РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ З ФІЗИКИ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ
ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Технологія навчання фізики у вищих закладах освіти – це складна комплексна,
багатофункціональна система, змістові та процесуальні аспекти якої спрямовані
на набуття знань і професійних умінь. Як система вона охоплює
системоутворювальні чинники [87]:
* цілі навчального пізнання;
* результати навчання;
* засоби і методи досягнення цих результатів.
Зміст фізики як навчального предмета окреслює програма, що охоплює детальний
перелік основних розділів і тем. Виходячи з цілей і завдань навчання,
викладачам і студентам пропонують методичні й організаційні вказівки, як
вивчати предмет і якими засобами та методами користуватися при його вивченні.
Зрозуміло, що реалізація цього має приводити до позитивних результатів.
Водночас результати навчання констатують незасвоєння фізичних знань у студентів
у бажаному обсязі. Отже, не все гаразд у цій системі і причини треба шукати як
у засобах, так і в методах досягнення навчальних цілей.
2.1. Пошук нових шляхів навчання – важлива складова науки
Навчальний процес – це взаємопов’язана діяльність студентів і викладачів. У
ній від кожного вимагають певних знань, умінь, навичок, майстерності і
системного виконання своїх завдань. Така система, тобто методика навчання
фізики, потрібна як студентові, так і викладачеві.
Методика навчання у вищих навчальних закладах поєднує два начала: наукове і
навчальне [87]. Методика навчання фізики виходить зі змісту і методів фізики, з
їх визначальних аналітичних і синтезувальних властивостей, і тому тісно
пов’язана з конкретними та загальними науковими методами.
Науковий метод щодо методики навчання конкретного навчального предмета у вищій
школі, як зазначено у праці [87], вимагає певної сходинкової послідовності його
вивчення і водночас розвитку мисленнєвої діяльності студентів, зокрема:
* пропедевтичного (попереднього) вивчення;
* формування закономірностей системи знань фізики, її основних понять,
визначень, принципів і законів в основних зв’язках і відношеннях;
* логічно організованого алгоритмічного вивчення предмета на основі правил,
уявлень, використання спеціальних засобів і методів;
* евристичного пошукового вивчення певних розділів предмета через самостійну
роботу;
* проблемного розв’язування завдань і навчальних задач з елементами наукового
пошуку, з використанням моделювання й гіпотетичних побудов.
Вимоги до діяльності студентів
Студенти не тільки мають знати предмет, а й повинні уміти думати, знайти своє
ставлення до творчого підходу до знання. Найціннішою змістовою особливістю
навчання є орієнтування у складних ситуаціях, уміння у прийнятті рішень,
засвоєнні стилю мислення, перенесення знань у нові сфери.
Особливість методики має полягати у навчанні студентів методам самостійного
пізнання і науково обґрунтованої дії. У навчанні основне не запам’ятовування
знань, а їх глибоке розуміння. І не те ефективне, де подають вичерпні відомості
про предмет, а те, коли навчають, як їх самостійно знаходити.
Для цього необхідно навчити студентів методів науки і пошуків шляхів їх
використання, прищепити вміння самостійно знаходити потрібну інформацію і
доповнювати свої знання, творчо здійснювати науковий пошук, навчити науково
організовувати працю і систематизувати факти та явища.
Вимоги до діяльності викладачів
Водночас часто виникає уявлення про недостатнє розуміння діяльнісного підходу у
навчанні з боку викладачів. Вони ніби забувають, що у непростому завданні
розробки та реалізації сучасного навчального процесу вищу освіту треба
сприймати не як стабільну, а як таку, що розвивається.
Діяльнісний підхід викладачів у навчанні не може обмежитися тільки
встановленням деякого обсягу достатньо стабільних фундаментальних та
інструментальних знань, необхідних для засвоєння відповідних навичок та вмінь.
Завдання у тому, щоб якісно подати навчальний матеріал для засвоєння
студентами. Важливо, щоб обсяг, рівень і глибина змісту фізики не вели до
перевантаження. Нове має бути прогресивним. У той же час часто трапляється, що
будь-яке нововведення вважають за прогресивне і “добре”, коли воно не
призводить до перенасичення навчального процесу.
Отже, треба зосередити діяльність викладачів на розв’язання проблем, пов’язаних
із удосконаленням навчання. Це насамперед охоплює оптимальне формування змісту
навчання фізики, встановлюючи таким чином міцні зв’язки і взаємозв’язки між
матеріалом різних розділів курсу фізики та різних форм занять.
Відповідно до цього треба враховувати, що методи науки тільки тоді стануть
надбанням студентів, коли в організації експериментального курсу фізики в його
методах і засобах ми продемонструємо своє уміння проводити науковий аналіз,
використовуючи апарат і закони наукового пошуку. Тобто, коли ми покажемо
наявність творчих винахідницьких навичок, уміння знаходити шляхи вдосконалення
у своїй навчальній діяльності, пропонуватимемо цінні й корисні ідеї у
навчальному процесі.
Очевидно, що завдання, яке стояло та стоїть перед викладачами вищої школи –
удосконалення й модернізація елементів традиційної технології навчання фізики –
залишається і надалі. Бо навчання, йдучи за розвитком науки, повинно постійно
змінювати свої форми, ламати застарілі традиції, шукати нові методи.
У той же час зауважимо, що актуальність та важливість цього завдання не завжди
просто усвідомлюється. Проте деякі видатні фізики спробували розв’язати його.
Наприклад, для навчального процесу курсу фізики період, який започаткований ще
у середині 1960?х років і тривав майже 20 років, можна вважати періодом
важливих педагогіч
- Київ+380960830922