РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА
В ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІЙ СФЕРІ
2.1. Характеристика стану та розвитку телекомунікацій
в Україні
Розвиток соціально-економічних систем прискорив формування людини в новому соціальному витку. Вона стала соціально-активною, суспільним суб'єктом - особою зі своїм психологічним складом, дієздатністю і роллю в суспільстві. У цих умовах важливе місце в житті людини, в її соціальній діяльності займає сфера телекомунікаційних послуг.
Однією з найважливіших особливостей цієї сфери є специфіка створюваного продукту, який на відміну від продукції промисловості не є речовим продуктом (товаром), а являє собою кінцевий корисний ефект процесів передавання і приймання інформації, який виступає у формі послуги.
Життєвий цикл послуг телекомунікаційного ринку характеризує їхнє поводження на ринку, а його тривалість зв'язана з можливостями реалізації послуг підприємства в конкретних ринкових умовах. Як індикатори, що відбивають наявність тієї або іншої стадії життєвого циклу, використовуються показники обсягу реалізації послуг і одержуваного прибутку. При цьому потрібно розрізняти шість стадій життєвого циклу послуг: розробку послуги, її впровадження, зростання, зрілість, насичення і спад. На кожній з цих стадій повинні застосовуватися відповідні методи управління, що сприяють максимальною мірою продовженню загального життєвого циклу послуги в телекомунікаційній сфері [174*].
Важливою особливістю в телекомунікаційної сфері є невідокремленість у часі процесів виробництва і споживаної продукції. Особливо чітко це простежується в підгалузі телефонного зв'язку, де сам процес передавання телефонного повідомлення (інформації) і процес виробництва відбувається за участю споживача і без цього неможливий [91, с. 16 - 26].
Наступною особливістю в сфері телекомунікації є те, що на відміну від промисловості, де предмет праці підлягає речовій зміні (фізичній, хімічній тощо), у виробничому процесі зв'язку інформація, як предмет праці, повинна підлягати тільки просторовому переміщенню. Будь-яка інша зміна інформації, крім просторового переміщення, означає її спотворення, втрату споживної вартості і завдає шкоди споживачам, тобто знижується якість надаваних послуг.
Участь у виробничому процесі телекомунікаційного ринку різних підприємств (підрозділів) ставить єдині вимоги до організації і правил технічної експлуатації засобів зв'язку на території країни, а також призводить до необхідності уведення системи взаєморозрахунків між підприємствами зв'язку за взаємно надані послуги з мстою забезпечення їхніх госпрозрахункових інтересів в умовах ринкової економіки.
В умовах науково-технічного прогресу (НТП) зростання масштабів виробництва, розширення горизонтальних зв'язків між товаровиробниками, обсяг інформації зростає більш швидкими темпами, ніж обсяг виробництва. При цьому інформація стає найважливішим національним ресурсом, який справедливо розглядається як одна з головних складових національного багатства країни. Характерною рисою інформації, як ресурсу є те, що вона не тільки не виснажується, а, навпаки, зростає, якісно удосконалюється і, разом з тим, сприяє більш раціональному використанню усіх інших видів ресурсів, їхньому зберіганню, а в низці випадків - розширенню і створенню нових. При цьому, чим вищий рівень розвитку виробничих сил країни і суспільства в цілому, тим більш високі вимоги ставляться до технічних засобів інформатизації, оскільки обсяг інформації, який виникає в процесі макроекономічного кругообігу, пропорційний валовому внутрішньому продукту, створюваному в країні.
Розвиток засобів телекомунікації і підвищення їхньої доступності для населення створюють більший соціальний ефект, який проявляється в поліпшенні умов життя людей, підвищенні його комфортності, зростанні інформованості та комунікабельності суспільства.
Становлення і розвиток підприємства в сфері телекомунікаційних послуг України загалом повторює тенденції розвитку підприємницької діяльності в країні, і припадає на кінець 80-х років. У сфері телекомунікаційного ринку можна виділити кілька етапів становлення підприємства [96*].
Перший етап (1986-1992 рр.) характеризується дефіцитом послуг електрозв'язку, що були загальнодоступні споживачам у розвинених країнах.
Другий етап (1993-2000 рр.) відзначено заходами щодо:
* перебудови структури управління державними підприємствами електрозв'язку. Наприкінці 1993 р. Укртелеком був створений як об'єднання державних підприємств електрозв'язку. У квітні 1998 р. реорганізований в єдине державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", а після закінчення корпорації - 5 січня 2000 року - перетворений у Відкрите акціонерне товариство. У його складі функціонує 30 філій, у тому числі 27 регіональних (обласних) дирекцій.
* швидким зростанням числа виданих ліцензій на різні види діяльності в сфері телекомунікацій. Аналіз структури виданих ліцензій операторам різних форм власності свідчить, що їх найбільше число видане на право технічного обслуговування і будівництво мереж: місцевого телефонного зв'язку - 26%, зв'язку з рухомими об'єктами - 14%, будівництво мереж зв'язку - 27%.
* послаблення монополізму і поступове насичення ринку послугами зв'язку.
Третій етап (з 2000 року до сьогодні) характеризується:
- наступною перебудовою структури і системи управління;
- появою значної конкуренції у сегменті послуг стільникового зв'язку, що зв'язано з розвитком таких операторів, як СП "Київстар GSM", СП "Golden Telecom" та ін.;
- зменшення питомої ваги доходів ВАТ "Укртелекому" в загальній структурі доходів.
Телекомунікації на сьогодні залишаються одними з галузей в Україні, що найбільш динамічно розвиваються ?49, 88, 165*]. За даними Міністерства транспорту та зв'язку споживання послуг зв'язку в Україні у 2006 році зросло на 30,7% і склало 177,2 грн. на кожного жителя. У структурі доходів галузі зв'язку доходи телекомунікацій в 200