РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ЕКОНОМІКО-ІНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
ЯК ФОРМ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Формування цілей, принципів і завдань менеджменту банку
в умовах трансформації його діяльності
Роль і значення банків у сучасному світі переоцінити важко. Як специфічний
фінансовий інститут, вони забезпечують безперебійний грошовий обіг та обіг
капіталу. Об’єднані в економічну й організаційно-правову структуру –
національну банківську систему, вони здійснюють управління грошовими
ресурсами, реалізуючи економічні інтереси суспільства. Тому в досягненні
стратегічних цілей і в поточній діяльності кожен банк керується не лише
власними інтересами, а й виконує функції, відведені йому системою. Від нього
залежить її нормальне функціонування, що, у свою чергу, впливає на економічне
здоров’я держави загалом.
Так, скажімо, “якби всіма банками добре керували, то єдиними причинами
банкрутства були б економічні й політичні передумови. Але навіть тоді
збереглася б необхідність регулювання і контролю, як збереглася б необхідність
у правилах дорожнього руху та поліцейських у країні хороших водіїв” [33, с.3].
Якість менеджменту в банку залежить від компетентності його керівників, дієвої
системи внутрішнього контролю, взаємодії між акціонерами і керівництвом, а
також ефективності контролю з боку спостережної ради. Загалом корисність
банківської діяльності визначається насамперед тим, наскільки надання
банківських послуг і здійснення банківських операцій, що відповідають
суспільному попиту, якісне, конкурентоспроможне в ціновому відношенні та
задовольняє потреби реального сектора економіки. Для цього сучасний банківський
менеджмент має орієнтуватися на підвищення ролі банку як самостійного інституту
в економіці держави та освоєння ним нових функцій.
Повною мірою це стосується й вітчизняної банківської системи. Відомо, що процес
її реформування ще далекий від завершення. Передусім, значного зміцнення
потребує фінансова стійкість банків, які віднесені до групи малих, та досить
суттєва кількість банків із групи середніх. Саме ця сукупність банків провокує
попадання усієї банківської системи країни до “пастки інституційного
зростання”, теза про яку була висунута і доведена у попередньому параграфі.
Попри це, тенденція до охоплення нових сегментів фінансового ринку, задоволення
всіх запитів клієнтів стає визначальною в банківській сфері. Так, крім
традиційних послуг, таких як валютний обмін, облік комерційних векселів,
зберігання цінностей, надання трастових послуг, стрімко розвиваються послуги з
фінансового консультування, управління потоками готівки, лізингу
устаткування, пропозиції ризикового капіталу (фінансування витрат на створення
нових компаній) тощо.
Таким чином, погляди на функції та форми діяльності банківської системи в
Україні, здійснення управління в окремому банку суттєво змінюються. А
сукупність новітніх тенденцій дає підстави стверджувати, що банки нового
покоління з власним менеджментом зроблять їх цілком несхожими на сьогоднішні.
Загалом це й світові тенденції, а не лише специфіка розвитку українських
банків.
Така модифікація поглядів спонукала трансформувати управління банками для
забезпечення їх консолідації та географічної експансії. Останнє, у свою чергу,
призвело до глобалізації банківської діяльності та підвищення її ризикованості,
що суттєво змінило відносини між державою і комерційними банками. Такі
тенденції істотно трансформували і саму банківську справу, та в найближчому
майбутньому вони визначатимуть інтерес до вивчення проблем управління
банківською системою взагалі й окремим комерційним банком зокрема.
Слід відзначити, що той чи інший рівень конкурентоспроможності банку в
будь-який момент визначається впливом взаємопов’язаних факторів. З погляду
системного підходу найбільшої уваги, гадаємо, заслуговує їх класифікація за
характером походження. Згідно з цим критерієм, усі фактори впливу можуть бути
поділені на дві групи: фактори зовнішнього середовища та фактори внутрішнього
середовища банку (рис. 2.1.).
Управління
функціональною
структурою
Рис.2.1. Зовнішні та внутрішні фактори впливу на діяльність банківської
установи
Звичайно, ця система факторів є певною мірою умовною, адже необов’язково усі
вони можуть чинити вплив на кожний банк. Крім того, з розвитком економічних
відносин може змінюватись не тільки кількість і структура факторів, а й ступінь
впливу кожного з них (додаток Ж).
Зовнішні фактори пов’язані з конкуренцією, що загострюється, на національних і
міжнародних ринках; коливаннями в рівнях процентних ставок, валютних курсів,
котирувань цінних паперів; новими потребами клієнтів у послугах; можливими
змінами в регулюванні банківської системи.
Внутрішні фактори обумовлені передовсім потребами клієнтів. Банки стикаються з
необхідністю створення продуктів для конкретного клієнта, що, з одного боку,
збільшує нову пропозицію на ринку, а з другого - вимагає більш твердого
контролю за витратами. Поява нових каналів доставки інформації - Інтернет,
супутниковий і телефонний зв’язок - приводить до створення віртуальних і
телефонних банків. Такий прогрес в галузі технологій висуває відповідні вимоги
до удосконалення структури управління банку.
Як справедливо вважають деякі автори, ”якість менеджменту - головний фактор, що
визначає конкурентоспроможність фірми“ [125, с.4]. Досягнення високого ступеня
конкурентоспроможності комерційного банку вимагає від менеджменту застосування
специфічних методів роботи залежно від стану