РОЗДІЛ 2
ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ ДЛЯ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ
2.1. Історичні аспекти у підготовці фахівців сільського господарства до управлінської діяльності
Сучасна вітчизняна система аграрної освіти має давню історію, без системного і комплексного дослідження якої не можуть бути глибоко осмислені джерела, процеси й особливості її формування, розвитку й становлення. Ґрунтовне вивчення, переосмислення й об'єктивне оцінювання цілей, завдань і специфіки функціонування сільськогосподарських навчальних закладів, їх типів, змісту та організаційно-педагогічних форм підготовки працівників галузі в них допоможе впровадженню кращих надбань минулого в сучасну педагогічну теорію і практику підготовки сьогоднішніх фахівців-аграрників до майбутньої УД.
Освіта в Україні, як і в будь-якій іншій країні, нерозривно пов'язана з суспільством, його традиціями та цінностями, і тому зберігає багато рис минулого [189, С. 14].
"...освіта функціонує в органічному взаємозв'язку із усією сукупністю соціально-економічних, політичних і соціокультурних факторів. Впливаючи на них і, одночасно, реагуючи на їх зворотній вплив, вона трансформує своє єство, зміст і характер. Саме тому, створюючи і впроваджуючи Національну доктрину розвитку освіти, ми повинні враховувати весь комплекс суспільних суперечностей, розмаїття підходів до їх розв'язання, навчитись співставляти точки зору, відшукуючи професійні... рішення" [10, С. 16].
Історичні аспекти підготовки студентів аграрних навчальних закладів знайшли відображення в наукових працях педагогів та істориків. Зокрема: Зайчук В.О. досліджує проблеми підготовки кадрів у профтехучилищах сільськогосподарського профілю в Україні за період з 1969 р. по 1995 р. [135]; Манько В.М. аналізує становлення і розвиток системи підготовки інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва [237]; Михалюк О.І. - розвиток сільськогосподарських освітніх закладів Полтавщини в ХІХ - на початку ХХ ст. [260]; Рубан Ю.Д. - розвиток й організацію вищої освіти за спеціальністю "Зооінженерія" [329]; Білан Л.Л. - принципи й умови функціонування аграрних ВНЗ на Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. [40]; Сергієнко І.А. - становлення вищої аграрної освіти в Україні в ХІХ - на початку ХХ ст. [373].
Українська історична література поповнилася корисним у теоретичному і практичному планах виданням "Історія аграрної освіти в Україні", в якому висвітлені передумови виникнення, становлення і розвитку аграрної освіти в Україні. Особлива увага приділена проблемам її функціонування та реформування в сучасних умовах, впровадженню нових методів навчання, зокрема модульно-рейтингової системи. Надзвичайно важливим доробком є представлена авторами програма спеціального курсу "Історія аграрної освіти в Україні", яка розрахована на 18 годин, з яких 8 годин - лекції і 10 годин - семінарські заняття [252].
Проте в історико-педагогічному аспекті в наукових дослідженнях, практично, не приділяється уваги аналізу досвіду підготовки фахівців аграрної галузі до майбутньої УД. На нашу думку, виявлення джерел зародження й з'ясування особливостей організаційно-педагогічних форм управлінської підготовки сільськогосподарських працівників є актуальним і має суттєве значення для вдосконалення системи підготовки МФАГ до управлінської діяльності.
Короткий екскурс в історію становлення і розвитку вищої сільськогосподарської освіти показує актуальність підготовки студентів до УД незалежно від часу й суспільного устрою. Початок підготовки керівників для сільського господарства було покладено в 1797 р. в першій практичній школі рільництва. Ця школа була створена з метою підготовки керівників і вчителів для так званих "зразкових ферм", за допомогою яких уряд планував навчити технології рільництва казенних і удільних селян, які заселяли й обробляли величезні казенні маєтки.
У 1822 р. Московське товариство сільського господарства організовує школу для підготовки прикажчиків ("управитель маєтком поміщика" [328]) із кріпосних селян, яка згодом була перетворена в середнє рільницьке училище, а у 1832 р. у Красному Селі біля Петербургу було відкрито рільницьке удільне училище, яке мало за мету готувати доглядачів громадських оранок в удільних маєтках.
Починаючи з 1840 р. з молодих поселян створюються навчальні ферми для підготовки господарів зразкових садиб на основі практики, випускники яких займались рільництвом на своїх землях, працювали прикажчиками в маєтках поміщиків. У подальшому на базі цих ферм виникли сільськогосподарські училища.
У 1840 р. для дослідження способів поліпшення рільництва була відкрита Горигорецька вища школа сільського господарства, яка складалася з 2-х розрядів. Метою функціонування першого розряду була підготовка прикажчиків і доглядачів для поміщицьких маєтків, а другий розряд - вище відділення - готувало агрономів, здатних управляти великими маєтками. У подальшому (1848 р.) нижчий розряд школи був реформований у рільниче училище для підготовки сільських управителів, бухгалтерів і прикажчиків, а вищий розряд - у рільничий інститут з метою підготовки вчених агрономів широкого профілю, здатних управляти всіма галузями сільського господарства. Управлінської практики студенти набували як помічники управителів ферм, а також, практикуючись один рік в поміщицькому маєтку, після закінчення теоретичного курсу.
У 1865 р. в Москві була створена Петровська землеробська і лісова академія, яку замислювали як вільний і доступний для всіх навчальний заклад, зокрема для всіх бажаючих ознайомитися з сільським і лісним господарством. За даними опитування того часу, багато випускників академії працювали управителями казенних і приватних маєтків, ферм і лісів [79].
У 1888 р. поблизу Ялти створюються Вищі курси для підготовки зразкових фахівців з виноробства, здатних бути вчителями у виноробних навчальних закладах, а також управляти виноробними господарствами [145].
У 1894 р