Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку

Розділ 2
Інноваційна складова поліструктурного процесу формування економічної безпеки
2.1. Генезис теорії інновацій та інноваційного розвитку як першооснови
економічної безпеки під­приємств
Досліджені у розділі 1 критерії категоріального ланцюга «безпека - наці­ональна
безпека – економічна безпека держави – економічна безпека підпри­ємства», а
також дослідження інших фахівців [250] дозволяють констату­вати, що національна
безпека взагалі і життєздатність національної еко­номіки зокрема величезною
мірою визначається масштабами та якістю наукових дослі­джень і застосовуваних
технологій, а такий важливий ін­дикатор економічної безпеки, як ВВП, прямо
залежить від обсягів ви­конаних НДДКР, про що свідчать дані з рис. 2.1 [5, 8,
124, 261, 272, 275, 285, 338].
Економічна історія колишнього СРСР, США, Японії, країн Захід­ної Євро­пи
свідчить про неспроможність примусово-розподільчої сис­теми «прямого
управління» витримати конкуренцію з таким потужним «вибуховим» механізмом
розвитку, як інноваційна поведінка вільних виробників. При цьому узагальненою
ознакою безпеки усіх рівнів є стійкий розвиток (тобто збалансований і
безупинний), що досягається за допомо­гою використання усіх видів ресурсів і
підприємницьких можливостей для стабільного функціонування та динамічного
науково-технічного й соціально-економі­чного розвитку, запобігання внутрішнім і
зовнішнім негативним впливам (загрозам) [23, 148, 261, 272, 285].
Водночас необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється
національним науко­во-технічним потенціалом, його ефек­тивністю, високим рівнем
розвитку освіти, науки, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт та
об'єктивно на­явним для кожного підприємства завданням забезпечен­ня
стабільності функціонування, динаміки розвитку та досягнення голов­них цілей
своєї діяльності (рис.1.3, рис. 1.5, рис. 1.8, рис. 1.9, рис. 1.11, рис. 1.12).
Недаремно ще в 1977 році у висновках се­натської комісії з міжнародної політики
США було зазначено [250], що «під кутом зору найближчо­го майбутнього
національної безпеки США пи­тання науки і технології заслуговують на більшу
увагу, ніж будь-який інший компонент національних програм».
Рис. 2.1. Співвідношення темпів росту ВВП та темпів росту обсягів виконаних
НДДКР в Україні
Усі зусилля органів вищого керівництва України щодо прискорення НТП безглузді,
якщо суб'єкт – національне підпри­ємство – не обтяжує себе інноваційною
діяльністю та навіть не має до цього жодних передумов.
Антиконкурентоспроможність економіки ко­лишнього СРСР згубно позначила­ся на
діяльності промислових підприємств України і країн СНД у період переходу до
ри­нкових відносин. Гарантова­ний збут продукції фактично будь-якої яко­сті
призвів до неспроможності більшості вітчизняних підприємств вес­ти конкурентну
боротьбу за ринок своїх виробів. В них не було стимулів до завоювання
технологічної переваги у вибраних ними промислових галузях і створення такого
технологічного розриву, який наразі недосяжний конкурентам, які залишилися
позаду [261, 272, 275].
Сучасна концепція національної безпеки України взагалі та струк­турна складова
цієї концепції у частині економічної безпеки [120] підкрес­лює особливу
важливість для національних підприємств праг­нення до розробки нових
технологій, нових видів ви­робів, їх освоєння у виробни­цтві задля
стабілі­зації економіки, завоювання нових ринків збуту, ви­робництва таких
продуктів, що вияви­лися б недосяжними для інших конкурентів упродовж декількох
років.
В сучасній економіці «розвиток», як правило, асоціюється із термі­ном
«інновація» (від англ. Innovation), що означає «впровадження новацій,
но­вовведень», що витісняють старі продукти та виробництва, забезпечуючи при
цьому структурну перебудову економіки. В широкому значенні під ін­новацією
розуміється об’єкт (продукт, захід), який успішно впроваджений, приносить
прибуток та якісно відрізняється від попереднього аналога і являє собою перш за
все якісні зміни у господарській діяльності з метою забезпе­чення розвитку і
отримання соціально-економічної ефекту. Інно­вація являє собою
техніко-економічний процес, який, за­вдяки практичному використанню проду­ктів
розумової праці - ідей і винаходів, приводить до створення кращих за
властивостями нових видів продукції та нових техно­логій [5, 130, 157, 173,
184, 210]. Сукуп­ність науково-технічних, технологічних і організаційних змін,
які є запорукою розвитку зокрема та економічної безпеки підприємства взагалі, і
відбуваються в процесі реалізації інновацій, можна визначити як інноваційний
процес, а пе­ріод створення, розповсюдження та використання інновацій називають
інно­ваційним циклом. Інновація – це винятково важлива для сьогодення
еко­номічна катего­рія, однак з часу її появи минув не один десяток років [261,
272, 285].
Справедливо відзначають, що основоположником інноваційної тео­рії економічного
розвитку поруч із Дж. М. Кейнсом та У. Ростоу був український учений М.
Туган-Барановський [233], що у праці «Промис­лові кризи у сучасній Англії,
Причини і вплив на народне життя» (1894) дослідив різні підходи щодо пояснення
циклічного характеру економіч­ного розвитку і зробив висновок про те, що
величина попиту на капітал залежить від стану технічного прогресу. Ідеї
М.Туган-Барановського на­були продовження в працях Н. Кондратьєва щодо розгляду
великих цик­лів кон’юнктури (довгі хвилі), найбільш важливою причиною яких були
визнані інновації. Ідеї М.Кондратьєва вплинули на австрійського економі­ста Й.
Шумпетера (J. Schumpeter), який, як вважається, і став родонача