РОЗДІЛ 2.
Матеріали і методи дослідження
2.1. Об’єкти та моделі дослідження
Експериментальна частина виконана на 1815 білих щурах лінії Вістар, масою
220-260 грамів, 500 білих мишах, масою 15-20 грамів, 50 безпородних собаках
масою 10-20 кг та 12 кролях масою 2,0 кг. Всі тварини обох статей утримувались
на стандартному раціоні харчування.
Відповідно з програмою дослідження, використовували загальноприйняті в даний
час моделі експериментального порушення мозкового кровообігу – одно- і двобічна
перев’язки загальної сонної артерії і введення аутокрові, одержаної з хвостової
вени у щурів, і з стегнової вени у собак, у ділянку внутрішньої капсули,
відповідно координатам стереотаксичного атласу [430].
Розроблено ряд методів виклику експериментальної церебральної ішемії [15, 431].
В ряді праць відмічено зменшення регіонального мозкового кровотоку у щурів з
ішемією, викликаною білатеральною оклюзією хребетних і сонних артерій [432,
433]. Багато дослідників застосовували однобічну оклюзію загальної сонної
артерії [434, 435].
Таким чином, в світовій літературі подано досить широкий спектр засобів
досягнення ішемічних змін мозкової тканини, але не має об’єктивних критеріїв
оцінки цих змін, спостерігається суперечність їх інтерпретації, окрім того
більшість з описаних моделей є трудомісткими і викликають ряд побічних
травматичних явищ.
Така ситуація і надзвичайна актуальність проблеми спонукала нас провести власні
експериментальні дослідження з метою уніфікації метода виклику ішемії і пошуку
об’єктивних критеріїв оцінки глибини її розвитку. Крім того в літературі
практично відсутні моделі експериментального внутрішньомозкового крововиливу.
Вибір використаних нами моделей, які засновуються на конкретних задачах
експерименту та їх патогенетичних особливостях, найбільш повну інформацію про
фармакобіохіомічні механізми дії препарату давало дослідження на вибраних
моделях. При цьому, з метою пошуку препаратів антиоксидантної терапії
дослідження проводили, як при однобічній перев’язці загальної сонної артерії,
так і при введенні аутокрові у ділянку внутрішньої капсули головного мозку.
Двобічна перев’язка загальної сонної артерії більш повно відтворює картину
ішемічного “пошкодження” тканин головного мозку. Рядом з тим, дана операція
пов’язана з масивною травматизацію м’язів шиї, тривала за часом, що зумовлює
масовий вихід ферментів в циркулюючу кров.
Для скринінгових досліджень більш раціонально використовувати модель однобічної
перев’язки загальної сонної артерії, яка досить широко використовується в
експериментальний неврології.
З метою вивчення механізмів біохімічної дезадаптації тканин головного мозку
модулювався стан, який провокував і обтяжував його ішемічне пошкодження
(фактори ризику).
Нирково-сольову гіпертензію моделювали нефректомією праворуч і накладанням
лігатури на ліву нирку. В післяопераційний період тварин замість питва
одержували – 1,5% розчин натрію хлориду. Цей комплекс дій був вибраний в
зв’язку з тим, що він за даними літератури стабільно забезпечував розвиток
стійкої артеріальної гіпертензії (Х.М. Марков, 1970 р.). Емоційно-больовий
стрес моделювали по Десидорато, в спеціально сконструйованому пристрою [61].
Операцію на “сухій” артерії моделювали шляхом тимчасового накладання лігатури
на зовнішню сонну артерію (30 хвилин), з подальшою 45 хвилинною реперфузією.
Для оцінки антиамнестичної дії використовували методику умовної реакції
пасивного уникання (УРПУ) з наступним застосуванням електрошоку в якості
амнезуючого фактору. З цією метою тварин поміщали у світлий відсік двохкамерної
установки і реєстрували латентний час заходу в темний відсік камери, де щури
одержували однократний удар струмом через електродну підлогу (навчання).
Безпосередньо після навчання застосовували електрошок (110 В, 50 Гц, 500 мс).
Відтворення рефлексу здійснювали через 24 години після навчання [436]. В іншій
серії експерименту амнезію УРПУ викликали внутрішньочеревинним введенням
скополаміну в дозі 2,5 мг/кг [436]. Вплив препаратів на орієнтовно-дослідницьку
поведінку і рухову активність досліджували у відкритому полі [437].
Для оцінки довготривалої пам'яті використовували навчання в радіальному
лабіринті з позитивним (харчовим) підкріпленням. У чотири (2, 4, 6 і 8) рукава
радіального лабіринту поміщали шматочки сиру масою 100-300 мг. Експерименти
проводили в звукоізольованій кімнаті при освітленні 10 Вт. На початку досліду
щурів поміщали в центр радіального лабіринту напроти першого рукава, а після
відвідування двох підкріплюваних рукавів або усіх будь-яких рукавів тварина
видаляли з лабіринту. Навчання щурів у радіальному лабіринті проводили один раз
у день протягом 30 днів. Навчання пацюків у радіальному лабіринті з харчовим
підкріпленням починалося з поміщення тварин в лабіринт (1-й раз) при
відсутності підкріплення в рукавах і друг раз при наявності підкріплення у всіх
рукавах. Під час цих процедур протягом 5 хв. реєстрували кількість перетинань
підлоги центральної площадки, вертикальних стійок і відвідування рукавів.
Тварини, що відвідували не більш 1-2 рукавів протягом 5 хв., виключалися з
експерименту.
Для оцінки ноотропної дії препаратів використовувалися наступні показники:
кількість повторних помилкових заходів у підкріплювані рукава (короткочасна
пам'ять) і кількість послідовних заходів у підкріплювані рукава (довготривала
пам'ять) [437]. У період проведення експерименту тварин тримали на спеціальному
раціоні харчування (не більш 8 г каші або хліба на 100 г маси), що приводило до
зниження вихідної маси тварин. Препарати вводили щодня за годину до тестування
per os на мінімальній кількості води.
Ви
- Київ+380960830922