РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Особливості стратегічного управління на підприємствах
машинобудування
Розроблення аналітичного забезпечення стратегічного управління неможливе без урахування сучасного стану, перспектив розвитку та галузевих особливостей підприємств, до яких передбачається застосувати методики стратегічного управління з метою пошуку найбільш привабливих напрямів роботи в майбутньому. Доцільність урахування галузевих особливостей диктується вимогами, які ставляться до стратегічного аналізу для забезпечення якості його результатів і стратегічного управління підприємством у цілому.
На наш погляд, аналіз особливостей стратегічного управління підприємствами окремої галузі в конкретний момент часу має включати оцінку:
впливу чинників макросередовища на діяльність підприємств галузі;
ефективності використання ресурсів підприємств;
адекватності впроваджуваної стратегії сучасним умовам і потребам її зміни;
потенціалу управлінського персоналу щодо використання в роботі методів стратегічного управління.
Далі доцільно навести результати аналізу галузевих особливостей і сучасного стану машинобудівних підприємств, діяльність яких певною мірою залежить від функціонування машинобудівної та вугільної галузей країни.
Ринкова трансформація економіки в постсоціалістичних країнах загострила проблеми промисловості. Крім того, непослідовність політики державної підтримки фактично збанкрутила машинобудівну промисловість. У таких умовах державі необхідно було терміново приймати рішення щодо подальшого функціонування галузі.
Численні офіційні документи й наукові розробки в цілому декларували три можливі варіанти розвитку машинобудівної промисловості, що залишаються актуальними й на теперішній момент:
залишити організаційно-управлінський механізм без істотних змін і, зробивши незначні корективи, продовжити використання інструментів планово-адміністративної економіки;
припинити діяльність окремих підприємств галузі, згорнути їх виробництво, а вивільнені при цьому кошти використовувати для підтримки рентабельних і перспективних галузей економіки та, за необхідності, для закупівлі імпортного обладнання;
провести докорінне реформування галузі з поступовою зміною власності діючих підприємств із метою їх подальшої адаптації до умов ринкової економіки [177, с. 3-4].
Результати ринкових перетворень підприємств машинобудівної галузі систематизовано в Державній програмі розвитку машинобудування на 2006-2011 роки [1, с. 3-6], де наведено такі статистичні дані й відповідні висновки:
обсяг продукції машинобудування перевищує на внутрішньому ринку
10 млрд., на зовнішньому - близько 5 млрд. гривень. Це становить лише
15 відсотків загального обсягу промислової продукції, що значно менше, ніж у розвинених державах (понад 30 відсотків);
основними складовими ринку машинобудівної промисловості на сучасному етапі є продукція таких галузей, як транспортне та енергетичне машинобудування, автомобілебудування, а також машинобудування для нафтохімічної та хімічної, металургійної та гірничодобувної промисловості, верстатобудування;
у 2005 році продукція машинобудування експортувалася до 80 держав світу, передусім до Росії, Німеччини, Туркменистану, Індії, Китаю - до 70 відсотків загального обсягу. Проте неповна відповідність продукції машинобудування сучасним міжнародним стандартам обмежує її експортні можливості;
негативним чинником є необґрунтовано широка присутність на внутрішньому ринку зарубіжних виробників. На сьогодні обсяг імпорту продукції машинобудування більш як у 1,5 рази перевищує обсяг її експорту. Темпи
збільшення обсягу імпорту продукції машинобудування також значно перевищують темпи збільшення її експорту - відповідно 25 і 12 відсотків;
виробничі потужності, що існують у галузі машинобудування морально та фізично застаріли (70 відсотків обладнання експлуатується 15 і більше років, використовуються ресурсоємні технології) й не спроможні забезпечити необхідний обсяг виробництва;
велика кількість підприємств потребує масштабної реконструкції та технічного переоснащення з метою створення умов для виготовлення продукції з конкурентоспроможними техніко-економічними показниками;
організаційно-економічний і науково-технічний потенціал підприємств потребує оптимального структурування, формування замкнутих макротехнологічних галузеутворювальних комплексів, які б давали можливість ефективно конкурувати на світових ринках;
істотна невідповідність виробничих потужностей підприємств потребам ринку призводить до їх фінансової неефективності;
конкурентоспроможність більшості видів продукції невисока і в основному досягається за рахунок низької ціни.
У табл. 2.1 подано вихідні дані для аналізу макросередовища підприємства. Мета заповнення таблиці - систематизація й аналіз чинників макросередовища, що впливають на діяльність підприємств машинобудування для гірничодобувної промисловості. Дане дослідження було проведено на базі трьох машинобудівних підприємств Луганської області: на ремонтно-механічному заводі - дочірньому підприємстві Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" (далі - РМЗ ДХК "Луганськвугілля"), ремонтно-механічному заводі Державного підприємства "Первомайськвугілля" (далі - РМЗ ДП "Первомайськвугілля") і ремонтно-механічному заводі Державного підприємства "Свердловантрацит" (далі - РМЗ ДП "Свердловантрацит").
Таблиця 2.1
Вихідні дані для аналізу чинників макросередовища
підприємств машинобудування для гірничодобувної промисловості
Чинники
макросередовищаПоточний стан чинника
і тенденції його зміниВплив чинника на
підприємство1. Рівень політичної стабільності в суспільствіпоточний стан - рівень низький; тенденція - погіршеннявплив помітний2. Рівень економічного розвитку державипоточний стан - рівень низький, тенденція - неґативнавплив помітний3.