації в залежності від поширеності захворювання та методів лікування.
Вивчався також стан імунної системи, її взаємозв’язок із рівнем ендогенної
інтоксикації, станом ПОЛ та АОС, їх залежність від стадії захворювання та
методів лікування.
Для визначення рівня інтоксикації вивчали рівень молекул середньої маси (МСМ)
за В. В. Николайчиком та співавт. [107], величину співвідношення форменних
елементів крові за лейкоцитарним індексом інтоксикації (ЛІІ) та співвідношенням
сегментоядерних нейтрофілів до лімфоцитів (Н/Л) [105], рівень ендогенної
інтоксикації (РЕІ) за А. А. Тогайбаєвим та співавт. [156].
З метою дослідження клітинної ланки специфічного імунітету визначали кількість
Т-лімфоцитів (Е-РУК) за допомогою реакції спонтанного розеткоутворення з
еритроцитами барана [38] та їх субпопуляцій за чутливістю до теофіліну.
Функціональну активність Т-лімфоцитів визначали за їх здатністю утворювати
активні розетки (ЕА-РУК) та кількість В-лімфоцитів (М-РУК) за методом
спонтанного розеткоутворення з мишиними еритроцитами [38]. Визначали рівень
імуноглобулінів класів G, А, М методом радіальної імунодифузії в агарі та вміст
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) шляхом реєстрації оптичної щільності
зразків за допомогою спектрофотометра [38]. Рівень Ig Е визначали по реакції
споживання комплімента [50]. Визначення титру компліменту проводили за 50%
гемолізом [62]. Визначали вміст гідроперекисів ліпідів (ГЛ) у плазмі крові
[27], вміст дієнових конўюгат (ДК) в плазмі крові [79], малонового діальдегіду
(МДА) в плазмі крові [2], активність супероксиддисмутази (СОД) у плазмі крові
[163].
Вміст відновленого глютатіону (ВГ) визначали методом [212]. Вміст вітамінів А
та Е визначали флюорометричним методом [164]. Визначення вмісту вітаміну С
проводили за методом [137].
Імуноаналіз по визначенню вмісту онкомаркера СА-125 проводили відповідно з
інструкцією до наборів реактивів під назвою “СА-125 ИФА” з допомогою
тест-системи СП “ДИА-плюс”.
Концентрацію гормонів гіпофіза та стероїдних гормонів яєчників вивчали з
допомогою готових наборів “Delfia”, тест-реагентів фірми “LKB-Pharmacia”
(Фінляндія) імунофлюоресцентним методом.
УЗД органів малого тазу здійснювали з допомогою поперечно-поздовжнього
сканування апаратом фірми “Алока-630”.
Лапароскопія та лапароскопічна хірургія здійснювались за загальноприйнятою
методикою з використанням
- Київ+380960830922