РОЗДІЛ 2
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАЙГОЛОВНІШИХ ПОДІЙ І ПРОЦЕСІВ В ГЕОЛОГІЧНІЙ ІСТОРІЇ ШЕСТИ
КОНТИНЕНТІВ
Кінець раннього протерозою можна охарактеризувати як період повної стабілізації
земної кори. До цього часу закрилися (1800 млн років) усі протогеосинклінальні
басейни, зімкнулися кратони, осушилися внутрішньоконтинентальні моря, частина
води відійшла за межі кратонів в новоутворені западини типу океанічних.
Реальним доказом осушення морів в межах України наприкінці раннього протерозою
являються відклади сугубо континентальних теригенних осадків, перетворених
метаморфізмом в біотитові гнейси і сланці чечелеївської, городської і інших
світ.
Можна вважати, як пише В.Є. Хаїн [84] , що наприкінці раннього протерозою
закінчився процес поляризації поверхні Землі на континентальний та океанічний
сегменти. Не зупиняючись на причинах аглютизації континентальних масивів і
деструкції Пангеї на початку верхнього протерозою, так як з цих питань в
літературі ведеться дискусія і викладаються діаметрально протилежні погляди, в
подальшому будуть викладені наслідки і події, що відбувалися на деяких добре
вивчених кратонах світу в ранньому, середньому і пізньому рифеї (в міжнародній
стратиграфічній шкалі рифею відповідає мезопротерозой 16000 - 1000 млн років та
неопротерозой - 1000 - 650 млн років).
2.1. Ранній рифей
В інтервалі часу 1650-1400 млн років ( ранній рифей) проявився новий стиль
тектогенезу у формуванні структури земної кори. Вперше в історії Землі
розвинулися басейни з вторинною океанічною корою, енсиматичні
інтрагеосинкліналі і окраїнно-континентальні міогеосинклінальні пояси,
платформені і субплатформені чохли осадочних порід, палеорифти- авлакогени.
Останні отримали найбільше розповсюдження в межах кратонів. Це говорить про те,
що в древній дуже стабілізованій корі раннього протерозою і архею почали
проявлятися деструктивні процеси. Характерно, що перші на початку рифею
від’ємні структури, пов’язані з крупними зонами дроблення і вулканічними
поясами, утворюють системи із декількох напрямів, які перетинаються (Австралія)
[85 – 86]. Субаеральними лавами часто заповнювалися великі ділянки тафрогенних
рифтоподібних структур, місцями формувалися вулканічні споруди. Тектонічний
режим на початку рифею був досить складним і неспокійним. Вилив лав
продовжувався на протязі усього раннього рифею і сприяв формуванню в зонах
розломів складчастих структур і інтрузій різних за складом гранітоїдів: від
калієвих істотно до гранодіоритів і монцонітів. Інтрузії частіше розташовуються
в низах розрізів осадочно-вулканогенних товщ, що виповнюють рифтоподібні
структури раннього рифею, рідше січуть і граніт-порфіри, і теригенні утворення.
Всі вони приурочені до зон розломів, які відрізнялися великою контрастністю
вертикальних рухів. Потужність осадочно-вулканогенних товщ, які складають
платформений чохол місцями досягає 5-8 км (западини Мак-Артур,
Камсько-Більська).
Викладені вище дані говорять про те, що вже на початку рифею відбулося
розширення усієї планети, яке обумовило глибоке занурення кори на деяких
ділянках, куди перемістилася морська вода. Очевидно, це була епоха формування
океанічних басейнів. Посилення тектонічної активності в межах континентальної
кори супроводжувалося упровадженням магми в розломи і формуванням великих
інтрузій гранітів рапаківі. Це одна з важливих подій в історії розвитку земної
кори.
Як відзначають дослідники [84, 87] ранньорифейський етап розвитку земної кори
поклав початок усім тим структурам, багато з яких продовжують існувати і
зараз.
Виникли щити і платформені западини, з’явилися зародки сучасних океанів,
заклалися геосинклінальні системи. Сформувалися області вулканоплутонів і зон
тектоно-термальної переробки субстрату, палеорифти, інтракратонні синкліналі і
інші від’ємні структури. Наступив новий період геотектонічного розвитку земної
кори ( рис. 2.1 ).
Щодо складу осадків, які виповнюють ранньорифейські внутрішньоконтинентальні
структури, то переважають грубозернисті уламкові породи: конгломерати,
гравеліти, аркози, поліміктові, олігоміктові і кварцові пісковики, широко
розвинуті також алевроліти, аргіліти та сланці. Рідше зустрічаються пачки
вапняків та доломітів. Верстви ранньорифейських теригенних утворень
характеризуються чергуванням порід з різким ступенем сортування уламкового
матеріалу. В більшості випадків розрізи нижньорифейських порід містять в
великій кількості кварцові і безкварцові порфіри, ортофіри, монцоніт-порфіри.
Ці кислі вулканіти, як правило, перекристалізовані, супроводжуються туфолавами,
туфами, туфобрекчіями. Вулканіти основного складу зустрічаються рідше. Всі ці
вулканогенні утворення перешаровуються з перерахованими вище осадочними
породами. Як уже відмічалося, ранньорифейський континентальний комплекс містить
багато трапових формацій. Траповий вулканізм - це одна з важливих подій, що
мала місце в ранньому рифеї. З цим вулканізмом просторово пов’язаний
інтрузивний магматизм і, в першу чергу, поява крупних масивів гранітів
рапаківі, які сформувалися і в межах України. Плутони гранітів рапаківі часто
мають великі розміри до 30 тис.кв.км (масив Паргуаза, Венесуела) і форму або
локалітоподібну або плоску лінзовидну, типу покладу. Такі масиви могли
Рис. 2.1
Умовні знаки до рис. 2.1
1 – платформи; 2 – платформи, які пережили активізацію в середньому рифеї; 3 –
платформений чохол; 4 – авлакогени; 5 – геосинклінальні пояси; 6 – пояси
тектоно-термальної переробки фундаменту в рифеї; п л а т ф о р м и: I –
Півні