РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТА ІНФРАСТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗАЛІЗНИЦЬ
2.1. Інфраструктура як організаційно-економічна категорія
Ключовим моментом подальшого розвитку залізничного транспорту України відповідно до Концепції Державної програми його реформування є розвиток конкуренції у сфері залізничних перевезень шляхом відділення перевізної діяльності від так званої інфраструктури залізниць. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання, пов'язані з розкриттям поняття інфраструктури залізничного транспорту та виділенням складових її елементів.
Проте перш ніж розглядувати інфраструктуру залізниць, необхідне глибоке вивчення самого поняття інфраструктури, її суті, ознак, форм прояву, принципів організації та розвитку.
У наш час термін "інфраструктура" набув широкого поширення в спеціальній літературі з питань економіки й організації виробництва, нормативних документах.
Цей термін є поєднанням двох латинських слів: "infra" - нижче, під [108, с. 504] і "structura" - будова, розташування, порядок, тобто сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах [108, с. 1294].
Він зустрічався в англійській мові як будівельний термін (infrastructure), що позначає підставу, фундамент, нижню будову [109, с.316].
В економічному сенсі термін "інфраструктура" вперше почав використовуватися в роботах західноєвропейських учених в кінці 40-х рр. ХХ ст. Даний термін був запозичений з військового лексикону, де він позначає комплекс тилових споруд, що забезпечують дії озброєних сил (склади боєприпасів та інших військових матеріалів, аеродроми, ракетні бази, полігони, майданчики для запуску ракет і тому подібне) [110, с. 358].
У вітчизняну економічну лексику термін "інфраструктура" був привнесений порівняно недавно - тільки в 70-і рр. ХХ ст. Це підтверджується тим, що він не вживався в радянській економічній літературі, виданій у більш ранні періоди, а також відсутністю цього терміну в центральних радянських енциклопедичних виданнях, тлумачних словниках та іншій довідковій літературі [111-115]. І лише у Великій Радянській енциклопедії в 1973 р. з'явилася стаття Солюса Г. П., де під інфраструктурою розуміється комплекс галузей господарства, що обслуговують промислове та сільськогосподарське виробництво [110].
Надалі дане визначення інфраструктури не зазнало яких-небудь значних змін. Так, у "Сучасному словнику іноземних слів" даний термін визначається як комплекс галузей економічного і соціального життя, що мають підлеглий і допоміжний характер, обслуговують виробництво та забезпечують умови життєдіяльності суспільства [116].
Золотогоров В. Г., Кузнецова Г. Ф., Пасюк М. Ю. приводять схоже визначення і трактують інфраструктуру як комплекс галузей, які обслуговують матеріальне виробництво, народногосподарську сферу і населення [117, с.109].
Мочерний С. вважає, що під інфраструктурою слід розуміти "комплекс галузей народного господарства (сфери матеріального і нематеріального виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство" [118, с. 702].
Ожегов С. І. і Шведова Н. Ю. до інфраструктури відносять галузі економіки, науково-технічних знань, соціального життя, які безпосередньо забезпечують виробничі процеси й умови життєдіяльності суспільства [119].
Схоже визначення приведене у "Великому Російському енциклопедичному словнику" і "Короткій Російській енциклопедії", де під інфраструктурою розуміється сукупність будівель, споруд, систем і служб, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва і забезпечення умов життєдіяльності суспільства [120, 121].
Райзберг Б. А., Лозовський Л. Ш., Стародубцева О. Б., а також укладачі Словника сучасних економічних і правових термінів визначають інфраструктуру як сукупність галузей, підприємств і організацій, що входять у ці галузі, видів їх діяльності, покликаних забезпечувати, створювати нормальні умови для функціонування виробництва і обігу товарів, а також життєдіяльності людей [122, 123].
Щербакова Л. І. визначає даний термін як комплекс специфічних трудових процесів з виробництва і надання послуг, мета якого - формування зовнішніх, загальних умов для найбільш ефективної реалізації і розвитку процесів відтворення в соціальній і економічній сферах. Автор указує, що інфраструктура створює для цього ряд необхідних умов, а саме: безпосередньо забезпечує процеси виробництва (матеріально-технічне постачання і збут матеріальної продукції, накопичення й обробка інформації, бухгалтерські послуги, консультування з технологічних управлінських питань і т. д.; створює необхідні умови забезпечення існування і відтворення робочої сили, підтримку здоров'я робітників і службовців, їх освіти і професійної підготовки, організації відпочинку; обслуговує перебіг виробництва і життєдіяльності на певній території, процеси ефективного обміну і купівлі-продажу, збалансованість мікро- і макроекономічних пропорцій [124, с. 224].
Красовський В. П., Бронштейн Я. П., Зотова Т. Г. розглядають інфраструктуру як сферу економіки, "де відбувається продовження процесу виробництва в межах процесу обігу і для процесу обігу" [121, с. 7]. За основне ядро інфраструктури автори вважають транспорт, зв'язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання, а також всю систему електромереж, теплотрас, газопроводів і нафтопроводів, промисловий транспорт, системи інженерних мереж підприємств, іригаційні системи. Разом зі всіма видами зв'язку, на думку авторів, до неї мають бути також віднесені обчислювальні центри й автоматизовані системи управління [125, с. 7].
Красовський В. П., Бронштейн Я. П., Зотова Т. Г. справедливо відзначають, що за своєю економічною природою інфраструктура являє собою складову частину продуктивних сил суспільства. Не дивлячись на те що, як правило, жодна з її галузей не створює кінцевий продукт, проте більшість із них безпосередньо бере участь у матеріальному виробництві. Жива