РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МЕТОДІВ ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ З РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Діагностика стану підприємств галузі
Легка промисловість України – одна із найстаріших галузей виробництва товарів
народного споживання. Вона нараховує близько 4 тисяч підприємств та виробництв
усіх форм власності. Українська легка промисловість сьогодні є могутнім
багатогалузевим комплексом по виробництву товарів народного споживання, який
забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор
економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенційні можливості
підприємств легкої промисловості дають можливість виготовляти широкий спектр
товарів, здатних задовольнити весь попит внутрішнього ринку. Серед них –
тканини усіх видів, швейний, трикотажний одяг, взуття, шкіргалантерея і шкіряні
товари, фурнітура, порцеляновий посуд і т.ін. Підприємства галузі знаходяться
практично в усіх регіонах України. Найбільші виробничі потужності зосереджені в
Києві і Київській області, Львівській, Дніпропетровській, Харківській,
Закарпатській областях. Сукупна вартість основних фондів підприємств легкої
промисловості складає близько 2,6 млрд. дол. В її розвиток були вкладені
іноземні інвестиції: в 1999 році – 41,1 млн. дол. США (1,3% від загального
обсягу прямих інвестицій в Україну), в 2005 році обсягом 58,3 млн. дол. США
(1,1%). Ці кошти певною мірою допомагають розв'язати кризу неплатежів та
збільшення обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Легка промисловість - провідна галузь народного господарства, яка включає 17
підгалузей, покликана задовольняти потреби кожного громадянина товарами
народного вжитку та сприяти поліпшенню якості життя. Водночас вона пов'язана з
багатьма суміжними галузями і обслуговує увесь господарчий комплекс країни:
від космосу з високими технологіями до сільського господарства.
Пріоритетність галузі для економіки країни визначається:
- значною ємністю внутрішнього ринку (40-50 млрд. грн. щорічно)
- високим рівнем доданої вартості (до 50%),
- низькою енергоємністю (1-3% валових витрат) та незначним впливом на
екологію,
- споживанням шкірсировини, вовни, льону, хімічних матеріалів, устаткування, що
є продукцією вітчизняних хімічної, аграрної та машинобудівної галузей;
- забезпеченням значної кількості висококваліфікованих робітників в усіх
регіонах України.
Споживчий ринок товарів легкої промисловості формується різними шляхами через
роздрібні ринки, оптові бази, фірмові магазини великих підприємств, ярмарки, на
яких співпрацюють виробники різних розмірів виробництва.
Входження підприємств галузі в ринкові умови господарювання ускладнюється
відсутністю централізованого планування постачання, виробництва та збуту
продукції. Втрата ринків сировини та збуту, що існували в межах колишнього
Радянського Союзу негативно вплинула на розвиток національного
товаровиробництва. Були порушені давно напрацьовані виробничі зв'язки з
постачальниками сировини, напівфабрикатів, матеріалів, обладнання та зі
споживачами готової продукції. Високий рівень інфляції, відсутність
платоспроможності підприємств та громадян поставили вітчизняних виробників у
досить непросте становище. Розвитку обсягів виробництва завжди сприяла оптова
централізована торгівля товарами легкої промисловості. Сьогодні схеми
реалізації "виробник-оптовик-роздрібна торгівля" на ринку легкої промисловості
практично немає, що суттєво стримує конкурентоспроможність галузі через розрив
традиційного процесу товарообігу [98, с. 38]. Роздрібна торгівля виконує
функцію реалізації імпортної продукції, створюючи сприятливі умови для відтоку
валютних надходжень за кордон.
За даними табл. 1 і 2 додатку В простежується різке зменшення обсягів
виробництва товарів легкої промисловості з 1995 року. Підвищення цін на товари
та значне зниження купівельної спроможності населення призвело до суттєвого
скорочення споживання товарів непродовольчої сфери.
Спостерігається падіння виробництва за всіма видами товарів до 1999 року. А з
1999 року виробництво, за більшістю видів збільшується, хоча до рівня 1990 року
ще дуже далеко. Наприклад, найменший обсяг виробництва взуття був у 1997 році
усього 10,4 млн. пар. В 2000 році виробництво взуття збільшилось на 3,1 млн.
пар (29,81%) порівняно з 1997 роком і на 1,6 млн. пар (13,45%) порівняно з 1999
роком. З 2000 року спостерігається пожвавлення виробництва товарів легкої
промисловості, зокрема обсяги виробництва в 2005 році були такі: тканини –
113,5 млн. м, панчішно-шкарпеткові вироби – 55,5 млн. пар, взуття – 20,8 млн.
пар. Динаміка зростання обсягів виробництва простежується в таблицях 1 та 2
додатку В та на графіках – рис. 2.1 - 2.3.
Рис. 2.1. Графік виробництва взуття за 1995-2006 рр.
За даними Міністерства промислової політики України, динаміка зміни обсягів
виробництва товарів легкої промисловості з 1991 р. по 1999 р. характеризувалася
постійним спадом [143-145]. У результаті питома вага галузі
Рис. 2.2. Графік виробництва тканин за 1995-2006 рр.
в сукупному обсязі промислового виробництва скоротилася з 10,8% у 1990р. до
1,1% на початок 2005 р., виробництво ж основних товарних груп - у 5-10 разів.
Рис. 2.3. Індекси виробництва продукції за галузями промисловості.
Аналіз індексів виробництва продукції за галузями промисловості (табл. 2
додатку В) свідчить про покращення стану легкої промисловості протягом семи
останніх років. Україна поступово “вибирається” із кризового стану в цій
галузі.
Внесок підприємств легкої промисловості в консолідований бюджет України складає
0,45% (близько 230 млн. грн.) проти 14% у 1990 р. Середньорічн
- Київ+380960830922