РОЗДІЛ 2
СТАН ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Рівень зайнятості сільського населення в умовах ринкових трансформацій
Проблема ефективного використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах
залишається актуальною і нині. Значну роль в цьому відіграє й відсутність
належних умов життєдіяльності селян: недостатній рівень оплати праці не
дозволяє створити матеріальний добробут, не забезпечуються житлово-комунальні
умови, належне освітнє, медичне і побутове обслуговування, не розвиваються
дорожньо-транспортна система, зв’язок, торгівля, заклади соціальної сфери.
Умови облаштування житлового фонду у сільській місцевості залишаються на значно
нижчому рівні, ніж у містах (додаток Ж).
Крім цього, у міських поселеннях дошкільними закладами освіти охоплено понад
дві третини дітей відповідного віку, а у сільських - менше третини; в містах у
розрахунку на 100 місць у дошкільних закладах приходиться 111 дітей, а в селах
- 68 [182, с.287]. Персонал закладів соціальної сфери в багатьох селах
вивільнено, перспектив їх подальшого працевлаштування за фахом та місцем
проживання немає.
Внаслідок негативного впливу зазначених явищ на соціально-демографічну ситуацію
в сільській місцевості села стали непривабливими для життя і праці,
спостерігається процес їх ”відмирання”, не затримується на селі молодь,
особливо спеціалісти. Зокрема, у Київській області третина селян - люди
передпенсійного і пенсійного віку, тоді як частка населення допрацездатного
віку становить менше 20% загальної кількості сільського населення [181,
с.214].
Загальна демографічна ситуація Київської області відзначається спадом
народжуваності, постарінням, депопуляцією і міграцією сільських жителів.
Протягом 2001-2005 рр. чисельність сільського населення зменшилася на 3,8 %.
Тенденція до скорочення відмічається і серед економічно активного населення
працездатного віку, кількість якого впродовж останніх п’яти років зменшилася на
5,5% і на початок 2006 р. становила 279,1 тис.осіб (52,7%) сільського
населення
працездатного віку (табл.2.1). З них 268,6 тис.осіб (50,7 %) були зайняті
економічною діяльністю, а решта 10,5 тис.осіб (2,0 %) – відповідно до
методології МОП класифікувалися як безробітні. Основними причинами зменшення
кількості сільського населення вважаємо його природне скорочення і значний
вплив міграційних потоків на формування трудових ресурсів.
Таблиця 2.1
Рівень економічної активності сільського населення Київської області, %
Категорії населення
2001р.
2002р.
2003р.
2004р.
2005р.
2005 р. порівняно з 2001 р., п.п.
Сільське населення, всього
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
працездатного віку
73,1
73,8
74,2
74,4
75,1
2,0
старше працездатного віку
26,9
26,2
25,8
25,6
24,9
- 2
у тому числі:
Економічно активне
населення 15-70 рр.
59,4
57,0
57,5
60,2
62,7
3,3
працездатного віку
53,7
53,3
54,4
52,0
52,7
-1,0
старше працездатного віку
5,7
3,7
3,1
8,2
10,0
4,3
Зайняті
54,7
54,2
53,8
57,1
60,7
6,0
працездатного віку
49,0
50,5
50,7
48,9
50,7
1,7
старше працездатного віку
5,7
3,7
3,1
8,2
10,0
4,3
Безробітні
4,7
2,8
3,7
3,1
2,0
- 2,7
працездатного віку
4,7
2,8
3,7
3,1
2,0
- 2,7
старше працездатного віку
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Економічно неактивне населення 15-70 рр.
40,6
43,0
42,5
39,8
37,3
- 3,3
працездатного віку
19,4
20,5
19,8
22,4
22,4
3,0
старше працездатного віку
21,2
22,5
22,7
17,4
14,9
-6,3
Джерело: опрацьовано за даними головного управління статистики у Київській обл.
Зокрема, відмічається погіршення демографічної ситуації у сільській місцевості
порівняно з міською. Наприклад, у 2005 р. порівняно з 2001 р. кількість
наявного сільського населення Київської області зменшилася на 4,1%, а
спів-відношення між сільським і міським населенням скоротилося на 1,9% і у
2005р. становило відповідно 40,5 і 59,5 % (рис.2.1). Кількість померлих на 16,3
тис.осіб перевищує кількість народжених. Спостерігається тенденція до
скорочення кількості дорослих громадян, здатних репродуктувати власний
національний генофонд.
Рис.2.1. Співвідношення сільського і міського населення Київської області
Джерело: опрацьовано за даними головного управління статистики у Київській обл.
В свою чергу, економічні проблеми і низький рівень життя селян створюють
соціальну напругу на селі та змушують співвітчизників шукати роботу за межами
країни. Паралельне існування офіційного і неофіційного ринку праці практично
унеможливлює визначення реальних масштабів безробіття в сільській місцевості.
В процесі вибіркового обстеження зайнятості в сільській місцевості, що
проводилося головним управлінням статистики в Київській області у 2000-2004
рр., зафіксовано перевищення показників рівня фактичного безробіття над рівнем
офіційно зареєстрованого майже в 2,5 раза. На нашу думку, основними причинами
виявлених розбіжностей є: неврегульованість на законодавчому рівні питань
часткового безробіття і зайнятості в особистому селянському господарстві,
недостатність інформації щодо функцій центрів зайнятості, перевищення витрат на
поїздки до служб зайнятості порівняно з розміром допомоги по безробіттю, низька
мобільність сільських працівників, обмеженість робочих місць на селі тощо.
Впродовж 2001 - 2005 рр. в Україні зафіксовано зниження рівня безробіття на 3,9
%, зокрема серед сільського населення – на 1,2 %, серед міського - на 5,0 %
(рис.2.2). У 2005 р. зазначений показник був вищим серед чоловіків
працездатного віку (7,9 %), порівняно з жінками (7,7 %) та у міського насел