РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ
2.1. АСПН як метод психокорекції та наукового дослідження в порівнянні з традиційним підходом до експерименту
Розробка методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН) здійснювалась на кафедрі психології Черкаського педінституту (нині Черкаський державний університет). Метою АСПН є надання психокорекційної допомоги студентам психологам, вчителям, аспірантам, керівникам, викладачам, для яких професійна діяльність пов'язана із контактами з іншими людьми.
Перші роботи автора методу АСПН, академіка АПН України Т.С. Яценко були присвячені розкриттю головних механізмів групової психокорекції: позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку та їх взаємозв'язкам і різновидам проявів на індивідуальному та груповому рівнях (див. 2.2).
Розкриття головних механізмів психокорекції, спільних як для групової, так і для індивідуально-особистісної динаміки змін, сприяло фундаментальним дослідженням внутрішніх, глибиннопсихологічних особливостей індивіда, що, в свою чергу, підвищувало ефективність психокорекційного процесу. Останнє виразилось в розкритих Т.С.Яценко закономірностях суб'єктивної інтегрованості психіки та об'єктивної її дезінтегрованості [193].
Вищевказана динамічна сутність внутрішньої суперечливості пов'язана з феноменом "психологічних захистів". Особливим внеском в психологічну науку є відкриття двох, вагомих для практичної психології, різновидів психологічних захистів: базових та ситуативних. Саме базові захисти являють собою особистісне утворення, яке реалізує адаптаційні можливості через ситуативні захисти.
Припускаючи, що труднощі спілкування породжуються наявністю певних системних характеристик "психологічного захисту", в психокорекційній груповій роботі ставиться завдання розкрити системоутворюючі засади (когнітивний аспект) несвідомої сфери та посприяти їх усвідомленню.
Метод АСПН передбачає певну організацію та особливості функціонування корекційного процесу, процесуальність психодіагностичної процедури та перевірку психодіагностичних гіпотез. Особливою також є роль керівника, яка теж відрізняє метод АСПН від традиційного дослідження.
Звертаючись до характеристик порівняння АСПН з лабораторним експериментом, важливо уточнити поняття. У психології експериментом називають метод дослідження, який проводиться у спеціальному приміщенні (лабораторії) і якому притаманне активне втручання в процес дослідження психолога, що маніпулює певними факторами і реєструє відповідні зміни в поведінці об'єкта, що вивчається [133,с.457].
АСПН, як і лабораторний експеримент, має передумовою створення спеціальних умов і груп учасників. Особливості лабораторного експерименту як методу наукового пізнання пов'язані зі специфікою дослідження, головним завданням якого є створення оптимального варіанту засобів і методик та найбільш ефективної системи навчання. Лабораторний експеримент повинен надавати можливість знаходити суттєві зв'язки між елементами, які впливають на ефективність навчання. Цим завданням і вимогам відповідає АСПН.
На відміну від лабораторного експерименту, завдяки якому лише виявляються закономірності становлення і механізми протікання психічних процесів [155], АСПН зумовлює ще і саморозвиток особистості, завдяки глибиннопсихологічному дослідженню передумов деструктивних проявів її поведінки.
Однією із характеристик лабораторного експерименту є вплив особистості експериментатора на учасників експерименту, що може породжувати наявність небажаного суб'єктивного фактору [155]. Цього не спостерігається в процесі АСПН, де керівник виконує зовсім іншу роль. На першому етапі роботи групи АСПН керівник виступає, певним чином, ідеальною моделлю члена групи, задаючи групові норми та форми поведінки для її учасників. Своєю поведінкою він показує учасникам навчання, як здійснювати підтримку, як правильно ставити питання, щоб вони були діагностично спроможними, як інтерпретувати груповий матеріал, підводити підсумки, узагальнювати, пояснювати, активно слухати, співпереживати. Керівник групи допомагає учасникам АСПН розширювати процес самоусвідомлення й уникати бар'єрів, які заважають їм приділяти увагу та підтримку іншим членам групи в процесі групового спілкування.
Лабораторний експеримент планується згідно з певним алгоритмом його проведення, і експериментатор передбачає отримати певні результати згідно з гіпотезою, яка існувала ще до початку експерименту [54]. Первинна умова проведення груп АСПН - це забезпечення спонтанності групового процесу, що дозволяє спостерігати прояви особистісних особливостей людини та їх енергетичну силу, які відбиваються на поведінці учасників навчання. Ми можемо характеризувати специфіку дослідницької позиції в групах АСПН як емпірико-феноменологічну, тобто таку, в якій дослідник не користується раніше заготовленими інтерпретаційними схемами.
Гіпотези стосовно особистісних причин, що породжують труднощі у спілкуванні суб'єкта, не можуть бути визначені відразу, а формулюються на основі припущень, що вибудовуються не одночасно, а порційно та багаторівнево, під впливом визначення системних характеристик поведінкового матеріалу. Уточнюються гіпотези вже під час групового процесу, одночасно з визначенням змісту, що піддавався перевірці та набував характеру обґрунтованих закономірностей. Лише в груповому процесі гіпотези знаходять необхідне підтвердження або заперечення. Вони доповнюються, розширюються, знаходять спільні моменти. Таким чином, у ході процесу АСПН сама гіпотеза збагачується і уточнюється, відкриваючи нові можливості для діагностико-корекційної роботи.
Іноді в процесі АСПН основна гіпотеза породжує нові, часто самостійні припущення, які можуть бути початком нової гіпотези. Таким чином, в АСПН створюється ніби ланцюгова реакція розвитку гіпотези та її перевірки.
В умовах експерименту психолог може прагнути підтвердити свої припущення, сфо
- Киев+380960830922