Ви є тут

Тяжка поєднана травма (принципи організаційної та лікувальної тактики надання уніфікованої невідкладної медичної допомоги постраждалим в ранньому періоді травматичної хвороби

Автор: 
Рощін Георгій Георгійович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0506U000079
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ III
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ РАННЬОГО ПЕРІОДУ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ У ПОСТРАЖДАЛИХ З
ТЯЖКОЮ ПОЄДНАНОЮ ТРАВМОЮ.
За даними дослідження більшості авторів найбільш загрозливим для життя
ускладненням, що розвивається у постраждалих з ТПТ є синдром поліорганної
недостатності (СПОН) [11, 66, 147,152]. Крім того він є основною причиною
летальності в цій групі пацієнтів. СПОН є результатом впливу ушкоджуючого
фактора будь-якої етіології, з ранніми проявами ознак органної дисфункції [25,
101, 201, 216, 441].
Безпосередніми факторами, що визначають ступінь проявів СПОН, є різна здатність
органів протистояти гіпоксії та зниженню кровопостачання, які виникають при
ТПТ, характер шокового фактора і вихідний функціональний стан самого органа. У
більшості випадків дисфункція окремих органів переходить у СПОН в такій
послідовності: синдром дихальних розладів - енцефалопатія - синдром ниркової
дисфункції - синдром печінкової недостатності - стрес-виразки
шлунково-кишкового тракту [11, 99, 100, 105, 120, 350].
Недостатньо розкриті усі ланцюги розвитку СПОН, застосування різнонаправленних
методів діагностики цього синдрому, не дозволяє виділити ранні клінічні ознаки
ушкодження функції органа або системи, а також обґрунтовано стверджувати про
різні ступені тяжкості СПОН та можливий прогноз, базуючись на певних клінічних
або функціональних критеріях, що саме й визначає складності в проведенні
адекватної своєчасної діагностики та лікування СПОН.
Незважаючи на те, що багато в чому сформовані положення про етіологію,
патогенез, патофізіологію СПОН дотепер недостатньо вивчена картина ранніх
клінічних і лабораторних ознак, які б свідчили про високу ймовірність розвитку
або підтверджували наявність гіперметаболічних порушень обміну речовин у
конкретного пацієнта. Найбільш вагомим може бути створення, доступного для
лікаря уніфікованого діагностичного алгоритму СПОН, що дозволило б проводити
корекцію лікування постраждалих з ТПТ до розвитку некомпенсованої стадії
поліорганної недостатності [23, 81, 222, 431].
Недостатньо вивченими чинниками розвитку СПОН у постраждалих з ТПТ є показники
ВТТ, ВЧТ та ВD, які можуть слугувати маркерами розвитку СПОН РПТХ. Визначення
даних показників проводилось в ОГ, в КГ визначення параметрів вищевказаних
показників ми не проводили.
3.1. Характеристика перебігу травматичної хвороби в ранньому періоді
травматичної хвороби.
Постраждалі з ТПТ при поступленні в стаціонар знаходились в шоковому стані. Як
показано в таблиці 3.1., в КГ найбільша кількість постраждалих поступала в
тяжкому стані шоку 50,4%, середня ступінь шоку спостерігалася в 23,1%, легкий
шок у 7,1% та термінальні стани відповідно у 19,4% постраждалих. Подібна
тенденція спостерігалася і у ОГ де 44,5% постраждалих поступали з 3-тьою
ступінню травматичного шоку, 24,5% постраждалих поступали в термінальному стані
, 21,7% при поступленні мали 2–гий ступінь травматичного шоку та 9,1% поступали
в стані легкого травматичного шоку.
Таблиця 3.1.
Тяжкість травматичного шоку в клінічних групах
Групи
Ступінь шоку
I ступінь шоку
II ступінь шоку
III ступінь шоку
IV ступінь шоку
КГ
7,1%
23,1%
50,4%
19,4%
ОГ
9,1%
21,7%
44,7%
24,5%
В залежності від ДТПАД стан хворих при поступленні був наступним: в КГ
постраждалі з ДЧМТ в стані тяжкого шоку поступило 57,1%, з ДТОГП – 65,9%
постраждалих, ДТЖ- 71,4% та у 68,5% постраждалих з ДСТ. В ОГ в залежності від
домінування пошкодження окремих анатомічних ділянок тяжкий шок (III-IV ступеня)
при поступленні був у постраждалих з ДЧМТ у 58,9%, у постраждалих з ДТОГП-
64,4% випадків, при ДТЖ у 68% постраждалих та 67,6% у постраждалих з ДСТ (табл.
3.2)
Таблиця 3.2.
Тяжкість шокового стану в масиві дослідження в залежності від домінування
пошкодження окремих анатомічних ділянок.
Домінуюче
пошкод
ження
Шок
ДЧМТ
ДТОГП
ДТЖ
ДСТ
КГ
ОГ
КГ
ОГ
КГ
ОГ
КГ
ОГ
I ступінь
13,3%
12,4%
10,4%
8,9%
4,9%
6,1%
10,3%
9,1%
II ступінь
29,6%
28,7%
23,7%
26,7%
23,7%
25,9%
21,2%
23,3%
III ступінь
35,7%
31,7%
47,4%
41,3%
49,6%
47,3%
48,7%
46,2%
IV ступінь
21,4%
27,2%
18,5%
23,1%
21,8%
20,7%
19,8%
21,4%
Тяжкий шок (III-IV ступені)
57,1%
58,9%
65,9%
64,4%
71,4%
68%
68,5%
67,6%
Таким чином з приведених вище даних видно, що, як і в загальній сукупності так
і в групах ДТПАД кількість постраждалих госпіталізованих в стані тяжкого шоку в
КГ та ОГ суттєво не відрізняються, що свідчить про однорідність за цією ознакою
груп досліджень.
У постраждалих з ТПТ в гострому періоді ТХ перебіг характеризувався розвитком
органної та поліорганної недостатності у 264 (34,2%) КГ та 288 (27,8%) ОГ.
Аналізуючи частоту розвитку ускладнень в групах з ДТПАД в КГ, що наведені в
таблиці 3.3 в групі з ДЧМТ СПОН виник у 32,9%, на другому місці за частотою
виникнення ССЗВ - 32,1%, дихальна недостатність розвивалась у 28,5%
постраждалих, СДВЗ у 12,6%, ниркова недостатність у 6,2% та печінкова
недостатність зафіксована у 2,5% пацієнтів. В групі з ДТОГП СПОН виник у 30,5%,
на другому місці за частотою виникнення ССЗВ - 29,3%, дихальна недостатність
розвивалась у 28,9% постраждалих, СДВЗ у 13,5%, ниркова недостатність у 4,2% та
печінкова недостатність зафіксована у 1,5% постраждалих. Відповідні рангові
місця за частотою розвитку ускладнення займали у постраждалих з ДТЖ - СПОН
виник у 38,7%, на другому місці за частотою виникнення ССЗВ - 29,6%, дихальна
недостатність розвивалась у 25,8% постраждалих, СДВЗ у 23,4%, ниркова
недостатність у 10,5% та печінкова недостатність зафіксована у 9,5%
постраждалих. В групі з ДСТ частота розвитку у