РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМНІ СИТУАЦІЇ ЯК ОСНОВА ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ
2.1. Основні положення та поняття проблемного навчання .
Проблемне навчання географії в умовах шкільної освіти передбачає застосування
таких прийомів та методів викладання, які б приводили до виникнення проблемних
ситуацій на уроці. Створення системи проблемних ситуацій та самостійне
розв’язання проблеми – сутність процесу навчання географії.
Реалізація виділених нами найбільш типових у навчальному процесі проблемних
ситуацій залежатиме від означених нами особливостей проблемного навчання
географії та інтелектуального розвитку особистості.
Перша особливість – інтелектуальний розвиток дитини: у процесі навчання, праці
та в життєвих ситуаціях самостійно засвоюються нові поняття, явища, соціальний
досвід.
Виділимо типові риси розвиненого інтелекту, які важливі для розуміння процесу
інтелектуального навчання і виховання. Це активне ставлення до явищ
навколишнього середовища. З активністю інтелектуальної діяльності тісно
пов’язані спостереження, здатність виділяти істотне в явищах і фактах та їх
взаємозв’язки. Розвинений інтелект характеризується системністю, що забезпечує
внутрішні зв’язки між задачами і засобами раціонального їх розв’язання.
Інтелекту властива також самостійність, яка може проявлятися як у пізнанні, так
і в практичній діяльності. Самостійність інтелекту проявляється у пошуку нових
засобів вивчення дійсності, поясненні раніше не констатованих фактів, виявленні
нових закономірностей. У сучасній психолого – педагогічній літературі
вважається загальновизнаним, що навчання приводить до інтелектуального
розвитку. Однак проблема зв’язку між навчанням школяра і його інтелектуальним
розвитком, їх взаємодії вивчена ще недостатньо. Саме поняття інтелектуального
(розумового) розвитку дослідники трактують неоднаково.
Так, Н.С.Лейтес, відмітив, що загальні розумові здібності залежать від вольових
і емоційних особливостей, що уможливлюють теоретичне пізнання і практичну
діяльність людини. Найістотнішим для інтелекту є його здатність відображати
зв’язки і відношення предметів та явищ навколишнього світу, а відтак творчо
перебудовувати дійсність тощо [245].
Друга особливість – формування творчого, діяльнісного, самостійного та
критичного мислення школярів на уроках географії. Самостійне розв’язання
проблем є одночасно і головною умовою перетворення знань в стійкі переконання,
щоб учні сприймали та розв’язували проблему не як завчений урок, а на ґрунті
власних поглядів та особистих міркувань.
Третя особливість – систематичне застосування проблемних ситуацій на уроках
географії з урахуванням їх типів.
Під час вивчення географії в загальноосвітній школі, можна виділити найбільш
типові проблемні ситуації.
Перший тип проблемної ситуації виникає у процесі застосування здобутих знань та
використання їх у нових умовах. Педагогічні умови вчителі складають окремо для
учнів так, аби вони мали змогу застосовувати свої знання на практиці.
Розв’язати поставлену вчителем проблему допомагає учням пізнавальний інтерес,
що стимулює пошук нових знань та набуття вмінь.
Другий тип проблемної ситуації виникає через протиріччя між теоретичним
вирішенням проблемної задачі і практичною неспроможністю здійснити це будь -
яким способом.
Третій тип проблемної ситуації виникає тоді, коли є протиріччя між практично
досягнутим результатом виконання проблемної задачі або завдання і відсутністю
теоретичного обґрунтування.
Четвертий тип проблемної ситуації складається за умов, коли учні не знають як
вирішити проблемну задачу чи завдання, позаяк не володіють потрібною
інформацією або не мають достатньої навчальної підготовки з предмета.
П’ятий тип проблемної ситуації можливий, коли вчитель використовує
"Сократівську" іронію – філософський принцип пошуку істини через сумнів.
Запитання вчителя схиляють до роздумів, набуття нових знань, уточнення і
поглиблення проблеми. Вчитель спочатку висвітлює суть справи, а після цього
учень відповідає на запитання. Подальша розмова будується у логічному
протиріччі з відповіддю на перше запитання.
Пропоновані типи проблемних ситуацій впроваджуються завдяки застосуванню
вчителем методів викладання.
На основі узагальнення експериментальних досліджень ми дійшли висновку, що
способи створення проблемних ситуацій залежать від змістовної частини предмета,
вікових та індивідуальних можливостей учня, від уміння оволодіти проблемними
задачами на уроці та вправністю самого вчителя донести проблему до свідомості
учня.
Четверта особливість – індивідуалізація проблемного вивчення географії.
Індивідуалізація процесу навчання залежить від наявності відповідного рівня
знань, умінь та навичок учня. А ще від розвитку вміння сприймати навчальну
проблему як суб’єктивне явище. Це дасть учням змогу індивідуально з огляду на
їхні психологічні особливості розуміти проблему. На таке сприйняття також
впливає і формулювання навчальної проблеми вчителем, висунення ним
різноманітних гіпотез та спроба знайти способи доведення цієї проблеми.
Доцільно здійснювати внутрішню диференціацію викладу навчального матеріалу. Ми
не погоджуємось з М.А.Даниловим [114], що не може бути умов для виникнення
протиріч, якщо матеріал легко засвоюється всіма учнями. Попри це, вчитель має
ініціювати проблемну ситуацію, що допоможе учням самостійно розв’язати
проблему.
П’ята особливість – застосування сократівського методу, який ґрунтується на
діалектичному протиріччі, за розгляду явища, факту дійсності або закономірності
розв’язується проблемна ситуація на основі доведення. Вважаємо, що на уроці
необхідно створювати ситуації, з
- Київ+380960830922