<p>РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ<br />2.1. Матеріал досліджень<br />У відділі генетичних основ гетерозису Інституту фізіології рослин і генетики<br />НАН України протягом декількох десятиріч створювалася колекція самозапильних<br />ліній цукрових буряків з різними якісними та кількісними характеристиками.<br />Лінії закладалися на рослинах 49 однонасінних та багатонасінних сортів цукрових<br />буряків вітчизняної та зарубіжної селекції, а також 30 міжсортових гібридів і<br />17 різних селекційних зразків. Це надало можливість виділити з понад 9000 ліній<br />11 форм 3-5 поколінь інбридингу з різними морфологічними ознаками, які були<br />матеріалом наших досліджень. Вивчались лінії, отримані від самозапилення таких<br />сортів: Арімона, Білоцерківський однонасінний 43; Верхняцька однонасінна 72,<br />Верхняцька 198, Веселоподолянська 038, Межотненська 080. Аналізувалися також<br />лінії, отримані на матеріалах голландської селекції (тимчас. № 1474 згідно<br />каталогу ВІР), церкоспоростійких матеріалах Первомайської селекційної станції<br />та селекційних зразках кормових буряків фірми KWS (Німеччина). <br />Отримання гомозиготних ліній - процес дуже трудомісткий, ускладнений тим, що<br />буряки, які є типово перехреснозапильною культурою при самозапиленні не<br />зав’язують насіння. Тому схема інбридингу передбачала чергування самозапилення<br />( покоління І0 ) і перезапилення сибсів ( покоління Gj ). <br />Прояв ознаки самонесумістності може бути модифікований різними факторами<br />зовнішнього середовища, найважливішим з яких є температура. Внаслідок цього,<br />самозапилення рослин проводили в умовах високогір’я ( Білогорський район<br />Кримської Автономної республіки, с. Вишневе) при понижених температурах (12-14<br />°С) під час цвітіння. Розмноження сибсів здійснювали в звичайних умовах на<br />дослідних ділянках ІФРіГ НАН України (смт Глеваха). В усіх випадках перед<br />цвітінням на насінники одягали індивідуальні або групові ізолятори із білої<br />б’язі. Збирали насіння окремо з кожного насінника. Оцінку ліній за<br />морфологічними ознаками проводили протягом всього періоду онтогенезу. <br /> 2.2. Отримання гібридів та їх аналіз <br />Для отримання гібридів першого покоління схрещування батьківських форм<br />проводили в умовах теплиці та поля із застосуванням целофанових і б’язєвих<br />ізоляторів, відповідно. В якості альтернативних форм при вивченні генетичної<br />природи нових морфологічних ознак використовували генотипи з ЦЧС або лінії, що<br />не мали досліджуваної ознаки. При використанні лінійних рослин контроль<br />гібридності потомств здійснювали за допомогою маркерного гена R, який обумовлює<br />червоне забарвлення гіпокотиля. Для більш точної оцінки деяких ознак міжлінійні<br />гібриди F1 отримували в контрольованих умовах із використанням методу ручної<br />гібридизації. Нормальні гермафродитні квітки кастрували за 2-5 днів до<br />розкриття з наступною ізоляцією пагонів ізоляторами з кальки. На кожній з 10-12<br />рослин видаляли пиляки не менш ніж у 20-25 квіток. Друге гібридне покоління<br />отримували за допомогою групових ізоляторів або на ізольованих клумбах при<br />вільному цвітінні рослин. <br />Тестування морфологічних ознак у гібридів здійснювали на дослідних ділянках в<br />різних екологічних умовах Київської області та Автономної республіки Крим.<br />Прояв мутантних ознак контролювали протягом всього періоду вегетації.<br />Аналізували не менше 30- 50 рослин в кожному варіанті досліду. <br />Схема проведення гібридологічного аналізу для встановлення характеру<br />успадковування маркерних ознак та їх генетичної детермінації представлена на<br />рисунку 2.1. <br />Рис.2.1. Схема проведення генетичного аналізу <br />2.3. Матеріали біотехнологічних досліджень<br />В умови in vitro були введені наступні генотипи: 4 генетично марковані<br />диплоїдні самозапильні лінії цукрових буряків різних поколінь інбридингу<br />(І3-І5), отримані на сорті ПЦЕР - 15-28, 15-47, 15-54, 15-96; диплоїдні<br />самозапильні лінії з різною загальною комбінаційною здатністю (умовні №№ 1-12),<br />а також тетраплоїдні лінії № 36-12 та № 36-17. Використовувались також<br />диплоїдні однонасінні чоловічостерильні форми цукрових ( ЧС-86, ЧС-2291, КС0081<br />) та кормових буряків ( ЧС-49-1; ЧС-1029); закріплювач стерильності О-типу<br />цукрових буряків КС0086 з детермінантним габітусом насінника; багатонасінні<br />тетраплоїдні запилювачі ( № 153 4хММ, №208 4хММ, № 311 4хММ) та триплоїдні<br />гібриди – Каварось (Білоцерківська дослідна станція, Україна), КВ-Ялтушків<br />(Ялтушківська дослідна станція, Україна), Аррата (науково-виробнича фірма<br />„Гран”, Україна). Були використані сорти: цукрових буряків - Білоцерківський<br />однонасінний 45 (2х), Індустріальний (2х); Рамонська 023 (4х); кормових -<br />Київська (4х), Урсус (2х) та Панфільська (2х). <br />Матеріалом досліджень були калюсні штами, одержані від експлантів диплоїдних та<br />тетраплоїдних рослин різних форм цукрових (сорти : Індустріальний, Рамонська<br />023; самозапильні лінії третього – четвертого поколінь інбридингу) та кормових<br />буряків ( сорти Панфільська, Київський; чоловічостерильна форма 10-29). <br />В дослідах з клітинної селекції на стійкість до біотичних та абіотичних<br />стресових чинників використовували високоорганогенні калюсні лінії кормових<br />буряків, отримані з диплоїдних листкових експлантів сортів Панфільська та<br />Київський. <br />Генетичними, цитологічними та молекулярними методами були проаналізовані<br />рослини-регенеранти, отримані як шляхом вегетативного мікроклонального<br />розмноження безпосередньо з клітин експлантів, так і індукованих з калюсних<br />культур. <br />2.4. Введення та умови культивування in vitro <br />Для введення в культуру in vitro використовували зріле насіння буряків.<br />Проростки, отримані з насіння, вирощували на модифікованих живильних<br />сере</p>
- Київ+380960830922