РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ МЕХАНІЗМІВ
ДЛЯ БРАННЯ СТЕБЕЛ З ҐРУНТУ І ФОРМУВАННЯ СТЕБЛОВОЇ СТРІЧКИ
2.1.Моделювання та системний аналіз процесу збирання льону комбайновим способом
Сформульована нами тема дослідження «Механіко-технологічні основи процесів
взаємодіїї робочих органів льонозбирального комбайна з рослиним матеріалом»
передбачає вивчення складної технічної системи. Аналіз будь–яких складних
систем є дуже трудомістким. Він передбачає виявлення складу, структури системи,
а також функціональних зв’язків її елементів. Крім того потрібно визначитись із
показниками як всієї системи, так й основних її компонентів. Все це має за мету
отримати певну кількість прогнозів (наукових гіпотез) на базі яких й буде
проводиться дослідження.
Згідно положень динаміки систем [69, 70], поведінка системи є наслідком
взаємодії найбільш суттєвих її елементів і зв’язків між собою і середовищем.
Стан та структура системи служать причиною, а не результатом змін, які в ній
відбуваються.
Вивчити складну систему – це означає установити найбільш суттєві зв’язки між її
елементами.
Саме з урахуванням цих основних положень проведені дослідження, результати яких
викладені нижче.
Загальні принципи системного аналізу та моделювання процесів дозволяють нам
перейти до їхніх особливостей, вивчення яких дає можливість внести корективи в
роботу машин ( механізмів), які забезпечують виконання процесу з більш високими
якісними показниками.
Процес збирання льону може змінюватись за якісними характеристиками завдяки
відхиленням в роботі льонокомбайна, які, в свою чергу, обумовлені роботою
робочих органів льонокомбайна, їхніми конструктивними особливостями й є
результатом їхньої взаємодії з середовищем – далі – стеблами льону.
Для проведення дослідження роботи льонозбирального комбайна, згідно принципам
системного аналізу складних технічних систем (якою й є льонозбиральний
комбайн), замінимо цю систему мікрорівневими складовими, тобто проведемо
декомпозицію складної системи. До цього нас спонукає потреба проведення
глибокого аналізу робочих органів льонозбирального комбайна, з метою виявлення
впливу їхніх параметрів на показники ефективності збиральних робіт та
обґрунтування шляхів їхнього покращення.
Графічне відображення процесу декомпозиції льонозбирального комбайна подано на
рис. 2.1.
Окремі елементи системи (мікрорівні) об’єднані спільною рамкою, що показує
їхній нерозривний зв’язок.
Рис. 2.1. Схема декомпозиції льонозбирального комбайна
Першим етапом системного аналізу нашого об’єкту дослідження є його емпіричний
аналіз і виявлення проблемних питань, який практично був нами проведений, а
результати викладені в розділі 1. Важливість цього етапу полягає в його
значущості для подальших досліджень. Саме емпіричний аналіз дозволив нам
виявити напрямки проведення дослідження об’єкту, які сформульовані як завдання
дослідження у Вступі.
Перейдемо до другого етапу – проблемно–орієнтовному опису об’єкту та меті
моделювання.
Однією з найважливіших агротехнічних вимог, яка повинна виконуватись в процесі
робота льонозбирального комбайна – це забезпечення мінімальної розтягнутості
стрічки стебел льону (рис.2.2).
Рис. 2.2. Визначення розтягнутості стрічки стебел льону
Розтягнутість (рис. 2.2) розрізняють абсолютну та відносну. Абсолютна
розтягнутість – це зміщення комлів стебел льону в одиницях довжини.
Відносна розтягнутість – це відношення ширини стрічки (без поодиноко висунутих
стебел) до середньої довжини стебла в стрічці:
(раз).
Відносна розтягнутість (за існуючими нормативами) не повинна перевищувати 1,2
рази.
Якість роботи, як льонокомбайна в цілому, так й його окремих робочих органів,
оцінюється як абсолютною так і відносною розтягнутістю, величина якої
безпосередньо впливає на вихід довгого волокна під час переробки
льоносировини.
Враховуючи вищесказане, уточнимо ціль роботи: дослідження та удосконалення
робочих органів льонозбирального комбайна з метою покращення показника
розтягнутості стрічки льону, збільшення виходу довгого волокна, що в свою чергу
приведе до отримання додаткових прибутків.
Розтягнутість починає створюватись на початку процесу збирання льону, а саме
під час взаємодії зі стеблами льону подільників льонозбирального комбайна.
Практика проведення збиральних робіт показує, що розтягнутість, отримана при
сході з прутків подільників, зростає при транспортуванні стрічки льону пасами
брального апарату.
Виходячи з рівчаків брального апарату, стрічка підхоплюється пальцями
поперечного транспортера та переміщується до наступного робочого органу.
Спостереження за роботою поперечного транспортера та дослідження, проведені
нами [71, 72, 73], показали, що в процесі переміщення стрічки в каналі
поперечного транспортера стебла можуть зміщуватись одне відносно іншого, при
цьому маємо ще більше зростання розтягнутості стебел у стрічці.
Таким чином, розтягнутість стрічки льону формується на мікрорівні 1 і зростає
на мікрорівнях об’єкту дослідження 2 і 3 (рис. 2.1).
Скориставшись результатами емпіричного системного аналізу об’єкту дослідження,
зауважимо, що параметри, які характеризують конструктивне оформлення та
функціонування мікрорівнів 1, 2, 3 (рис. 2.1), впливають не лише на основний
показник якості збирання льону – розтягнутість стрічки, а й на ступінь
пошкодження стебел у стрічці.
При проходженні стебел льону через мікрорівень 4 (рис. 2.1) також отримуємо
додаткові пошкодження стебел (злам) [71]; крім того, на мікрорівнях 4 і 5
отримуємо небажані втрати вороху та насіння льону.
Враховуючи вищесказане, сформулюємо проблему дослідження: зменшення
розтягнутості стрічк
- Київ+380960830922