РОЗДІЛ 2. РОЛЬ СИСТЕМИ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ
2.1. Сучасний стан економічного розвитку системи споживчої кооперації України
Особливістю трансформаційного етапу розвитку України є пошук оптимальних механізмів і напрямків прискореного розвитку та забезпечення тривалого динамічного зростання ефективної економічної системи. Виходячи з цього, актуальності набуває раціональне використання національного господарського потенціалу, до якого, безперечно, належить і споживча кооперація. У зв'язку з цим зростає необхідність дослідження та удосконалення сектору споживчої кооперації України.
В сьогоденні споживча кооперація - це ієрархічна система кооперативних організацій, яка складається з трьох рівнів. До першого рівня відносяться кооперативні первинні об'єднання фізичних осіб - артілі, товариства тощо. Кооперативи другого рівня - це об'єднання кооперативів першого рівня, що називаються спілками, або об'єднаннями, корпораціями. До кооперативів третього рівня відносять об'єднання місцевих спілок на національному та регіональному рівнях. Окрім цього, існують міжнародні об'єднання кооперативних організацій.
Світовим центром кооперації є Міжнародний кооперативний альянс (МКА), що був заснований у 1895 році. Членами МКА на сьогодні є 207 національних кооперативних організацій з 90 країн. У своїй діяльності вони характеризуються такими ознаками: високий рівень конкурентоспроможності внаслідок ефекту масштабу і концентрації господарської діяльності; великі обсяги господарських операцій; активне державне стимулювання всіх видів діяльності; індустріалізація діяльності; високий рівень інтеграції споживчих кооперативів з різних галузей діяльності; зростання потужності кооперативів третинного сектора (страхові, банківські, споживчі кооперативи, кредитні спілки та спілки роздрібних торговців); диверсифікація діяльності споживчих кооперативів шляхом комбінування функцій менеджменту, маркетингу, виробництва та матеріально-технічного постачання; інноваційний характер підприємництва у сфері споживчої кооперації; поглиблення міжнародної інтеграції.
Україна стала членом МКА у 1992 році з прагненням розвинути сектор споживчої кооперації до ознак та стандартів аналогічних європейських структур.
На підставі різних наукових поглядів [1, 2, 3, 14, 17, 97, 115], можна зробити висновок, що споживча кооперація - це об'єднання громадян зі спільним господарюванням, основним завданням якого є не підприємництво, засноване на виробничому ризику та одержанні прибутку, а спільне заняття господарською діяльністю, з метою поліпшення економічного і соціального стану своїх членів.
Національне законодавство України визначає споживчу кооперацію, як повноправного суб'єкта ринку, гарантує її самостійність і незалежність, захист і охорону власності. Закон України "Про споживчу кооперацію", що був прийнятий у квітні 1992 року, повернув поняттю споживчої кооперації той зміст, який в ньому вбачає міжнародне співтовариство.
Відповідно до Закону України "Про споживчу кооперацію" [1], споживча кооперація України - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Особливе значення має те, що дане відповідним законом визначення споживчої кооперації відповідає поняттям Міжнародного кооперативного альянсу і Міжнародної організації праці в кооперативних організаціях.
Щодо нормативно-правового регулювання діяльності споживчої кооперації, поряд із зазначеним Законом, на сьогодні реалізується і "Стратегія розвитку споживчої кооперації України 2004 - 2011 рр.". Також у Законі України "Про кооперацію", прийнятому у 2004 році, надано конкретні визначення поняттям, що стосуються діяльності кооперативів в Україні, зазначено мету та основні завдання кооперації, визначено правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперативних об'єднань, а також окреслено взаємовідносини між кооперативними організаціями та державою. Поняття власності споживчої кооперації, як однієї з форм колективної власності, чітко визначено у Цивільному Кодексі та Господарському Кодексі України, які діють із січня 2004 року.
Взагалі необхідність державної підтримки діяльності споживчої кооперації обумовлена спільністю їх інтересів, узгодженістю у вирішенні економічних і соціальних питань на місцевому, регіональному та національному рівнях. Інтереси держави і споживчої кооперації в економічній галузі проявляються в організації товарообміну між містом та селом, формуванні розгалуженої виробничої інфраструктури в селі, збільшенні доходів сільського населення, подолання натурального обміну між виробниками та споживачами. Спільні інтереси споживчої кооперації і держави ще більше виявляються у соціальній сфері, в процесі задоволення споживчих потреб в товарах та послугах, в забезпеченні трудової діяльності, соціальному обслуговуванні населення, в соціальному відродженні села.
Отже, споживча кооперація вирішує складні проблеми соціального і економічного життя суспільства. Найважливіше для його сучасного стану є те, що кооперація сприяє формуванню внутрішнього ринку товарів і послуг, більш повному задоволенню платоспроможного попиту на них і одночасно формою соціального захисту кооперативних працівників і найбідніших верств населення. Підприємства споживчої кооперації історично здійснюють свою діяльність переважно в сільській місцевості, тим самим, задовольняючи потреби в товарах і послугах населення, що там проживає.
Діяльність підприємств споживчої кооперації спрямована не лише на задоволення матеріальних потреб населення, але і на соціальну перебудову сільської місцевості, економічну стабілізацію, міжнародне співробітництво.
Споживча кооперація України представляє собою багатогалузеву господарську систему, що здійснює свою діяльність в наступних напрямках:
* організація закупівлі товарів споживання гуртовими партіями та їх роздрібний продаж через мереж