Вы здесь

Професійно-прикладна фізична підготовка жінок-військовослужбовців

Автор: 
Ярмощук Олена Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U003786
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для вирішення поставлених задач нами були використані такі методи дослідження:
* аналіз літературних джерел;
* педагогічне спостереження;
* педагогічне тестування;
* педагогічний експеримент;
* опитування;
* антропометрія;
* медико-фізіологічні методи дослідження;
* психологічні методи (дослідження психічних процесів, дослідження властивостей темпераменту);
* методи математичної статистики.
2.1.1 ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Аналіз літературних джерел. Обробка даних літератури здійснювалась на всіх етапах дослідження. Вивчення результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, наведених в науковій і методичній літературі, дозволило оцінити стан проблеми, визначити рівень актуальності питань і вирішення їх у процесі дослідження, теоретично обґрунтувати мету і завдання роботи, проаналізувати результати власних досліджень.

Педагогічні спостереження були використані для вивчення і систематизації фізичних вправ, що використовуються на академічних заняття з фізичної підготовки у вищих навчальних закладах системи МВС України. Застосовані педагогічні спостереження були тематичні за обсягом, розвідувальні за програмою, опосередковані (з залученням помічників), що дозволило зробити вибірку більш репрезентативною.

Педагогічний експеримент було застосовано з метою визначення ефективності впровадження авторської програми.

Педагогічне тестування. З метою встановлення вихідного рівня фізичної підготовленості курсанток нами проводились тестування з фіксування рухових досягнень у відповідних умовах і згідно правил з наступних вправ, які передбачені Державними тестами, Нормативами із загальної фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ України:
* біг 1000 м - витривалість;
* біг 100 м - швидкість;
* човниковий біг 10 х 10 - спритність;
* стрибок в довжину з місця, стрибок вгору з місця, піднімання тулуба в сід з положення лежачи за 1 хвилину - швидкісно-силові якості;
* згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі, динамометрія - сила;
* нахил тулубу вперед з положення сидячи - гнучкість.

Опитування проводилось за допомогою анкет. Анкети були розроблені на підставі загально прийнятих методик [164]. Опитування використовувалось з метою дослідження ставлення курсанток вищих навчальних закладів системи МВС України до самостійних занять фізичною культурою.

Антропометрія. Антропометричні методи дослідження включали виміри довжини тіла стоячи (см), ваги тіла (кг), окружності грудної клітки (ОГК, см), динамометрія (кг)
Довжина тіла вимірювалась за загальноприйнятою методикою [13]. Точність складала 0,5 см. Маса тіла вимірювалась за методикою описаною [13], реєструвалась з точністю до 100 гр. Обхват грудної клітки вимірювався під час паузи [13]. Точність вимірювання становила 0,5 см.
Динамометрія м'язів кистей рук вимірюється за допомогою кистьового динамометра в кілограмах. Досліджуваний бере динамометр в долоню, рука піднята вперед і максимально його стискає. Фіксуються показники стрілки динамометра в кращій з двох спроб. Те ж іншою рукою [13, 204].

Медико-фізіологічні методи дослідження включали визначення ЧСС у спокою, як показник сили скорочення серця, життєво ємності легень (ЖЕЛ).
Частота пульсу підраховувалась кілька разів у стані спокою на променевій артерії за 10 сек. Визначалась його частота за 1 хвилину і ритмічність.

Функціональні проби. Для оцінки функціонального стану органів дихання нами використовувались проби із затримкою дихання при вдиху (проба Штанге) і видиху (проба Генче).

Проба Штанге (затримка дихання на вдиху). В положенні сидячи після трьох спокійних попередніх вдихів зробити глибокий вдих і затримати дихання, затискуючи пальцями ніс. Час затримки дихання (АПНОЕ) фіксується за секундною стрілкою годинника або секундоміра.
Критерії проби Штанге слідуючи:
якщо АПНОЕ менший за 40 сек. -реакція організму незадовільна;
40-49 с - задовільна,
більше 50 с - добра.

Проба Генче (затримка дихання після видиху) проводиться також після трьох дихальних рухів з наступним спокійним видихом. Оцінка цієї проби наступна:
менше 34 с - незадовільно;
35-39 - задовільно;
більше за 40 с - добре.

Для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи ми використовували пробу Руф'є. Курсантка виконувала 30 присідань за 45 сек. Пульс вимірювався після п'ятихвилинного відпочинку за 15 сек. до навантаження (Р1), на початку першої (Р2) і другої (Р3) хвилини відновлення.
Індекс Руф'є вираховувався за формулою:

ІР = (6*(Р1+Р2+Р3) - 200)/10 (2.1.1).

Оцінювання проводилось за таким розподілом:
0 - атлетична працездатність;
0,1-5 - відмінна працездатність;
5,1-10 - добра працездатність;
10,1-15 - задовільна працездатність;
>15 - погана працездатність.

Фізична працездатність визначалась за допомогою Гарвардського степ-тесту. Тестування проводилось в присутності медпрацівника. Висота сходинки становила h = 35 см, тривалість тесту складала 4 хв., темп - 30 піднімань за 1 хвилину. Кроки виконувались під підрахунок. Після виконання степ-тесту у курсанток підраховувався пульс за 30 сек. на початку 2, 3, 4-ої хвилини відновлення. Індекс Гарвардського степ-тесту підраховувався за формулою 2.1.2 [199, 204].

ІГСТ = (Р*100) / ((Р1+Р2+Р3)*2) (2.1.2),

де Т - тривалість сходження в сек.,
Р1 - кількість ударів пульсу на 2-ій хвилині відновлення;
Р2 - кількість ударів пульсу на 3-ій хвилині відновлення;
Р3 - кількість ударів пульсу на 3-ій хвилині відновлення.
Фізичну працездатність за ІГСТ оцінювали за такою системою:
* при ІГСТ < 55 - як низьку,
* від 55 до 64 - як нижчу середньої,
* від 65 до 79 - середню,
* від 80 - до 89 - добру,