РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ РЕФОРМУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
Зараз існує два підходи до проблеми реформування залізничного транспорту
України.
Перший підхід пов’язаний з реанімацією монополії держави на вантажні й
пасажирські перевезення на ринку залізничних послуг, збереженням існуючої
структури управління залізничним транспортом, державної власності на його майно
та соціальної інфраструктури [11].
Другий підхід полягає в необхідності зміни структури ринку залізничних послуг з
монополії на олігополію, організації монопольного середовища на володіння
інфраструктурою залізниць та конкурентного середовища на перевезення вантажів і
пасажирів.
Кожний з цих підходів має свої переваги та недоліки. Ефективна робота
залізничного транспорту в стані природної монополії можлива тільки за умови
обґрунтованого державного фінансування та адаптування структури управління до
сучасних ринкових умов. До його переваг слід віднести соціальну захищеність
працівників, налагоджені стабільні вантажні та пасажирські перевезення,
позитивну рентабельність на рівні 13-15 %. До недоліків – збитковість
пасажирських перевезень, дуже велику зношеність рухомого складу, відсутність
необхідної кількості вагонів та локомотивів, відсутність державних інвестицій,
великі відсотки дивідендів на користь держави, неможливість впровадження
новітніх технологій, нових видів перевезень, рухомого складу нового покоління
та інше.
Впровадження структурної реформи дозволяє уникнути недоліків, що властиві
першому підходу: частково вирішити проблему інвестування залізничного
транспорту та оновлення парків рухомого складу за рахунок оплати послуг
компанії-інфраструктури, приватизації окремих підрозділів залізниць та появи в
необхідній кількості приватних вагонів. До недоліків структурної реформи слід
віднести відсутність стабільності в роботі операторів, зменшення обсягів
соціальної захищеності, інколи децентралізацію єдиного механізму управління
залізничним транспортом та інше. Вибір найкращого варіанта структури ринку
залізничних послуг та відповідної моделі реформування залізничного транспорту в
роботі виконується за допомогою системного підходу, методів раціонального
вирішення проблем та стратегічного планування за певним сценарієм (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Етапи вибору раціонального варіанта структурної реформи
Подальші дослідження та розробка методики вибору оптимальної моделі
реформування залізничного транспорту будь-якої країни подані у наступних
підрозділах.
2.1. Сучасна структура ринку залізничних перевезень та
необхідність її реформування
У часи планової економіки кожен вид транспорту мав чітку організаційну
структуру управління й займався тільки дозволеними видами перевезень.
Збереження вказаних структур у ринкових умовах зумовило появу монопольних
утворень у кожному з транспортних секторів. Деякі види транспорту реформували
свої структури управління й досягли певних результатів. Проте залізничний
транспорт не зміг своєчасно реформувати структуру транспортного ринку і як
результат втратив частку обсягів своїх перевезень у вантажному та пасажирському
сполученні.
Беручи до уваги те що монополії за певних обставин можуть змінювати свою форму,
необхідно знайти причини виникнення цих змін та дослідити закономірності
реформування монополій [17].
До причин, завдяки яким виникає необхідність реформування структури
транспортного ринку, слід віднести:
Поступовий та невпинний розвиток ринкових відносин в Україні.
Спад обсягів перевезень і показників роботи у кожному секторі транспортного
ринку на початку розвитку ринкових відносин та активізацію конкуренції між
окремими видами транспорту.
Відсутність бюджетного фінансування та встановлення державою дуже високих
дивідендів на власність, що передана Укрзалізниці для використання.
Відсутність реального механізму отримання компенсації від місцевих органів
влади та деяких організацій за перевезення пільгових категорій пасажирів.
Появу значних обсягів інтермодальних, контрейлерних та транзитних перевезень по
транспортних коридорах і логістичного підходу до пересування вантажів.
Появу нових видів транспортних послуг, що надаються з інших секторів
транспортного ринку або приватними компаніями. Як приклад можна навести появу
маршрутних таксі, які здійснюють приміські перевезення пасажирів за маршрутами
приміських поїздів.
Дослідження показали, що причин неефективної роботи залізничного транспорту
багато. Розглянемо основні з них (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Основні причини неефективної роботи залізничного транспорту України в
умовах сучасного ринку
Для того щоб не втратити існуючих споживачів транспортних послуг та залучити
нових, монополія під впливом сил зовнішнього середовища мусить трансформуватися
й різними способами захоплювати нові сектори транспортного ринку або
розширювати зону свого впливу. У той же час на транспортному ринку відбуваються
зворотні процеси, що пов’язані з утворенням на залізничному транспорті
одночасно монопольного та конкурентного середовищ, завдяки яким організовується
державна монополія на володіння інфраструктурою залізниць та окремі
компанії-оператори з різною формою власності, що займаються перевезенням
вантажів і пасажирів.
Можна визначити такі основні напрямки посилення впливу залізничної монополії на
ринку транспортних послуг:
Розширення зони впливу за рахунок збільшення обсягів перевезень з основної
діяльності.
Захоплення суміжних секторів транспортного ринку за рахунок утворення
інтегрованих компаній, що займаються одночасно перевезеннями вантажів та
пасажирів різними
- Київ+380960830922