РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Аналіз концепцій стратегічного управління витратами
Вагомим фактором, що негативно вплинув на економічне становище вітчизняних промислових підприємств, є незадовільний стан системи управління витратами. Проблема полягає у тому, що діюча система не може своєчасно надати реальну інформацію про стан витрат на виробництво, а значить не дає можливості ефективного управління ними. Досвід господарювання іноземних промислових підприємств в умовах ринкової економіки довів, що самим надійним способом вдосконалення стану обліку і управління виробничими витратами є впровадження сучасних технологій управління ними, орієнтованими на довгострокову перспективу.
Сучасна вітчизняна практика управління витратами характеризують великою кількістю підходів, проте серйозні розбіжності, що виникають при веденні бізнесу, не дають змоги точного копіювання даних підходів. З огляду на це, в дисертаційному дослідженні проаналізовано специфіку діяльності вітчизняних і закордонних підприємств, з метою розробки заходів адаптації іноземних підходів стратегічного управління витратами.
Першою відмінністю є зовнішнє середовище, в якому функціонують підприємства з розвиненою економікою. Зовнішнє середовище можна охарактеризувати як відносно стабільне - це низка факторів, що характеризують постачальників, партнерів, інвесторів. Взаємовідносини між компаніями і іншими учасниками бізнесу формувались на основі багаторічних традицій, що в свою чергу дозволяє прогнозувати розвиток подій на достатньо довгий проміжок часу. Наступна відмінність полягає в присутності інформаційного середовища, що дозволяє оперативно і з певною точністю оцінити внутрішній стан в компанії, шляхом порівняння з бізнесом конкурентів.
На відміну від західних підприємств, вітчизняні функціонують в нестабільному, динамічно мінливому середовищі, що характеризується низкою таких криз, як: економічна, політична, соціальна, ресурсна. Сьогодні економіка України стимулює підприємство-виробника до пошуку нових методів планування, управління, аналізу, прогнозування, посилення взаємозв'язків з постачальниками, споживачами. Це зумовлено тим, що підприємства зіткнулись на ринку України не лише з вітчизняними конкурентами, а й з конкурентами інших країн, які дотримуються процесів глобалізації, відкритості та інноваційності своєї діяльності. Тепер підприємствам необхідно не лише виготовляти якісну та конкурентну продукцію, а й оцінювати та прогнозувати поведінку зовнішнього середовища. За таких умов, особливої уваги набувають можливості активного використання стратегічних моделей розвитку підприємства, узгодженості соціально-економічних та екологічних цілей цього розвитку на всіх рівнях управління підприємством.
Розвиток світової економіки зумовлює прагнення України стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції. Для досягнення поставленої мети необхідно активізувати і спрямувати наукові дослідження на вирішення основних проблем щодо налагодження випуску конкурентоспроможної продукції та пошуку власного місця на світовому ринку товарів. Вступ до Світової організації торгівлі, визначений одним із головних пріоритетів державної політики України, є вагомим чинником входження України та підтримки глобалізаційних процесів. Прийняття угод ГАТТ та СОТ дасть Україні можливість розвивати свої торговельні відносини з іншими країнами світу за більш чіткими та прозорими правилами, отримати доступ до світових ринків товарів та послуг на паритетних умовах з іншими учасниками світового ринкового простору.
Першим кроком реалізації мети може бути розвиток в Україні, всіх галузей промисловості, зокрема й легкої. Як показують дослідження, на конкурентноздатність продукції впливає низка факторів, основними серед яких є: механізм ціноутворення, митна політика, рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Виробництво і розподіл товарів відбувається з використанням механізму ціноутворення. Це означає, що товар отримує лише той, хто може і готовий заплатити за нього потрібну ціну. Кількість товару, яку економічний суб'єкт може придбати, залежить від його купівельної спроможності. На ринку окремі економічні суб'єкти приймають самостійні рішення, виходячи зі своїх фінансових можливостей, індивідуальних уподобань щодо того, якими повинні бути обсяг, структура їхньої власної пропозиції та попиту на неї. В умовах конкуренції механізм цін забезпечує ефективність виробництва (з точки зору мінімізації витрат виробництва), а також вигоду для споживачів (з погляду максимізації задоволення їхніх потреб).
Господарська самостійність підприємств та подальший розвиток ринкових відносин ставлять результати роботи кожного підприємства та його конкурентоспроможність в усе більшу залежність від рівня витрат, які здійснює підприємство. Таким чином, можна стверджувати, що основним фактором, який впливає на конкурентоспроможність продукції, є рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції, а функціонування будь-якого виду підприємства неможливе без використання певних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Тоді як від їхнього обсягу і структури оптимальності співвідношення та ефективності використання багато в чому залежить результативність функціонування.
В результаті аналізу вітчизняної літератури, можна зазначити, що виникненню проблем управління витратами сприяла низка факторів:
* зміна інформаційного середовища;
* зміна організаційної структури;
* використання нових програмних продуктів;
* новий стиль управління;
* орієнтація на споживача;
* глобалізація;
* орієнтація виробництва на якість;
* вплив закордонної практики.
Виходячи з цього, слід наголосити, що сучасний стан економіки нашої країни потребує докорінної зміни господарського механізму та створення якісно нової системи управління. Вирішити проблему ефективного розвитку та економічного зростання підприємств України, зокрема, легкої промислов