РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ МАЙНА, ЗЕМЕЛЬ ТА ЗАЙНЯТОСТІ У ПРОЦЕСІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ НЕДЕРЖАВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Правовий режим майна у процесі реструктуризації недержавних
сільськогосподарських підприємств
Невід'ємною складовою реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств є зміна суті і характеру відносин власності на майно при створенні нових суб'єктів аграрного підприємництва в сільському господарстві України, оскільки після реалізації Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" питання правового режиму майна реформованих підприємств залишились неврегульованими в чинному законодавстві. Проблеми законодавчого забезпечення реформування майнових відносин майже не досліджені в аграрно-правовій та цивільно-правовій літературі. Окремі правові аспекти реформування відносин власності на майно сільськогосподарських товаровиробників недержавної форми власності розглядались на сторінках навчально-методичних та наукових видань [2, 88-91; 3, 120-125; 107, 7-41], проте комплексного дослідження правового режиму майна у процесі реструктуризації підприємств в правовій літературі проведено не було.
Правові засади реформування майнових відносин в недержавних сільськогосподарських підприємствах були закладені в 1992 році Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", з прийняттям якого відбулось відродження пайових фондів, які складають кооперативну суть сільгосппідприємств і були запроваджені із створенням кооперативних та колективних сільськогосподарських підприємств в період НЕПу та під час проведення суцільної колективізації і фактично ліквідовані у 1969 році [152, 44].
У процесі здійснення аграрної реформи в Україні, реформування відносин власності на майно стало невід'ємною складовою реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств і є комплексним правовим явищем, оскільки включає в себе сукупність заходів, спрямованих на передачу майна колективної власності у власність громадян та ринково-орієнтованих юридичних осіб. З врахуванням мети, на досягнення якої спрямована та чи інша сукупність заходів зі зміни суті і характеру майнових відносин в підприємстві, можна виділити наступні етапи реформування відносин власності на майно у процесі реструктуризації: а) паювання майна підприємства; б) передача майна сільгосппідприємства у власність новостворених юридичних осіб та громадян при його реорганізації чи ліквідації.
У разі необхідності після паювання майна сільгосппідприємства може бути здійснено повторне паювання (перепаювання) його майна. При цьому перепаювання майна не є невід'ємною складовою реформування майнових відносин і застосовується в залежності від умов, які склалися на конкретному підприємстві (виявлення помилок, які були допущені при складанні переліку осіб, які мають право на майновий пай чи при визначенні майна, яке підлягає паюванню; списання чи реструктуризація заборгованості підприємства; повернення майна із податкової застави тощо).
Паювання майна сільськогосподарських підприємств недержавної форми власності як перший етап реформування майнових відносин у процесі реструктуризації сільгосппідприємств полягає у поділі майна колективної власності на майнові паї без виділення конкретного майна в натурі. Законодавчу базу паювання майна становлять нормативно-правові акти загальнообов'язкового характеру (Конституція України, Закони України "Про власність" та "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" [212] та видані на його виконання підзаконні нормативно-правові акти [237; 238]), акти рекомендаційного характеру [261; 262; 263; 265] та локальні нормативно-правові акти, які приймаються недержавними сільгосппідприємствами з метою правового регулювання заходів з реформування майнових відносин (положення про пайовий фонд підприємства, положення про паювання майна підприємства тощо).
Паювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реструктуризації є новим правовим явищем для науки аграрного права. Разом з тим, в юридичній літературі відсутнє комплексне дослідження поняття паювання майна сільгосппідприємства, правової природи майнового паю та права на майновий пай. Залишаються майже не врегульованими ці питання і в законодавстві, що зумовлює актуальність дослідження паювання майна як одного із етапів реформування відносин власності на майно у процесі реструктуризації сільськогосподарських підприємств недержавної форми власності.
З правової точки зору, паювання майна сільгосппідприємств являє собою сукупність юридичних фактів, з наявністю яких законодавство [164; 170; 238; 263] пов'язує набуття особою права на майновий пай. До таких юридичних фактів можна віднести: прийняття вищим статутним органом підприємства рішення про паювання майна; перебування особи у відносинах членства із сільгосппідприємством, наявність її трудового внеску та включення її до переліку осіб, яким надається право на майновий пай; формування пайового фонду майна членів недержавного сільськогосподарського підприємства; обчислення індивідуальних трудових внесків суб'єктів права на майновий пай; визначення індивідуальних майнових паїв членів підприємства; документальне оформлення права на майновий пай.
Дослідження правового режиму майна у процесі його паювання зумовлює необхідність з'ясування правової природи майнового паю, оскільки це питання не визначено чітко в чинному законодавстві. Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майновий пай є власністю членів підприємства. Члени колективного сільськогосподарського підприємства визнаються також співвласниками майна підприємства в тій частині, яку вони одержують у разі виходу із підприємства. Тобто, майновий пай визнається як об'єкт абсолютни