РОЗДІЛ II
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ 5 - 6 КЛАСІВ В УМОВАХ
ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НІТН НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
§5. Умови розвитку пізнавальної активності молодших підлітків на основі
педагогічно-доцільного використання засобів НІТН.
В попередніх параграфах детально проаналізовано складові пізнавальної
активності учнів, рівні її розвитку, а також вікові особливості молодших
підлітків - учнів 5 - 6 класів. З наведеного вище зрозуміло, що процес
формування та розвитку пізнавальної активності учнів відбувається через
розвиток її структурних компонентів. Нижчий рівень розвитку пізнавальної
активності вимагає, перш за все, формування її змістово-операційного
компонента, на основі якого формуються мотиваційний та емоційно-вольовий
компоненти. Середній рівень вимагає становлення усіх трьох її компонентів,
проте більшу увагу треба приділити формуванню мотиваційного компонента,
оскільки для цього рівня саме він є найчутливішим до виховного впливу. Вищий
рівень розвитку пізнавальної активності вимагає приділяти основну увагу
розвитку емоційно-вольового компонента в органічній єдності усіх трьох
компонентів [39, с. 51].
Формування пізнавальної активності, усіх трьох її компонентів іде через
формування учбової діяльності [116, с. 41].
Під формуванням учбової діяльності розуміють створення у школяра таких
внутрішніх психологічних механізмів, які і дозволяють йому здійснювати цю
діяльність [37, с. 210].
Перед тим як розглянути умови формування учбової діяльності, проаналізуємо її
структуру. Відомо, що структура учбової діяльності може бути подана по-різному.
Наприклад, за аспекти розгляду учбової діяльності беруться змістовий,
операційний та мотиваційний. Тут існують зв’язки між такими компонентами
учбової діяльності, як знання, дії та мотиви. При цьому засвоєні знання
розглядаються в зв’язку із здійсненням дій, характер яких в значній мірі
визначає рівень узагальненості знань, їх стійкості та перенесення, а також в
зв’язку з мотивами, які не тільки впливають на формування знань та вмінь, але й
самі знаходяться під їх впливом. При іншому підході - в учбовій діяльності
виділяють цілі, засоби та задачі. Тут розкривається динаміка взаємних переходів
цілей, результатів та засобів. При третьому підході основними вважаються
оператори (компоненти системи, що забезпечують певні дії з інформаційним
потоком) та узагальнена програма управління цими операторами. В цьому випадку
розкриваються процесуальні особливості учбової діяльності, що мають принципове
значення для проектування розв’язування учбових задач та управління цим
процесом.
Зупинимось на першому підході до визначення структури учбової діяльності.
Показниками сформованості учбової діяльності є рівні розвитку її структурних
компонентів. Нерозвиненість одного з структурних компонентів учбової діяльності
свідчить про несформованість учбової діяльності загалом. Деякі автори
(Д.Б. Богоявленська, З.І. Калмикова, Е.А. Климов, В.С. Мерлін, В.О. Моляко)
виділяють інтегровані показники сформованості учбової діяльності, які є проявом
функціонування її як цілісної структури: інтелектуальна або творча ініціатива
[15, с. 24], здатність до навчання [163, с. 17 - 18], індивідуальний стиль
діяльності [86, с. 49], [125, с. 198], самостійність [153, с. 44], прояв
творчості [129, с. 45]. Як випливає з теоретичного аналізу пізнавальної
активності, такі інтегровані показники свідчать і про сформованість
пізнавальної активності.
Творча учбова діяльність є вищим рівнем розвитку учбової діяльності, а також
проявом пізнавальної активності. Дж. Брунер виділяє основні компоненти творчої
діяльності: на початку – з’ясування проблеми та виникнення інтересу до неї;
потім – актуалізація знань та їх розумове опрацювання в ході розв’язування
поставленої проблеми. Причому, у процесі творчої учбової діяльності, виникає
внутрішня пізнавальна мотивація, що здійснює перехід учня від репродуктивної
діяльності на рівень продуктивної учбової діяльності. Продуктивна учбова
діяльність здійснюється за умови самостійної постановки проблеми, висунення
гіпотези, самостійного пошуку способів розв’язування, що супроводжується
розумовим перетворенням, перегрупуванням матеріалу. Творчий процес учбової
діяльності робить учня самостійним відкривачем знань. Тому, що учень так себе
сприймає, цей процес супроводжується емоційно-позитивними переживаннями,
виникненням пізнавальної потреби особистості, становлення внутрішніх мотивів
учіння. Так взаємопов’язані в розвитку та функціонуванні змістово-операційний
та мотиваційний компоненти пізнавальної активності. Наступний етап творчої
діяльності – перше теоретичне узагальнення та висунення гіпотези – це прояв
операційного компонента. Далі – пошук відповіді на висунену гіпотезу – це прояв
пошукової активності. На цьому етапі суб’єктові діяльності надано велику
свободу дій, різноманітність варіантів вибору, необхідність власної орієнтації,
а значить “Я-включеності”, прояву ініціативи, перетворювальності. Наступний
фрагмент творчої діяльності – знаходження розв’язку. Тут задіяно всі компоненти
учбової діяльності. Співставлення отриманого результату з існуючими
узагальненнями, висновками – цей момент творчої учбової діяльності є складовою
змістовно-операційного компонента.
У психолого-дидактичній літературі дається опис ще одного вищого рівня розвитку
учбової діяльності – самостійної, яка також містить у собі прояв пізнавальної
активності і потребує її сформованості як риси особистості та як цілісно
структурованого психологічного утворення [146]. Учбова діяль
- Киев+380960830922