розділ 2.4).
Теоретичні положення педагогічної деонтології стосуються кожної окремої особистості педагога, що самостійно формує свою поведінку, яка повинна бути спрямована на підвищення ефективності педагогічної діяльності.
Ще одним специфічним принципом педагогічної деонтології є принцип диспозитивності ("диспозитивний" (від лат. "dispositivus" - розпоряджуючий, вбачаючий) буквально означає "такий, що припускає вибір" [385, с.173].
Стосовно професійної поведінки педагога принцип диспозитивності полягає в тому, що йому надається право на творчість і ризик, власний педагогічний почерк, волю вибору педагогічних рішень. Деонтологічні норми розраховані не тільки на стандартні ситуації в діяльності педагога, а й на несподівані, екстремальні. Слід зазначити, що деонтологічні норми здобувають особливу цінність саме в нестандартних умовах, коли практично неможливо застосувати традиційний підхід, а це буває досить часто в педагогічній діяльності. У більшості випадків дії педагога не запрограмовані, тому педагог повинен бути здатний швидко і безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення. В цьому і полягає сутність принципу диспозитивності.
Поряд із принципом диспозитивності існує принцип імперативності, тобто обов'язковості. Педагог повинен дотримуватися вимог, що висуваються до нього як особистості, фахівця в галузі професійної праці, причому обов'язковість виконання норм і дотримання принципів має не умовний, а категоричний характер: педагог у принципі має виконувати їх незалежно від будь-яких сторонніх міркувань. Небагато чого варті були б чесність та ввічливість педагога, якби за ними стояло лише бажання сподобатися керівництву школи. Такі "чесноти" через це й називаються показними на відміну від справжніх. Дотримання норм у поведінці педагога є обов'язковою умовою становлення і розвитку педагога як професіонала, фахівця своєї справи.
У своїй поведінці педагог повинен також керуватися принципом конфіденційності. Конфіденційність - довірчість, таємність. Конфіденційна інформація, отримана педагогом від учня, його батьків, колег, інших учасників педагогічного процесу, ні в якому разі (якщо немає погрози чиємусь життю) не підлягає розголошенню.
Сукупність наведених вище положень і принципів слугує педагогу концептуальною основою його поведінки в професійній діяльності для вирішення педагогічних завдань на фоні ефективних взаємин з учасниками педагогічного процесу.
Викладені ідеї, положення, принципи визначають генеральну стратегію, деонтологічну спрямованість поведінки педагога, забезпечують стійку гуманістичну позицію. У кожній конкретній ситуації, що виникає в процесі професійної діяльності, педагог немовби "надситуативний", націлений на створення і збереження сприятливих умов для самореалізації особистості учня.
2.3 Норми професійної поведінки педагога
Учені вказують на те, що відношення особистості до нормативних вимог ("деонтична настанова") є основним змістом соціальної орієнтації людини [287, с.112]. Воно являє собою специфічний стан особистості, в якому знаходить вираз її суб'єктивне відношення до суспільних обов'язків, її внутрішня "настанова", орієнтація і готовність реалізувати відповідну належну поведінку. Сама настанова додає соціальній орієнтації людини глибокий особистісний сенс, бо відіграє роль специфічного психологічного механізму, що виявляє і формує активне виборче відношення індивіда до соціальних норм, ролей і цінностей. Тому вона разом з оцінними критеріями відіграє істотну роль у системі моральної мотивації людської діяльності і поведінки. Вчені дійшли висновку, що якщо в особистості сформована настанова до суспільно значущої поведінки, вона може самостійно обирати моральний мотив практичного відношення [303,с.363].
Виробляючи норми своїх взаємин один з одним і своєї поведінки, члени суспільства виходять із уявлень про вищі ідеали і соціальну реальність. І в цьому сенсі об'єктивною реальністю виявляються для них їх уявлення про належне, обов'язок ("долг"), свої обов'язки і права. Нормативність як категорія специфічної деонтичної сфери суспільної свідомості є відображенням об'єктивних умов і відносин "належного", що об'єктивно складаються при взаємодії і взаєминах членів співтовариства.
Таким чином, нормативність, що є одним із спеціальних принципів педагогічної деонтології, виступає і засобом регуляції поведінки педагога в його практичній діяльності, оскільки норми, які виробляються та висуваються до представників певної професійної групи, існують для того, щоб регулювати їхню поведінку.
Деонтологічний принцип нормативності реалізується в нормах професійної поведінки педагога, основне призначення яких полягає в регуляції взаємин учасників педагогічного процесу, пов'язаного з подоланням складних протиріч, що породжують численні конфлікти.
Оскільки поняття належного в педагогічній деонтології - занадто висока абстракція, щоб бути ефективним засобом регуляції відносин між учасниками педагогічної діяльності, необхідну практичну ефективність поняття належного і здобуває, проектуючись на соціокультурну реальність і здобуваючи вид норм, цінностей, ідеалів, канонів. Так, у нормі педагогічної поведінки концентруються істотні цінності і значеннєві складники належного в діяльності педагога, що зберігають при цьому всі його регулятивні властивості.
Норма як смислообраз належного в поведінці педагога несе в собі досвід раціонального орієнтування в професійному просторі і сприяє функціональній адаптації до істотних закономірностей життєдіяльності педагогічного середовища.
Регулюючи зовнішню поведінку представників педагогічної професії, норми самі існують не в зовнішньому соціальному світі, а, в першу чергу, у свідомості педагога. Складаючи сенс його внутрішнього життя, вони спроектовані на внутрішній простір індивідуального "Я" і існують у ньому, пов'язуючи між собою внутрішній і зовнішній світ єдиними нормативними узами.
За твердженнями вчених, поняття