РОЗДІЛ 2
ЕКОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ БІОГЕОЦЕНОТИЧНОГО ПОКРИВУ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ
М. С. Гіляров (1976) вважав, що кожен вид організмів у межах свого ареалу знаходиться тільки у тих біотопах, у яких комплекс екологічних факторів відповідає певним величинам фізіологічних потреб. Кожна популяція в природі відіграє специфічну роль, займає певне місце в просторі, часі і системі екологічних факторів. Вона не ізольована від інших, а тісно взаємозв'язана з ними, що зумовлює складність і різноманітність екосистем (Дідух, 1998). В цілому між середовищем і організмами існує досить тісна взаємодія. Ці складові формують діалектичну єдність. Групування первинних екологічних факторів у комплексні групи займають особливе місце, оскільки визначають процеси, які відбуваються у біогеоценозах, умови та межі життя організмів, їх поширення, активність, метаболізм, відтворення. Саме вони зумовлюють найзагальніші риси біорізноманітності та еволюції тваринного світу (Одум, 1986; Троян, 1988, 1989).
Регіон нашого дослідження охоплює Волинську, Рівненську, Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області (рис. 2.1). В його межах знаходяться Зона мішаних лісів, в яку входить Поліська провінція; Лісостепова зона, в яку входить Західноукраїнська лісостепова провінція; Карпатська гірська країна - Українські Карпати і Закарпаття (Маринич, 1962; Маринич, Ланько, Щербань, Тищенко, 1982; Маринич, Пащенко, Шищенко. 1985; Попов, Маринич, Ланько, 1968; Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР, 1978).
Поліська провінція представлена - Волинським та Малим Поліссям; Західноукраїнська лісостепова - Волинською височиною, Розточчям, Опіллям, Західноподільським і Прут-Дністровським лісостепом; Українські Карпати і Закарпаття - Передкарпаттям, Зовнішніми Карпатами, Водороздільно-Верховинськими Карпатами, Полонинсько-Чорногорськими Карпатами, Рахівсько-Чивчинськими Карпатами, Вулканічними Карпатами, Закарпатською низовиною (рис. 2.1).
Біогеоценозам західного регіону України притаманна значна варіабельність комплексу екологічних факторів (орографічних, кліматичних, едафічних, біотичних).
Територія Західної України має складну геологічну будову та історію (Бондарчук, 1959). Вона розташована на південному заході Східноєвропейської (докембрійської) платформи і частини прилеглої до неї герцинської. До найбільших структур докембрійської платформи в межах Західної України належать Волино-Подільська плита (синекліза), Український щит, Галицько-Волинський прогин і ін. (Бондарчук, 1959). Західний схил Українського щита називають Волино-Подільською плитою. Наявні розломи розчленовують його на блоки. В епоху герцинської складчастості в чохлі докембрійської Східноєвропейської платформи відбулися значні зміни, які спонукали до формування Галицько-Волинського прогину. На сході він прилягає до Волино-Подільської плити.
Виникнення Карпат зумовлено альпійським гороутворенням, яке відбулося в кінці неогену - на початку антропогену. Становлення гірського рельєфу тривало протягом пізнього неогенового й раннього міоценового часу. Власне до цього періоду приурочена головна фаза складчастих утворень, підняття флішевих Карпат і зародження Передкарпатського прогину та Закарпатської западини. Головну роль у геологічній будові відіграють осадові флішеві товщі крейди палеогену, утворені глинистими сланцями, пісковиками. Складчаста зона Українських Карпат прилягає до докембрійської платформи і відділена від неї Передкарпатським прогином (Царненко, 1988 а).
Найбільш давньою структурою Українських Карпат є Рахівський масив, який представлений виступом складчастої палеозойської основи.
Рис. 2.1. Картосхема фізико-географічного районування
західного регіону України
Рис. 2.2. Картосхема ґрунтів західного регіону України
Найскладнішу будову має зовнішня антиклінальна (скибова) зона. Будова центральної синклінальної зони - це чергування широких синкліналей з вузькими загостреними антикліналями (Царненко, 1988 б).
В межах внутрішньої антиклінальної зони окремими острівцями виділяються складчасті виступи, а з півдня область обмежують Вулканічні Карпати.
Закарпатська западина, яка прилягає до складчастої області Українських Карпат, також має блокову будову.
Геоморфологічна будова західних областей України тісно пов'язана з її тектонікою, геологічною будовою, гідрогеологічними особливостями та кліматичними умовами, які взаємодіяли між собою впродовж усієї історії розвитку цього складного за природними умовами регіону (Бондарчук, 1949). Внаслідок цієї взаємодії у межах регіону сформувались Зона мішаних лісів і Лісостепова зона.
І. Зона мішаних лісів
Поліська провінція формувалася упродовж антропогену. Неодноразові зміни кліматичних умов, що характеризувались періодичними похолоданнями, діяльністю материкових льодовиків і їхніх вод, та значне обводнення території сприяли формуванню переважно піщаних відкладів, які послужили материнською породою для дерново-підзолистих, дернових і болотних ґрунтів. Розвиток едафотопів ґрунтів зумовлений поєднанням ґрунтових факторів екотопу, який знаходится у тісній взаємодії із зооценозом і мікробоценозом (Cукачев, 1964 а).
Волинське Полісся. Поверхня його слабко нахилена на північ до долини р. Прип'ять. Це зумовлює поганий природний дренаж та значну заболоченість території. Її абсолютні висоти не перевищують 180 м. Основними типами рельєфу є акумулятивні (алювіальні, моренові, морено-зандрові, зандрові) рівнини. Проте наявні горбисті та грядові ділянки, а також карстові морфоскульптури (западини, озерні котловини, провалля) (Маринич, 1962, 1963).
Мале Полісся. Походження його тісно пов'язане з генезисом Подільського виступу, тобто зумовлене тектонічними причинами. Проте цілком можливо, що сучасне зниження успадкувало западину від поверхні крейдяних відкладів. Ерозійно-акумулятивна діяльність поверхневих вод, насамперед вод льодовика, відіграла вирішальну роль у формуванні сучасного рельєфу області (Маринич,196