РОЗДІЛ 2.
ОСНОВНІ РИСИ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ЧОРНОМОРСЬКОЇ ЗАПАДИНИ
ТА ЇЇ ОБЛЯМУВАННЯ ЗА СУЧАСНИМИ УЯВЛЕННЯМИ
Як зазначено в попередньому розділі, в процесі розробки тектоноплитних інтерпретацій Чорноморської западини було запропоновано декілька варіантів її формування. Аналізуючи причини розбіжностей у трактуванні часу та механізму утворення западини необхідно зауважити, що вони вирішальним чином зумовлені не стільки новими даними (буріння, сейсморозвідка), отриманими в акваторії після 1985 р., скільки відмінностями інтерпретації структур облямування. Це твердження може бути проілюстроване історією розробки моделі утворення Західно-Чорноморської западини ?33?. Модель відштовхується від висловленої ще в 1978 р. М. Сандулеску тези про близькість стратиграфії палеозою-тріасу Мізійської плити та Стамбульської зони західних Понтид ?32?. Пізніше ця теза була модернізована А. Окаєм та співавторами ?16?, які прийшли до висновку, що не тільки тріас-палеозойські, але і юрські та баремські відклади цих територій є дуже близькими. Цей аргумент відіграв головну роль у формулюванні гіпотези про післябаремський рифтогенез Західно-Чорноморської западини, що пізніше було прийнято в якості наріжного каменя моделі К. Бенкса-Е. Робінсона.
В той же час гіпотеза Ю. Ілмаза з колегами про кампан-маастрихтський вік западини грунтується на аналізі геодинаміки Понтид. За думкою цих авторів міграція вулканічної дуги Понтид на південь в кампані-маастрихті є наслідком закриття Палеотетису, що компенсувалось розкриттям задугового Чорноморського басейну ?23?.
Таким чином, і гіпотеза Бенкса-Робінсона, і гіпотеза Ю. Ілмаза з колегами, є не стільки закономірним наслідком інтерпретації геолого-геофізичних даних про будову самої Чорноморської западини, скільки результатом регіональних та міжрегіональних кореляцій товщ, що беруть участь в будові суміжних з Чорним морем територій та їх геодинамічної інтерпретації. За таких обставин нові дані отримані в суміжних з Чорноморською западиною районах мають для інтерпретації фундаментальних аспектів геології регіону не менше значення, ніж дані буріння та геофізичних досліджень в самій акваторії. Від встановлених на цих теренах співвідношень стратиграфічних та структурно-тектонічних комплексів, тектонічних зон, інтерпретації їх внутрішньої будови значною мірою залежить інтерпретація еволюції Чорноморської западини як такої.
На відміну від Чорноморської акваторії, де геолого-геофізичні дослідження тривають фактично лише трохи більше 40 років, прилеглі до неї території вивчаються значно довший час. Однак, результати детальних досліджень національних геологічних служб, видобувних підприємств (компаній) та академічних установ чорноморських країн обмежені національними кордонами цих країн важко корелювати на міжрегіональному рівні через мовні бар'єри, розбіжності стратиграфічних схем, різну детальність досліджень.
Важливо, що завдяки новим даним з Болгарії, Румунії, Грузії, Туреччини була змінена інтерпретація багатьох регіональних тектонічних елементів, що мало висвітлювалась у вітчизняній літературі. Виходячи з цього, геологічна будова Чорноморського регіону, перш за все облямування Чорноморської западини, подається з урахуванням найновіших опублікованих зарубіжних матеріалів.
Для полегшення сприйняття необхідної в подальшому інформації опис геології облямування Чорноморської западини подається для чотирьох основних сегментів: 1) Балкано-Мізійського; 2) Кримського; 3) Кавказького; 4) Анатолійського (рис. 1.1).
2.1. Геологічна будова Балкано-Мізійського сегменту
В будові цього (західного) сегменту з півдня на північ розрізняють такі тектонічні елементи: 1. Родопський масив; 2. Складчаста зона Странджа; 3. Зона Середньогір'я; 4. Складчаста область Балканід; 5. Мізійська плита (платформа); 6. Ороген Добруджі; 7. Переддобрудзький прогин. (рис. 2.1) Це районування визнається всіма без винятку дослідниками, а розбіжності поглядів здебільшого стосуються внутрішньої будови цих елементів, часу і механізму їх утворення, що
буде зазначено в процесі розгляду того чи іншого з елементів. В адміністративному відношенні територія сегменту належить чотирьом країнам: Туреччині, Болгарії, Румунії, Україні, а, отже, проблема синтезу інформації з геології сегменту тут зіштовхується з найбільшими проблемами внаслідок мовних та адміністративних бар'єрів. Зазначимо, що останнім часом синтез з геології цього сектору Чорноморського регіону був здійснений Крісом Бенксом ?33?. Ці матеріали та ряд узагальнюючих робіт болгарських ?34, 35, 36?, румунських ?37?, турецьких [23] та українських дослідників ?38? були використані при написанні цього підрозділу дисертації. Основні дані зі стратиграфії мезозойських та кайнозойських відкладів сегмента наведені на рис. 2.2.
Родопський масив. Масив складений виверженими та метаморфічними породами амфіболітової та, локально, гранулітової фацій. Частіше всього цей комплекс розглядають як консолідований у палеозої чи протерозої, однак є ознаки його переробки більш пізніми, крейдовими чи, навіть, палеогеновими деформаціями та метаморфічними процесами ?39?. Цей комплекс перекритий базальними, менш метаморфізованими верствами тріасу, котрі подекуди збереглись від розмиву над глибоко метаморфізованим фундаментом.
Зона Странджа. Розташована північніше Родопського масиву, ця зона являє собою покривну структуру, в будові якої беруть участь чотири покриви північно-східної вергентності, а саме (з півдня на північ): Кіркларелі, Звездец, Заберново та Кондолово. Взаємовідносини Родопського масиву з зоною Странджа не встановлені, оскільки контакт між ними перекритий кайнозойськими відкладами.
Покрив Кіркларелі складений, переважно, кліважованими метагранітами, що перекриті синформно залягаючими значно менш метаморфізованими породами тріасу. Розріз тріасу починається конгломератами з галькою гранітів, які перекриваються філітами та кварцитами нижнього тріасу, котрі далі вгору за розрізом переходять у мергелі та доломіти середнього-
- Київ+380960830922