РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ
2.1. Особливості клінічного перебігу у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом.
Нами проведено клінічне обстеження і лікування 164 хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом, прооперованих в клініці факультетської хірургії Івано-Франківської державної медичного університету. Серед обстежених хворих чоловіків було 41(25%), жінок - 123(75%) (рис 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл обстежених хворих за статтю.
Більша частина пацієнтів були літнього і старечого віку. Розподіл обстежених пацієнтів за віком і статтю наведений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом за віком і статтю
СтатьВік, рокиВсьогодо 3031-4041-5051-6061-7071 і старшіЖінки51131312619123Чоловіки2651112541Всього7 (4,3 %)17 (10,4 %)36 (21,9 %)42 (25,6 %)38 (23,2 %)24 (14,6 %)164 (100 %)
Як видно з наведеної таблиці, найбільш часто гострий калькульозний холецистит ускладнювався коломіхуровим інфільтратом у пацієнтів, старших 51 року. Ці хворі склали 63,4 % від всіх обстежених.
У хворих, проводили необхідний комплекс обстежень: загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (загальний білірубін та його фракції, АсТ, АлТ, сечовина, креатинін, загальний білок), показники коагулограми, визначали спектр фракцій сироваткового білка диск-електрофореграми в поліакриламідному гелі, кількісний і якісний вміст Ig G, Ig A, Ig M в цих фракціях, показники ПОЛ і АОЗ, активність органоспецифічних ферментів печінки, гістологічне дослідження тканин коломіхурового інфільтрату, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та езофагогастродуоденофіброскопію та інші .
Двадцять чотири хворих (14,6 %) відмічали в анамнезі наявність конкрементів у жовчному міхурі до одного року, 81 хворих (49,4 %) - впродовж 2-5 років та 57 пацієнтів (34,8 %) - більше 5 років. У 2 хворих конкременти були виявлені вперше, при проведенні в клініці ультразвукового дослідження з метою уточнення діагнозу та визначення подальшої лікувально-діагностичної тактики (таблиця 2.2.).
Таблиця 2.2
Тривалість захворювання на жовчно-кам'яну хворобу, яка ускладнилась гострим калькульозним холециститом з коломіхуровим інфільтратом.
СтатьТривалість анамнезу, рокиВсьоговперше виявленодо 1 року2-3 4-56-10більше 10 роківЖінки22031272617123Чоловіки-411129541Всього2 (1,8 %)24 (14,6 %)42 (25,6 %)39 (23,8 %)35 (21,4 %)22 (13,4 %)164 (100 %)
Більшість хворих відмічали в анамнезі неодноразові приступи печінкової кольки. Так, у 39 пацієнтів (23,8 %) приступ печінкової кольки спостерігався впродовж останніх 12 місяців, у 83 (50,6 %) - впродовж 1-5 років і у 42 (25,6 %) - п'яти і більше років. Цей показник корелював з віком хворих. Так серед пацієнтів, які відмічали приступи впродовж чотирьох і більше років переважали жінки віком 51-70 років, що становили 46,3 % від усього числа обстежених.
При аналізі анамнезу хворих в залежності від кількості приступів печінкової кольки було встановлено, що після першого приступу печінкової кольки в клініку поступило 12 пацієнтів (7,3 %), після 2-5 приступів - 83 (50,6 %) і після 6 - 69 (42,1 %) хворих. У трьох хворих (1,83 %) в анамнезі відмічали більше 21 приступу печінкової кольки. Всі хворі пов'язували початок приступів з вживанням жирної і смаженої іжі, часто - в поєднанні з алкоголем.
В ургентному порядку в клініку поступило 129 хворих (78,7 %), в плановому - 35 (21,3 %). Вісімдесят один хворий (49,4 %) вказував на неодноразове консервативне стаціонарне і санаторно-курортне лікування в анамнезі, яке приносило тимчасове покращення. Сорок шість з них (20,1 %) тривалими курсами (рік і більше) вживали неофіційні препарати, які розчиняють конкременти в жовчновивідних шляхах. В жодному випадку позитивного ефекту не було отримано. П'ядесять два хворих (31,7 %) після приступів печінкової кольки в анамнезі відмічали пожовтіння шкіри і склер та підвищення температури тіла.
Був госпіталізований в перші дві доби від початку приступу 61 хворий (37,2%), через 72 години - 50 хворих (30,5 %). Через чотири і більше діб поступили на лікування 53 (32,3 %) пацієнти. Нами відмічено, що цю категорію склали хворі старших вікових груп (61 і більше років), що, ймовірно, пов`язано з атиповим і прихованим клінічним перебігом захворювання та наявністю супутніх захворювань, які часто маскували перебіг гострого холециститу (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Тривалість захворювання у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом
СтатьТривалість захворювання Всьогодо 24 годин25-48 годин49-72
години4-5 діббільше
5 дібЖінки2421361725123Чоловіки97147441Всього33 (20,1 %)28 (17,1 %)50 (30,4 %)24 (14,7 %)29 (17,6 %)164 (100 %)
При поступленні загальний стан у 88 (53,6 %) хворих нами був розцінений як задовільний, у 61 (37,2 %) - середньої тяжкості і у 15 (9,2 %) - тяжкий. Серед останніх переважали особи старечого віку з супутніми захворюваннями, які у 3 з них спричинили смерть в ранньому післяопераційному періоді.
При об'єктивному огляді, нами встановлено, що найбільш характерним симптомом гострого холециститу був біль з локалізацією в правому підребір'ї, який найчастіше іррадіював в праву половину грудної клітки, або мав (оперізуючий( характер (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Частота клінічних ознак у хворих на гострий холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом
Клінічна ознака Хворі(%)Загаль