РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Надійність як функція інвестиційних характеристик проектів та їх диференціація
На основі розглянутих в попередніх параграфах базових понять ризику та надійності формується конкретний методичний інструментарій врахування ризику, як головного чинника оцінювання, з метою забезпечення надійності інвестиційних проектів промислових підприємств.
Питання про оптимальну стратегію у відношенні ризику залишається відкритим. В останні десятиріччя серед підприємств у світі виділилися групи, що свідомо тримаються стратегії ризику (венчурні фірми). Політика сприйняття ризику поліпшує процес розробки та освоєння нововведень, ініціює структурні зміни в народному господарстві та є прискорювачем економічного розвитку [75-77].
Ризик має вплив на велику кількість аспектів діяльності проекту, однак найбільш значимий він в двох напрямах: по-перше, вплив на формування рівня доходності інвестиційних операцій, тобто ці показники представляють собою систему; по-друге, ризик - пряма загроза банкрутства як проекту, так і підприємству.
Як зазначалося вище, одним з основних чинників функціонування промислового підприємства є надійність втілення інвестиційних проектів та їх ризикованість. Отже, побудова цільової функції надійності інвестування дасть можливість раціонально оцінити її в умовах ризикованості ринкової економіки.
Зазначимо, що теорія і практика оцінювання проектів розвивалася так, що методи оцінки лише частково враховують їх інвестиційні характеристики, жодна з них не враховується відповідно до своєї природи, крім того, не відбувається встановлення зв'язку між характеристиками: лише індекс прибутковості є показником ефективності; врахування впливу ризиків на ефективність шляхом включення в ставку дисконту "премії за ризик" або корегування параметрів проекту є частковим і узагальненим; оцінка ризиків здійснюється окремо від оцінки ефективності; не враховується ліквідність інвестиційного проекту тощо.
Економічний механізм забезпечення надійності інвестиційних проектів розглядається як система цілеспрямовано організованих взаємодій між об'єктом (елементами інвестиційного проекту та економічними відносинами в процесі їх формування в межах даної економічної системи та у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем) та суб'єктом управління (органами управління проектом, які приймають рішення щодо його надійного функціонування) шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов'язаних процесів формування надійності проектів з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.
Середовище (оточення) проекту - це зовнішні та внутрішні чинники впливу на його підготовку і реалізацію [4]. Чинники зовнішнього середовища: політичні (підтримка державою, рівень злочинності, міжнаціональні та міждержавні відносини тощо); економічні (рівень оподаткування, умови підприємницької діяльності та регулювання цін, рівень інфляції та інші); суспільні (умови й рівень життя, свобода слова та інші); правові (стабільність законодавства, дотримання прав людини тощо); науково-технічні (розвиток фундаментальних і прикладних наук, інформаційних і промислових технологій); культурні (релігійні, історико-культурні тощо); природні (кліматичні, екологічні тощо). До чинників внутрішнього середовища належать відносини між учасниками команди, її професіоналізм, засоби комунікації тощо.
Управлiння ризиком можна охарактеризувати як сукупнiсть інструментів, прийомiв i заходiв, що допомагають певною мiрою прогнозувати настання ризикових подiй i вживати заходiв щодо уникнення або зниження негативних наслiдкiв їх настання. Дещо точніше механізм забезпечення надійності проектів та його середовище зображено рис. 2.1.
Між проектом і зовнішнім середовищем показано перехідну зону, через яку здійснюється зв'язок між ними і переміщуються елементи, що беруть участь у реалізації проекту.
Отже, склад економічного механізму забезпечення надійності проекту визначається через три підсистеми (додаток В): І - організаційну (формування організаційних зв'язків між елементами проекту тощо); ІІ - оцінки та контролю (поетапне впровадження методів оцінювання проекту з урахуванням зворотного зв'язку з рівнем інвестиційних характеристик); ІІІ - заходів управління (стратегії та методи управління, зокрема заходи "ризик-менеджменту", які застосовуються у відповідності з етапом життєвого циклу).
Судячи з вище згаданого, з метою забезпечення надійності інвестиційного проекту, в якості основного методологічного інструмента доцільно використовувати системний підхід.
Інвестиційні характеристики мають залежність від певних чинників реалізацій проекту, що у свою чергу залежать від обсягу коштів вкладених при інвестуванні та тривалості фаз і стадій проекту. Треба зауважити, що при будь-якому виді інвестування інвестор ризикує обсягом капіталу, вкладеного у вигляді інвестицій через існування ризиків збитковості та банкрутства проекту. Наприклад, такі види інвестування у промисловій галузі, як реконструкція, модернізація, нове будівництво будуть передбачати різні за обсягом кошти, необхідні для залучання у проект. Але їх проведення в умовах ринку (завдяки впливу непередбачуваних факторів) з однаковою ймовірністю можуть викликати банкрутство проекту.
Таким чином обсяг інвестованих коштів (Іі) безпосередньо не впливає на рівень ризику інвестиційного проекту. Але ризик можливо знизити за допомогою витрат на заходи "ризик-менеджменту" (?k). Отже, мова йде про цільову функцію зниження ймовірності настання несприятливої події.
Пропонується схематично представити інвестування - у вигляді [78]:
І загальні = Іі +?k, (2.1)
де І заг