Управління якістю на підприємствах харчової промисловості

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: ПРОБЛЕМ ЇХ
ВПРОВАДЖЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ
2.1. Організаційно-правове забезпечення процесу розробки та впровадження систем
управління якістю
В умовах близької перспективи набуття Україною членства в СОТ й інтеграції з ЄС
проблеми якості продукції виступили на перший план і отримали надзвичайну вагу.
Це пояснюється кількома обставинами, найважливіші серед яких наступні:
- за останні роки значно зросла вимогливість українських споживачів до якості
продукції (експлуатаційних організацій – до техніки й обладнання), що мало
своїм наслідком зворотний вплив на підприємства, які її виробляють;
- відбулося загострення конкуренції між вітчизняними виробниками та на
міжнародному ринку і це, підсилювало важливість проблеми якості продукції;
- якість вітчизняної продукції виступає інтегральним показником рівня
розвинутості промислового потенціалу держави та сучасності технологій, з
використанням яких виробляють продукцію. При фізичній і моральній зношеності
основних засобів виробництва, застарілості технологій та чинності національних
стандартів, не гармонізованих з міжнародними вимогами, неможливо забезпечити
випуск високоякісної продукції;
- висока якість продукції, що відповідає вимогам міжнародних стандартів, є
головною умовою її конкурентоспроможності на вітчизняному і зарубіжних ринках,
завоювання і підтримання іміджу держави як експортера і впливового учасника
міжнародних торговельно-економічних відносин;
- гарантом забезпечення якості продукції, що відповідає вимогам міжнародних
стандартів ISO 9000, виступає система міжнародної (SGS) або національної
(УкрСЕПРО) служби сертифікації тощо.
Воднораз, незважаючи на очевидність гостроти проблеми якості продукції ситуація
у цій сфері відзначається складністю, суперечливістю між деклараціями органів
державного управління і практикою господарської діяльності в нашій країні, а
також намірами щодо прискорення інтеграції України в світогосподарські зв’язки
та ходом підготовки суб’єктів підприємницької діяльності до входження в
світовий торговельно-економічний простір. Ця проблема останнім часом набула
нових вимірів. Зокрема, з метою захисту споживачів від підробленої і
фальсифікованої продукції “держава повинна” поставити надійний заслін з тим,
щоб не допустити її попадання на продовольчий ринок. “Свій вклад” у загострення
цієї проблеми вносять малі й середні підприємства, де технології виготовлення
харчової продукції і контроль за її якістю проводяться застарілими методами. Це
об’єктивно спричиняє попадання в торговельну мережу недоброякісних і передусім
сумнівних продуктів харчування, що нерідко несуть пряму загрозу для здоров'я
людини, знижують продовольчу безпеку країни. Наприклад, за результатами
державного контролю щодо дотримання вимог законодавства України про захист прав
споживачів у 87,2% перевірених підприємств в 2005 році виявлено і попереджено
порушення якнайширшого діапазону.
Таблиця 2.1
Кількість порушень вимог стандартів
Рік
Кількість перевірених підприємств
Кількість перевірених засобів вимірювальної техніки
Всього
Відсоток підприємств, на яких виявлені порушення
тис. шт.
Відсоток непридатної для використання
техніки
1998
5340
74
504,3
27,9
1999
3569
78,7
753,6
34,0
Продовження таблиці 2.1
2000
3452
79,1
725,3
38,2
2001
3041
83,7
840,8
36,4
2002
2969
85,8
443,4
31,4
2003
2871
84,4
1228,9
23,0
2005
4758
87,2
633,3
28,5
Джерело: складено за даними підсумків діяльності Держстандарту за
відповідні роки
Кожного року знімається з реалізації або бракується близько половини
м’ясопродуктів та 70% молочних виробів. Зокрема, на Харківській області за 10
місяців 2004 року із 287 перевірених суб’єктів господарювання виявлено
порушення у виробництві у 247 (86,4%). За три квартали 2004 р. кількість
звернень споживачів до Дерспоживстандарту України порівняно з аналогічним
періодом попереднього року зросла на чверть, в тому числі кожне шосте звернення
стосувалось якості продовольчих товарів вітчизняного виробництва [44].
Отже, в умовах масового порушення вимог технологій по виробництву харчових
продуктів (табл. 2.2) чи не єдиним і основним захисником прав споживачів,
зміцнення їх упевненості в тому, що вони використовують для потреб власного
харчування калорійну, високоякісну і безпечну для здоров’я їжу, залишається
держава.
Необхідно відзначити, що безпека продуктів харчування не є надуманою проблемою.
Зокрема, згідно опублікованих в офіційній пресі даних, у 2002 р. через
випадкове отруєння алкоголем пішло із життя 10 тис. осіб, в 2003 р. – близько
11 тис., тобто зберігалась стала тенденція до збільшення смертей [155].
Велика загроза здоров’ю населення постійно виникає з боку тютюнової продукції,
питної води та інших споживчих товарів.
Таблиця 2.2
Результати перевірок товарів народного споживання Київським центром захисту
прав споживачів за 2005 рік. (1 квартал)
(продовольчі товари)*
Найменування товару
Кількість перевіреної продукції, тонн (дал.)
Кількість забракованої продукції
тонн (дал.)
Хліб та хлібобулочні вироби
4,715
2,152
46
Кондитерські вироби
10,208
7,315
72
Борошняні, круп’яні та макаронні вироби
11,312
1,37
12
Цукор
7,315
0,935
13
Молокотовари
8,210
6,537
80
Масло вершкове
1,002
0,935
93
Плодоовочева продукція
14,385
11,247
78
Безалкогольні напої, соки, мінеральні води
700,143
66,43
9,4
Рибопродукти
57,218
10,425
18
М’ясопродукти та ковбасні вироби
20,836
4,231
20
Олія рослинна
41,17
2,17
Дитяче харчування
1,3
0,02
15
Алкогольні напої
3040,56
1125,12
37
* [147, с.229]
У цьому зв’язку позити