РОЗДІЛ 2
СПІРНІ ПИТАННЯ ВИНИКНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ І СКАСУВАННЯ СУБ'ЄКТИВНИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СИСТЕМІ ЇЇ ОХОРОНИ
2.1. Роль і значення суб'єктивних прав у системі охорони права інтелектуальної власності
Відразу слід підкреслити, що йдеться про суб'єктивні права суб'єктів інтелектуальної власності. Суб'єктом права інтелектуальної власності визнається той, хто це право уже має, тобто після визнання заявленої пропозиції об'єктом права інтелектуальної власності в установленому законом порядку. Поки заявлена пропозиція чи створений твір науки, літератури і мистецтва не будуть визнані об'єктами права інтелектуальної власності, суб'єкта цієї власності немає.
Коло суб'єктивних прав на об'єкти інтелектуальної власності також досить широке. Дослідженню будуть піддані особисті немайнові права і майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності, а також права, що пов'язані з майновими. При цьому виходимо з того, що у своїй переважній більшості люди вдаються до творчої діяльності з метою таким чином поліпшити власне життя і життя своїх близьких. Безперечно, творчою діяльністю займаються люди, які мають до цього певний хист, здібність тощо. Але разом з тим підкреслюємо: до творчої діяльності придатні всі люди, хто у більшій мірі, хто у меншій. Творчою діяльністю займаються, за загальним правилом, ті, які без неї обійтися не можуть, - своєрідні фанати.
Але у переважній більшості люди, які мають здатність до творчої діяльності, створюють різноманітні об'єкти інтелектуальної діяльності з метою забезпечити собі і своїм близьким гідний рівень добробуту. Письменник створює твір для того, щоб його продати і одержати за нього відповідну винагороду. Винахідник створює винахід з тією ж метою. При цьому не виключається, що багато творів та інших досягнень створюються за ради власного задоволення. Відомо не мало фактів, коли знані діячі (державні, політичні, наукові тощо) своє дозвілля заповнюють живописом чи іншими видами творчості. Є неймовірні факти, коли людина творить, аби довести, собі і людям, що вона може це зробити [222].
Творчість, безперечно, є одним з видів суспільно-корисної діяльності, у результаті якої з'являються досить цінні витвори, що приносять велику користь суспільству. Значну частину у загальному обсязі творчої діяльності займає саме інтелектуальна діяльність, від рівня якої залежить добробут суспільства в цілому. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що саме ті напрями творчої діяльності, які охоплюються поняттям "інтелектуальна діяльність", набувають все більшої суспільної ваги, пріоритету і значення. Друга половина ХХ ст. засвідчила бурхливий процес розвитку саме інтелектуальної діяльності. Наука, культура у найширшому значенні поняття, техніка і виробництво стають першоджерелом усіх здобутків. Уже ні у кого не викликає сумніву, що ці фактори суспільного розвитку будуть визначати й уже визначають стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни, у тому числі й України [278, c.64].
Будь-яка виробнича діяльність уже зумовлюється і ще у більшій мірі зумовлюватиметься у майбутньому рівнем розвитку науки, техніки, культури, іншими словами, рівнем інтелектуальної діяльності. Ці ж фактори будуть визначати рівень будь-якої іншої суспільно-корисної діяльності. Отже, оскільки результати інтелектуальної діяльності, - інтелектуальна власність - стають вирішальними і визначальними у соціально-економічному прогресі країни, то з цього випливає неспростовний висновок. Для забезпечення належного розвитку країни необхідно, передусім, створити найсприятливіші умови для розвитку зазначених форм діяльності - у сукупності інтелектуальної діяльності.
Якщо від рівня інтелектуальної діяльності та її ефективності залежить так багато передумов успішного розвитку економіки, виробництва у тому числі, соціальних умов життя суспільства і, врешті-решт, результати життя та добробуту народу, то державна політика має бути спрямована, передусім, на всебічний розвиток цієї діяльності, її стимулювання і заохочення. Підтримка інтелектуальної діяльності з боку держави може проявлятися в найрізноманітніших формах, але всі вони мають фокусуватися на фігурі Творця результатів інтелектуальної діяльності - інтелектуальної власності. Творець інтелектуальної власності повинен стати центральною фігурою у державі і суспільстві, адже від нього залежить рівень життя всього народу. Творці нового мають бути поставлені на найвищий щабель, з ними можуть зрівнюватися лише такі ж Творці. Вище від Творця інтелектуальної власності не повинно бути нікого.
Між тим у передумовах економічного зростання України, передбачених Посланням Президента до Верховної Ради України, така передумова як інтенсифікація інтелектуальної діяльності взагалі не згадується [278, c.9-10]. В умовах конкурсу "Людина року" є багато номінацій, за якими він відбувається, але там немає номінації у сфері науково-технічної діяльності. Представників інтелектуальної діяльності у цих конкурсах дуже мало. Водночас ні у кого не викликає сумніву, що інтелектуальна власність - найцінніший капітал людства.
Напис на куполі штаб-квартири ВОІВ у Женеві проголошує: "Людський геній є джерелом усіх витворів та винаходів. Ці твори є гарантією життя, гідного людини. Обов'язок держави - забезпечити надійну охорону всіх видів мистецтв і винаходів" [45, c.2]. ХХІ ст. ООН проголосила ерою інтелектуальної власності [370, c.3].
Це - не мода, а гостра необхідність. Якщо у минулому суспільні потреби людей визначали зміст і рівень виробництва, напрями наукової і науково-технічної діяльності (творча діяльність у гуманітарній сфері до уваги взагалі не бралася), то в сучасних умовах акцент змістився саме на інтелектуальну діяльність. Саме її досягнення уже визначають і ще у більшій мірі визначатимуть в цьому столітті науково-технічний рівень і зміст виробництва та іншої суспільно-корисної діяльності. Як слушно зазначається у спеціальній літературі, джерелом багатства суспільства вист