РОЗДІЛ 2
О С Н О В Н И Й З М І С Т Р О Б О Т И
МАТЕРIАЛ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика досліджених хворих
Пошук об'єкта дослідження був спрямований на реалізацію мети роботи з врахуванням рекомендацій щодо проведення біомедичних досліджень [153].
Враховуючи протиріччя поглядів на тригерні, патогенетичні фактори адаптаційних ішемічних і реперфузійних синдромів у хворих на ІХС, вважали, що різнобічне математичне, стресорне моделювання цих станів дозволить з'ясувати їх.
З метою диференціації впливу реперфузії на серцево-судинну систему у хворих на ХІХС досліджували типи центральної, мозкової і периферичної гемодинамічної реакції на моделювання судинної недостатності. Такий підхід дозволяв оцінити протиреперфузійний захист серця від негативних впливів постішемічної реперфузії. Останні є важливим тригером збільшення функціонального класу стабільної стенокардії, переходу в нестабільну форму, виникнення оглушення, гібернації, ГІМ, прогресування дифузного і локального склеротичного процесу, електричної нестабільності міокарда, а звідси і аритмій, серцевої недостатності.
Визначення системних ефектів реперфузії планували у хворих на ІХС з синдромами оборотної ішемії міокарда, зокрема стабільною стенокардією від напруги різних функціональних класів переважно молодого, зрілого і середнього віку. Враховували дані холтерівського моніторингу наших попередніх досліджень за збільшення ризику появи реперфузійних аритмій у хворих постінфарктним кардіосклерозом, ІХС в поєднанні з АГ [40], що сприяло залученню цієї категорії хворих. Проте вилучали осіб з ураженням периферичних судин, нервів та м'язів для запобігання ускладнень від моделювання гострої судинної недостатності. Формування захисної передустановки серця до негативних впливів реперфузії є бажаною формою адаптації, критерієм якої може бути швидке відновлення системної гемодинаміки на моделювання судинної недостатності або мінімальна кардіодепресія на введення контрастної речовини в порожнину лівого шлуночка при проведенні коронаровентрикулографії. Неінвазивні методи діагностики функціональних можливостей судин, вінцевої хвороби серця є актуальною проблемою ангіології, кардіології.
Порівняння внутрішньосерцевої гемодинаміки, скоротливості міокарда, в тому числі на гемодинамічний стрес тест - введення контрастної речовини в порожнину лівого шлуночка, в залежності від наявності функціональних і органічних асинергій, виразності атеросклеротичного ураження вінцевих артерій, колатерального кровообігу, сприятиме визначенню механізмів адаптації до ішемії-реперфузії, збереження життєздатності міокарда.
Концепція активації "шокових" генів вільнорадикальними окисами, а звідси і збільшення "шокових" протеїнів [269], прогресування атеросклеротичного процесу, поява ГІМ, кардіогенного шоку, мультиорганної недостатності, сприяла пошуку факторів ризику системних ефектів пероксидації у хворих на ГІМ. Враховували наші попередні дані [117, 118] за споживання антиоксидантів як фактору ризику загострення супутньої патології при активації основної патології, зокрема у хворих запальними ураженнями легень в поєднанні з ІХС. Вищезгадані дані були підставою визначення критеріїв адаптації перекисно-антиоксидантної системи до ГІМ, його ускладнень, загострень супутніх захворювань.
Робота базується на аналізі комплексного обстеження 185 хворих на ІХС і 73 практично здорових осіб.
Диференціацію впливу периферичної реперфузії на серцево-судинну систему проводили у 91 чоловіка, яких виділили iз масиву в 264 досліджених. 54 хворих на ХІХС 29- 78 років склали основну групу, а 37 досліджених 18-57 років без даних за ІХС - контрольну. Критерiями вiдбору були клiнiчнi данi опитування, об'єктивного i додаткового обстеження, яке включало безперервну ступеневу велоергометрiю [9, 91], вертебральну ЕКГ пробу [107] для виключення хворих з остеохондрозом шийно-грудного відділу хребта з вертеброзалежними змінами електричної активності серця, ехокардiографiю для підтвердження перенесеного ГІМ, реовазографію для виключення ураження периферичних судин. Дiагностика стабiльної стенокардiї вiд напруги, її функцiонального класу грунтувалась на "суворих" критерiях ВООЗ [48, 56], а також розмiрi порогового навантаження, "подвiйного добутку", iнотропного i хронотропного резервiв. Діагностику хронічної серцевої недостатності проводили відповідно до сучасних світових критеріїв [163, 268] в модифікації Українського товариства кардіологів [55]. ГIМ визначали згiдно рекомендацiям експертiв ВООЗ [48].
Дослiдження системних ефектiв периферичної реперфузiї проводилось у 20 хворих IХС 29-44 рокiв, 22 - 45-59 рокiв, 12 - 60-78 рокiв, які склали основну групу, а також 37 дослiджених 18-57 років без даних за ІХС за клініко-лабораторними даними, результатами велоергометрії.
За клiнiчними формами, супутнiми захворюваннями, ускладненнями основна група iз 54 хворих IХС включала 6 хворих стабiльною стенокардiєю вiд напруги (ССН) I класу, 15 - II кл., 30 - III кл., 1 - аритмiчною формою IХС, 1 - IХС у виглядi кардiосклерозу атеросклеротичного iз серцевою недостатнiстю, 1 - IХС у виглядi постінфарктного кардіосклерозу. 14 хворих IХС iз 54 перенесли ГIМ, в тому числi у 1 була аневризма серця. У 38 iз 54 була артерiальна гiпертензiя (АГ), в тому числi ГХ I ст. - 2, ГХ II ст. - 27, ГХ III ст. - 6, атеросклеротична АГ - 1, ниркова АГ - 2. У 10 хворих iз 54 визначили порушення ритму i провiдностi серця, в тому числi мерехтливу аритмiю постiйну її форму - 2, пароксизмальну - 1, трiпотiння передсердь - 1, недовгi пароксизми шлуночкової тахікардiї - 1, шлуночкову бiгемiнiю - 1, шлуночкові парасистолiю i екстрасистолiю - 1, повну блокаду правої ніжки пучка Гiса - 1, синдром WPW - 1. Хронічну серцеву недостатнiсть діагностували відповідно за критеріями та класифікацією Українського наукового товариства кардіологів [55]: I ст. за М.Д. Стражеском, В.Х. Василенком, II функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кард