РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ СТИМУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ БЕРЕЗОВОГО СОКУ
2.1. Теорія і практика справляння плати за використання лісових ресурсів
Найбільш відомим видом платежу, який справляється за лісові ресурси в практиці лісового господарства, є коренева плата за деревину, що відпускається на корені. За економічною природою - це плата за вирощені стиглі насадження. В Україні лісові такси на деревину на корені, що заготовляється в процесі головного користування, догляду за лісом та інших лісогосподарських рубок, та живицю, затверджуються постановами Кабінету Міністрів. Розмір лісового доходу держави в значній мірі залежить від розміру кореневої плати, тобто тієї частки ринкової вартості, яку держава відраховує в бюджет на правах власника з кожного кубометра заготовленої деревини. У країнах з ринковою економікою доля кореневої плати в оптовій ціні хвойного половнику складає 35-55%, а в Україні її частка - 4-5%. До 1990 року бюджетні видатки на ведення лісового господарства в Україні перевищували лісовий доход в чотири рази, в 1992 році - це співвідношення зросло до сорока разів. В Швеції лісовий доход в чотири рази перевищує витрати на ведення лісового господарства [124]. У відповідності з Державним бюджетом України за 1997 рік планувалися надходження від плати за спеціальне використання лісових ресурсів у розмірі 31495 тис. грн., а видатки на ведення лісового господарства, охорону і захист лісів - 75000 тис. грн. [53]. Тобто витрати на потреби лісового господарства більше ніж у два рази перевищують лісовий доход. Разом з тим планові надходження від платежів за лісові ресурси не відповідають фактичним. У 1999 році від плати за лісові ресурси надійшло - 46572 тис. грн., що складає 69,2% від прогнозованих надходжень [14, с.78]. Чинні такси на деревину, що відпускається на корені, не відшкодовують витрат на її вирощування, а це не сприяє відтворенню лісових ресурсів. Лісові такси директивно утримуються на низькому рівні. У відповідності з діючим механізмом обліку до складу витрат лісозаготівельного виробництва включається коренева плата за деревину. Можна припустити, що за підвищення рівня кореневої плати зростуть ціни на лісопродукцію, а це викличе зниження її попиту. Низький рівень платежів та цін на деревину не дозволяє отримувати достатньо надходжень від експорту лісоматеріалів. Для посилення стимулюючої функції лісових такс потрібно враховувати ринковий попит на деревину. Ми вже намагалися пояснити деструктивну роль економічних інструментів у випадках, коли користувач або забруднювач погоджується вносити платежі, а не ліквідовувати причини неефективного використання або забруднення. Теж саме відбувається з лісокористувачами, які сплачують досить помірну кореневу плату за деревину, але не інвестують кошти у лісовирощування та вдосконалення технології виробництва, маркетингові дослідження, покращання умов праці робітників.
Чинна система оподаткування підприємств лісового господарства не стимулює їх до ефективного використання земель лісового фонду. Це підтверджує "віддача" лісових земель, визначена за порівнянням надходжень від плати за спеціальне використання лісових ресурсів і земельного податку. Так, ставка земельного податку за орні землі та багаторічні насадження в межах Волинської, Житомирської, Рівненської, Львівської областей є майже рівною (різниця становить майже 20%), а плата за спеціальне використання лісових ресурсів перерахована на один гектар лісу відрізняється у 2,4 рази, за майже рівних лісівничо-економічних і природничих умов [13, с.24].
Плата за лісокористування в даний час має формальний характер і не сприяє переведенню лісогосподарського виробництва на самофінансування та самоокупність. Без реформування фінансової системи лісового господарства його подальший розвиток стає проблематичним. Відтворення лісових ресурсів, їхня охорона і раціональне використання вимагає значного збільшення власних коштів, мобілізація яких унеможливлюється, доки ліс не виступатиме як товар і застава [62, с.36].
Світовий досвід ведення лісового господарства показує, що в залежності від екологічного, економічного та соціального значення лісів, використовуються різні підходи щодо оподаткування в цій галузі. Так, в США та Канаді застосовуються такі лісові податки та платежі [214, с.197]:
- земельний податок;
- податок на лісові насадження;
- податок на зарезервовану державою деревину;
- податок на вичерпний природний ресурс;
- податок від продажу лісоматеріалів;
- плата за отримання ліцензії на заготівлю деревини;
- плата від укладення угод від оренди в лісокористуванні.
Заслуговує на увагу система лісових податків європейських країн, що характеризується своєю різноманітністю. Серед специфічних лісових податків можна виділити [211]:
- податок на приріст деревини, який справляється у Швеції в випадках коли об'єм продажу лісоматеріалів перевищує загальний приріст деревини;
- податок на майно лісовласників (включаючи лісові насадження) діє в багатьох країнах Європи;
- пільги на податок з лісового доходу для лісів, що розташовані на висоті понад 300 м над рівнем моря, для стимулювання лісокористування в гірській місцевості (Італія);
- звільнення від податку на молоді лісові насадження (Франція, Польща).
В умовах ринкової економіки система оподаткування виконує три функції: фіскальну, стимулюючу, перерозподільну. Фіскальна функція полягає в тому, що система оподаткування використовується в якості економічного інструменту, за допомогою якого здійснюється накопичення коштів для суспільних потреб. Стимулююча функція системи оподаткування спрямована на стимулювання підвищення ефективності виробництва і збереження навколишнього природного середовища, а перерозподільна - на регулювання доходів і життєвого рівня окремих груп населення [155, с.191-192].
В багатьох країнах Європи система оподаткування передбачає пільги у випадках, коли бізнес пов'язаний з лісовим го