Розділ II.
Довірчі відносини, пов’язані з переходом права власності
2.1 Цільове майно і право власності з метою забезпечення виконання зобов’язань
Залежно від наявності чи відсутності у довіреної особи (фідуціарія) права
власності на довірене майно довірчі правовідносини можна поділити на дві великі
групи – пов’язані і не пов’язані з переходом права власності. Кожна з наведених
груп, в свою чергу, складається з більш дрібних підгруп довірчих
правовідносин.
Довірчі відносини, пов’язані з переходом права власності, охоплюються поняттям
цільового або фідуціарного права власності, зміст якого полягає у передачі
власником (фідуціантом) довіреній особі (фідуціарному власнику) майна і
правового титулу власності для досягнення визначених цілей з умовою подальшої
передачі майна визначеним вигодонабувачам на раніше зафіксованих умовах.
Характерна ознака цього виду довірчих відносин полягає у передачі довіреній
особі фідуціарного права власності на час існування цих відносин, що є проявом
особливої довіри між їх учасниками.
Право цільової (фідуціарної) власності може встановлюватися для досягнення
різних цілей: забезпечення виконання зобов’язання, досягнення благодійної чи
іншої мети.
Таким чином, право власності на довірене майно може переходити до фідуціарного
власника за умови і на період виконання забезпечуваного нею зобов’язання
засновника чи вигодонабувача, або для досягнення господарської, благодійної чи
іншої соціально корисної мети, яке фідуціарний власник зобов’язується повернути
установнику (фідуціанту) або передати вигодонабувачу після припинення довірчої
власності.
Учасниками відносин фідуціарної власності виступають установник (фідуціант),
фідуціарний власник (фідуціарій) і вигодонабувач.
Установником фідуціарної власності може бути власник майна або особа, яка
набуде право власності в майбутньому, з наступною передачею його у фідуціарну
власність.
Фідуціарним власником визнається фізична або юридична особа, якій передається
майно у фідуціарну власність.
Вигодонабувачем є фізична або юридична особа, на користь якої передаються
вигоди від фідуціарної власності.
Фідуціарна власність виникає на підставі договору або в силу прямої вказівки
закону. Підставами припинення фідуціарної власності може бути досягнення мети,
для якої передавалося майно у фідуціарну власність. Фідуціарна власність може
припинитися за ініціативою фідуціанта в результаті допущених фідуціарним
власником суттєвих порушень умов договору.
У фідуціарного власника виникає право власності на передане в забезпечення
майно, яке залишається в експлуатації боржника до виконання останнім свого
зобов’язання перед кредитором.
Фідуціарний власник має право продати чи іншим чином провести відчуження
об’єкту забезпечувальної власності, якщо забезпечуване зобов’язання не буде
виконане належним чином, або в разі виникнення загрози неможливості погашення
забезпечуваної вимоги за рахунок коштів, виручених від реалізації майна. Об’єкт
права власності з метою забезпечення не включається до конкурсної маси боржника
банкрута.
Право власності з метою забезпечення може існувати у вигляді фідуціарного
закладу та забезпечення на основі передачі права.
При фідуціарному закладі виконання заборгованості забезпечується безоплатним
відчуженням майна кредитору на умовах договору за визначену суму, з його
наступною передачею боржнику в оренду та зарахуванням виплачуваної орендної
плати в погашення боргу перед кредитором. Орендар має право викупити майно
протягом зазначеного в договорі терміну.
Фідуціарне забезпечення на основі передачі права передбачає укладення договора,
за яким право власності на забезпечуване майно переходить до кредитора і
договора про передачу майна в безкоштовне користування боржнику на період до
погашення боржником забезпечуваної заборгованості.
У випадку прострочення погашення заборгованості кредитор має право звернути
стягнення на об’єкт фідуціарного забезпечення шляхом його відчуження третім
особам і задоволення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації
такого майна.
З моменту прийняття кредитором відмови боржника від погашення заборгованості
або неможливості викупу об’єкту забезпечення скасовуються будь–які обтяження
права власності кредитора на таке майно, з одночасним припиненням боргового
зобов’язання боржника перед кредитором.
Правова природа фідуціарної власності полягає у наданні фідуціарному власнику
речового права, обмеженого цільовим характером його здійснення в інтересах
визначених осіб. Цільовий характер означає обумовленість метою, для якої
передається майно у фідуціарну власність. Особливість фідуціарної власності
полягає в існуванні залежного характеру і наявності обмежень при здійсненні
права власності фідуціарним власником. Фідуціарний власник набуває юридично
повне право власності, з одночасною втратою цього правового титулу фідуціантом,
який передає належне йому на праві власності майно для досягнення конкретно
встановлених цілей в інтересах визначених осіб. Замість втраченого права
власності фідуціант може набувати виключні права контролю, надання згоди на
розпорядження та/або відчуження фідуційованого майна до закінчення відносин
фідуціарної власності. Фідуціант також володіє реальним правом вимоги
зворотного повернення титулу власності від фідуціарного власника або від третіх
осіб, що незаконно заволоділи цим майном, з моменту виникнення обставин,
настання яких припиняє право фідуціарної власності. Наприклад, підставою
припинення фідуціарної власності може бути факт погашення забезпечуваного
боргу, повернення вигодонабувача з тривалого відрядження, настання або
досягнення будь–якої ін
- Київ+380960830922