РОЗДІЛ 2
Матеріал і методи
Клінічна характеристика обстежених хворих
У дисертаційній роботі використано результати спостереження, обстеження та
лікування 368 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ), ускладнений гострою
серцевою недостатністю (ГСН). З них 312 пацієнтів були госпіталізовані у блок
інтенсивної терапії Чернівецького обласного клінічного кардіологічного
диспансеру в період 2003-2005 рр. та спостерігалися на кафедрі кардіології,
функціональної діагностики, лікувальної фізкультури та спортивної медицини
Буковинського державного медичного університету впродовж одного року після
поступлення. Окрім того, ретроспективно проаналізовано результати спостереження
за 56 пацієнтами з ГІМ, ускладненим ГСН, що проходили обстеження та лікування в
центральних кардіологічних клініках м. Москви (Росія) в період 2001-2006 рр.
Розподіл обстежених пацієнтів можна представити наступною схемою (рис. 2.1).
Установлено, що трансмуральний ГІМ зустрічався в 141 (38,32%) випадку,
великовогнищевий ГІМ – у 166 (45,11%) і дрібновогнищевий ГІМ – у 61 (16,57%),
таким чином частота виявлення Q- та неQ-форм ГІМ мала наступний вигляд: 83,43%
проти 16,57%.
Розподіл пацієнтів по групам, що аналізувалися, був проведений за скринінговим
аналізом хворих, що були доставлені в стаціонар службою “швидкої медичної
допомоги” та були відібрані випадковим методом згідно з надходженням. Всі
пацієнти спостерігалися впродовж 28 діб перебування в стаціонарі та впродовж
1-го року після виписки додому. Проводилась реєстрація всіх первинних та
вторинних кінцевих точок (смерть пацієнта, рецидив та повторний ГІМ) упродовж
1-го року з моменту виникнення ГІМ, ускладненого ГСН.
Рис. 2.1. Розподіл обстежених пацієнтів залежно від методів обстеження та
лікування
В ході дослідження пацієнтам було проведене обстеження, яке включало в себе
аналіз клінічних варіантів патології, що вивчалася, зокрема аналіз скарг,
анамнезу життя та захворювання, оцінка динамічних змін ЕКГ в першу-другу,
14-ту, 28-му доби та через рік після перенесеного ГІМ, проведення Ехо-КГ
дослідження в двох режимах (М- та В-) з наступною оцінкою регіонарної
скоротливості лівого шлуночка (ЛШ) в 12 сегментах, клініко-лабораторні
дослідження з аналізом загального аналізу крові, коагулограми, вмісту
інтерлейкіну-1-б, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10, туморнекротичного фактору-б,
неоптеріну, тропініну-І, С-реактивного протеїну, тестостерону, що визначали
імуноферментним методом в першу-другу, 14-ту або 28-му доби. Також
проаналізовано результати коронароангіографії (КАГ), що проводилась у 56
пацієнтів в перші доби ІМ з наступною реваскуляризацією шляхом стентування в 33
(8,55%) або тромболізису в 23 (6,25%) випадках. Досліджено вплив ад’ювантної
кардіопротекторної терапії (внутрішньовенної форми кверцетину) на перебіг ГІМ,
ускладненого ГСН. Для цього 30 пацієнтам, що надійшли в блок інтенсивної
терапії Чернівецького обласного клінічного кардіологічного диспансеру до
базової терапії було добавлено внутрішньовенний інгібітор 5-ліпоксигенази
кверцетин – препарат українського виробництва – Корвітин.
Як свідчить аналіз локалізації ІМ, передня стінка була некротизована в 25,16%
випадків, задня – в 22,52%, перетинка – в 21,74%, верхівка – в 18,71%, бічна
стінка – в 11,87% пацієнтів (рис. 2.2.).
Серед 368 обстежених пацієнтів було 259 (70,38%) чоловіків та 109 (29,62%)
жінок. Середній вік обстежених хворих становив 59,6+1,76 років (від 22 до 93
років). Артеріальну гіпертензію було зафіксовано у 128 (34,78%) пацієнтів.
Тривалість ІХС, за даними анамнезу, коливалася від 3 до 25 років (у середньому
9,78+1,12 років). ГІМ в анамнезі та, відповідно, постінфарктний кардіосклероз
зареєстрований у 73 (19,84%) пацієнтів.
Рис. 2.2. Розподіл глибини та локалізації некрозу
міокарда лівого шлуночка
У найгострішому періоді ІМ оцінювався стан гемодинаміки та клас ГСН з
використанням класифікації T. Killip (1967). Так, ознаки ГСН Killip І
реєструвались у 117 (31,79%) пацієнтів, Killip ІІ – у 115 (31,25%), Killip ІІІ
– у 89 (24,19%) та Killip ІV – у 47 (12,77%) хворих на ГІМ (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл пацієнтів із ГСН у залежності від класу за T.Killip
Упродовж 1-го року спостереження визначено наступний розподіл діагнозів
стосовно хронічної серцевої недостатності (ХСН): СН І класу за NYHA зафіксовано
у 34,67% пацієнтів, СН ІІ – у 25,18%, СН ІІІ – 22,63% та СН VI - у 17,52%
пацієнтів.
Об’єктивізація діагнозів проводилась на основі Міжнародної класифікації хвороб
10-го перегляду, з огляду на класифікацію серцево-судинних захворювань, що була
прийнята на VI Національному конгресі кардіологів України (2000).
Розподіл супутньої соматичної патології відбувався наступним чином: цукровий
діабет ІІ типу зустрічався в 64 (17,39%) пацієнтів, захворювання
шлунково-кишкового тракту (гастрити, виразкова хвороба, некалькульозний
холецистит) – в 68 (18,49%), ішемічні інсульти в анамнезі – в 22 (5,98%)
випадках.
Аналіз факторів ризику в розвитку серцево-судинних подій показав, що активно
курили 114 (30,98%) пацієнтів, зловживали алкоголем 26 (7,07%), мали обтяжену
спадковість (наявність ІХС або АГ у одного з батьків) 174 (47,28%) особи,
страждали надмірною вагою тіла 92 (25%) хворих (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Розподіл пацієнтів залежно від наявності факторів ризику в анамнезі
Серед 368 обстежених пацієнтів за весь період спостереження померло 123
(33,42%) особи, зокрема 94 (25,54%) хворих – упродовж 28 діб перебування в
стаціонарі, а 29 (7,88%) – за рік спостереження.
Аналіз скарг показав, що основне місце серед клінічних проявів захворювання
за