РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ
СОЦІАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ І ОСОБЛИВОСТЕЙ ЇХ СТАНОВЛЕННЯ
2.1. Соціальні здібності як складові структури професійно важливих якостей
спеціалістів соціономічного профілю
(управлінці, психологи, педагоги)
На сьогодні існує багато робіт, присвячених дослідженню психологічних передумов
ефективності роботи з людьми в різних царинах суспільної практики. Високі
показники в таких видах діяльності кореспондують зі схожими базовими
характеристиками успішних індивідів. Вірогідно, що ця постійно присутня
психологічна константа при певній варіативності рівня розвитку тих або інших
здібностей, яка забезпечує носію особливо продуктивні або зверхординарні
досягнення в обраній сфері діяльності, вправі називатись соціальною
обдарованістю як сукупністю базових, найсуттєвіших для царини суб'єкт –
суб'єктних відносин властивостей людини.
Уперше науково-емпірично соціальну обдарованість дослідив Г. Джерекі (1965),
опинившись перед необхідністю виявити суттєві риси особистості, які спричиняють
її екстраординарні прояви в соціальній сфері. За результатами його дослідження
у структурі умовного рівняння навантажень такого виду обдарованості вага
показників інтелекту обдарованої особи, що діагностувались традиційними тестами
загальних здібностей, складає лише десять відсотків. Іншими складовими
соціальної обдарованості виявилися розумова й соціальна зрілість,
авторитетність, готовність до розв'язання проблем, інтерес до суспільних
проблем, здатність до ініціації й організації суспільної активності, розуміння
соціальної політики, альтруїстичний підхід, поміркованість та витримка в
процесі спілкування, мовленнєві здібності як здатність вербального
самовираження, а також гарне почуття гумору [129, 38].
Український дослідник А.П.Коняєва під категорією соціально обдарованих людей
розуміє таких представників суспільства які здатні успішно розв'язати непросту
задачу створення та виведення на рівень оптимального функціонування певного
соціального організму: організації, фірми, політичної або релігійної течії…
[120]. Центральним моментом їхньої активності, на її думку, є впровадження
власних ідей відносно шляхів досягнення бажаної мети у свідомість певного числа
людей. Це досягається завдяки наявності у них розвиненої потреби у спілкуванні,
прагнення до лідерства, тонкої психосоціальної чутливості (почуття
справедливості, гумору), високому рівню культури їх мовлення та творчому
підходу до встановлення та підтримання взаємовідносин з іншими людьми. Поруч із
цим, психологічний потенціал таких людей характеризується здатністю до
цілеутворення, баченням віддаленої життєвої перспективи, емоційною стійкістю,
адекватністю самосприйняття, широтою знань, значним вольовим ресурсом, а також
розширенням образу "Я" до ступені "Я – справа", що суттєво впливає на
оптимізацію управління виробничим колективом, що дозволяє передбачити у таких
осіб і гарні управлінські здібності, які на сьогодні вивчені у психології
достатньо повно та багатостороннє.
В цілому, ефективність розвинених форм організаційної діяльності забезпечують
три основних блоки професійно важливих якостей людини – динамічний,
особистісний та інтелектуальний [29,112-121]. За даними огляду досліджень,
здійсненого Е.М. Борисовою та співробітниками, серед динамічних характеристик
найважливішими тут є сила нервової системи як здатність до тривалої напруженої
праці, висока швидкість перебігу психічних процесів, їхня рухливість, і
лабільність, емоційна врівноваженість і уникнення імпульсивних реакцій. З інших
джерел, ефективного керівника вирізняє також нечутливість вегетативної нервової
системи до загрози та захищена емоційна чутливість, які утворюють
індивідуально-психологічний підмурок соціальної сміливості [154, 41]. За Л.І.
Уманським, організаційно успішним особистостям притаманні відносно менший
показник латентного періоду при розв'язанні вірогіднісних задач, що обумовлено
більш високими показниками активованості нервової системи, та знижені пороги
чутливості до психологічної інформації. Остання обставина розглядається автором
гіпотетично як специфічний модус парціальної чутливості інформаційних каналів
нервової системи до соціальних сигналів [228, 92-94]. З нашої точки зору, тут
не можна відкидати й регулюючих впливів специфічних особистісних установок
таких осіб, в умовах реагування на інформацію соціального змісту.
Рівень особистісних якостей ефективних менеджерів презентують такі
характеристики як активність та домінантність, комунікабельність та
відповідальність, соціальна сміливість і фрустраційна стійкість, а також ділова
спрямованість і підприємливість.
Нарешті, серед інтелектуальних складових найчастіше підкреслюють такі якості
обдарованого керівника як високі показники розвитку практичного інтелекту, що
передбачає насамперед компетентність, аналітичність мислення у поєднанні з
креативністю. Р.Дж. Стернберг і Р. Вагнер пропонують називати комплекс
ментальних здібностей професійно важливих для сфери бізнесу та менеджменту
виконавським інтелектом [5, 21-31]. Його найважливішими характеристиками вони
визначають чутливість до інформації, прийняття її до уваги (сприйнятливість),
вміння робити висновок на основі навіть мінімуму інформації, застосування цього
виду мислення до всіх похідних дій та звичок.
У контексті обговорення управлінських здібностей заслуговує на увагу позиція М.
Шоу, який виділяє характерні для управлінців загально інтелектуальні та
спеціальні здібності. Серед останніх, Шоу підкреслює необхідність
інформованості, професійної компетентності т
- Київ+380960830922