РОЗДІЛ 2
ОЦІНЮВАННЯ СУЧАСНОГО ФІНАНСОВОГО СТАНУ І ДОЦІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Сучасні фінансово-економічні умови діяльності підприємств
Фінансовий стан, результати діяльності, а також можливості і потенційна ефективність фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств залежать від умов їхнього функціонування. Тому вивчення таких умов є важливим елементом дослідження.
Умови діяльності підприємств формуються під впливом низки чинників внутрішнього і зовнішнього оточуючого середовища підприємства. Особливо це стосується сільського господарства України, що є однією із основних галузей економіки. Його валова додана вартість становить понад 12 % у загальному обсязі цього показника по економіці, прибуток - понад 6 %. У галузі майже 4 млн. чол. працюючих, що становить 19,7 % усього зайнятого населення країни. Важливе значення сільського господарства в національному господарстві свідчить про його істотній вплив на загальну соціально-економічну ситуацію в країні. Тому важливою складовою відродження національної економіки після тривалої та глибокої кризи 90-х років є оздоровлення і поліпшення умов та результатів діяльності сільськогосподарських підприємств.
Сільськогосподарське виробництво здійснюється на усій території України, проте його спеціалізація, обсяги діяльності та результативність має чітко виражений зональний характер, адже визначається географічним розташуванням, природно-кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Нині важливе місце в аграрній сфері економіки України посідає сільське господарство Кіровоградської області.
Так, питома вага області щодо виробництва зернових культур сягає 6- 7 %, цукрових буряків 5- 6 %, соняшнику 9 %, картоплі 3 %, овочів 4- 5 %. Частка виробництва основних продуктів тваринництва становить: м'яса - 3,2 %, молока - 2,8, яєць - 2,3 %. У області утримується 2,6 % загальнодержавного поголів'я великої рогатої худоби, зокрема 2,5 % корів, 3,7 % свиней, 2,6 % овець і кіз [211]. Такі значні частки зумовлені сприятливим розташуванням і кліматом, наявністю родючих ґрунтів.
Кіровоградська область розташована в центральній частині України на площі 24,6 тис. км 2, що становить 4,1% її території. Протяжність території області з півночі на південь складає майже 148 км, а із заходу на схід - 335 км. Вона межує з такими областями України: на півночі з Черкаською, північному сході - Полтавською, сході та південному сході - Дніпропетровською, півдні - Миколаївською, південному заході - Одеською, а на заході - з Вінницькою. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра.
Кіровоградська область заснована 10 січня 1939 р. В складі області 21 адміністративний район. На її території розташовані 4 міста обласного, 8 - районного підпорядкування, 26 селищ міського типу і 1012 сільських населених пунктів. Наявне населення області нині становить 1183,9 тис. осіб.
Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис. км, серед яких найбільші - Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань, які утворюють сприятливі умови для ведення сільського господарства. За кількістю водосховищ і ставків область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.
Ґрунти Кіровоградщини представлені переважно чорноземами. В області добре розвинуте як рослинництво, так і тваринництво. Сільське господарство області спеціалізується на вирощуванні зернових культур, соняшнику, цукрових буряків, овочів, має розвинене м'ясо-молочне тваринництво.
Питома вага області у випуску продукції (робіт, послуг) України становить 1,4 %, вона забезпечує 1,7 % валової доданої вартості держави. В свою чергу, в структурі випуску продукції та валової доданої вартості Кіровоградської області сільське господарство займає 30,0- 34,9 % [211, с. 29].
Не зважаючи на позитивні загальноекономічні й природно-кліматичні умови ведення сільськогосподарської діяльності в області, аграрні товаровиробники в процесі свого функціонування періодично підпадають під негативний вплив різноманітних фінансових чинників. Як і в багатьох країнах світу та регіонах сільське господарство області є однією з найбільш уразливих галузей економіки. Як свідчать показники розвитку сільського господарства України упродовж останніх 15 років, на галузь більш суттєво порівняно з іншими сферами економіки впливали криз макро- і мікроекономічного характеру, що пов'язано з причинами, викладеними нижче.
Так, враховуючи, що сільське господарство займає виняткове положення в економіці країни, загальні макроекономічні кризи проецюють свою дію на нього. Починаючи з 1992 р., в Україні поглиблювалася широкомасштабна фінансово-економічна криза, яка призвела до руйнування виробничого апарату суб'єктів господарювання, порушення економічних зв'язків між галузями економіки та всередині них, занепаду виробництва, зубожіння населення.
Особливо глибокими й руйнівними прояви кризи були у сільському господарстві, де переважна кількість виробників та видів діяльності, особливо виробництво тваринницької продукції, стали збитковими. Виник значний диспаритет цін між продукцією промисловості і сільського господарства, погіршувалося, а іноді практично припинялося постачання засобів виробництва, старіє та виходить з ладу техніка, нестача ресурсів унеможливлювала дотримання технологічних вимог виробництва, не виконувалися необхідні заходи із захисту ґрунтів та тварин. Умови життя сільського населення, які на початку кризи були відносно задовільними порівняно з міським населення, стали стрімко погіршуватися, що призвело до пожвавлення міграції у міста та знизило рівень забезпеченості аграрного товаровиробництва трудовими ресурсами, особливо висококваліфікованими кадрами працездатного віку. Підприємства опинилася у стадії неплатоспроможності